Мета роботи - оцінити in vitro цитостатичну дію рекомбінантних фрагментів нетоксичного точкового мутанту дифтерійного токсину - CRM197, який було запропоновано як потенційний препарат для лікування трійчасто-негативного раку грудної залози. Із цією метою з використанням методу метало-афінної хроматографії на Ni-NTA агарозі виділили рекомбінантні похідні дифтерійного токсину - CRM197, SbB (субодиницю B) і рецепторний домен Rd та дослідили їх вплив на ріст поодиноких колоній клітин трійчасто-негативного раку грудної залози людини MDA-MB-231 за такими показниками, як площа, периметр та індекс циркулярності. Одержані результати показали, що CRM197 і SbB, які містили у складі молекули транслокаційний домен Td, однаковою мірою виявляли цитостатичний ефект стосовно клітин MDA-MB-231, зменшуючи площу та периметр поодиноких колоній. Протеїн Rd не впливав на останні два параметри, які характеризують розмір колоній, однак змінював форму їх краю, про що свідчить підвищення індексу циркулярності. Ймовірно, що Td може брати участь у реалізації цитостатичної дії через притаманну йому пороутворювальну активність щодо ліпідних мембран. Зроблено висновок, що Rd і Td, на відміну від каталітичного домену дифтерійного токсину, відіграють важливу роль у реалізації цитотоксичних властивостей CRM197, а SbB, яка складається з Rd і Td, є структурним фрагментом дифтерійного токсину з найменшою молекулярною масою, і її можна використовувати як аналог CRM197.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*551.7*715.731

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

HB-EGF є одним із найефективніших лігандів EGFR та ErbB4 рецепторів. Цей ростовий фактор відіграє важливу роль у багатьох клітинних процесах, проте його ефект відрізняється для різних типів клітин і залишається неповністю вивченим. Мета роботи - дослідити залежність між HBEGF-індукованою проліферацією клітин та активацією рецепторів EGFR і ErbB4. Для цього було проаналізовано вплив рекомбінантного аналога sHB-EGF людини (rsHB-EGF) на проліферацію клітин різних ліній, що мають різну кількість і співвідношення рецепторів EGFR і ErbB4, а також на активацію p38 та ERK1/2 (p42/44) кіназ MAPK-каскаду в цих клітинах. Для порівняння проведено аналогічні дослідження щодо впливу природного sHB-EGF, який виділявся клітинами гістоцитної лімфоми людини U937 за кокультивування з клітинами різних ліній. Встановлено, що інтенсивність проліферації клітин у відповідь на дію sHBEGF залежить не тільки від кількості, а й від співвідношення рецепторів EGFR і ErbB4. Показано, що сигналінг через рецептор ErbB4 пов'язаний з активацією кінази p38, а сигналінг через рецептор EGFR - з активацією кінази ERK1/2 (p42/44). Зроблено припущення про існування двох різних механізмів стимулювання проліферації клітин під впливом sHB-EGF, одночасний запуск яких зумовлює максимальну проліферативну відповідь клітин. Результати цього дослідження свідчать на користь доцільності створення антипроліферативних препаратів, націлених на рецептор ErbB4.