Представлено стислий огляд результатів вивчення електрохімічно керованої адсорбції на вуглецевих матеріалах. Як приклади розглянуто адсорбцію фенолу, бензойної кислоти та хлороформу на проточних об'ємних волокнистих і гранульованих електродах. Виміряно профілі потенціалів об'ємних вуглецевих електродів. Показано можливість керування зарядом поверхні електрода як з боку синтезу, так і накладенням поляризації. У той же час, спроби очистки води від органічних речовин електросорбцією в циклічному режимі поглинання-регенерації наштовхнулися на проблему нагромадження сорбату в мікропористій структурі матеріалу.

Наведено результати досліджень, спрямованих на вилучення токсичних і цінних компонентів із розчинів техногенного та природного походження, зокрема з біологічних рідин, із застосуванням сорбційних та мембранних методів. Зазначено, що результати робіт можуть бути застосовані у водопідготовці, хімічній, фармацевтичній, харчовій промисловості. Особливу увагу приділено синтезу нових матеріалів для процесів розділення та впливу структури цих матеріалів на їх функціональні властивості: проникну здатність, електропровідність, каталітичну спроможність тощо. Узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід у галузі мембранних та сорбційних технологій. Висвітлено метод іммобілізації фурфурилборної кислоти на поверхню магнетиту. Іммобілізацію на поверхні нанокомпозиту підтверджено за допомогою інфрачервоної спектроскопії з Фур'є-перетворенням.

Гетероструктури, утворені нативними ферментами з соку чорної редьки, іммобілізованими на поверхні неорганічних носіїв із різною природою поверхні, синтезовано та використано для вивчення їх окисної та електрохімічної активності. У ферментній суміші виявлено 4 основних іони металів, а саме Fe, Cu, Zn та Ni. Зміни співвідношення атомів металів ферментативних залишків, що зв'язуються з неорганічними носіями різної поверхневої природи, доведено атомно-абсорбційною спектроскопією. Встановлено участь двох ферментів і двох коферментів у формуванні гетероструктур на неорганічних носіях. Саме наявність поверхневих кислотних центрів може забезпечити біосумісний інтерфейс для іммобілізації біомолекул суміші та збільшення окисної активності отриманої структури. Електрохімічну поведінку таких структур на "друкованому" модифікованому графеновому електроді вивчено методом циклічної вольтамперометрії. Електрохімічна комірка - накопичувач енергії, показала можливість зарядки до ефективної ємності 80 мА-год/г активної маси залежно від кислотно-основних властивостей неорганічного носія.