З використанням розробленої теоретичної схеми обраховано повну фазову діаграму полідисперсної атермальної колоїдно-полімерної суміші з полідисперсністю полімерної та колоїдної підсистем. Одержані теоретичні результати у межовому випадку бідисперсної колоїдно-полімерної суміші порівняно з результатами комп'ютерної симуляції. Наведено криві хмари, тіні, критичні бінодалі та функції розподілку співіснуючих фаз, а також проаналізовано вплив на них ефектів полідисперсності. Виявлено, що полідисперсність розширює область фазової нестабільності, зсуваючи критичну точку до менших значень тиску та густини. За великих тисків полідисперсність призводить до появи фракціонування, за якого великі колоїдні частинки відокремлюються у розріджену фазу тіні, а довгі полімери - в густу фазу тіні.

С применением разработанной ранее теоретической схемы произведен расчет полной фазовой диаграммы полидисперсной атермальной коллоидно-полимерной смеси с полидисперсностью полимерной и коллоидной подсистем. Полученные результаты в граничном случае бисдисперсной коллоидно-полимерной смеси сравнены с результатами компьютерной симуляции. Приведены кривые тучи, тени, критические бинодали и функции распределения сосуществующих фаз, а также проанализировано влияние на них эффектов полидисперсности. Установлено, что полидисперсность расширяет область фазовой нестабильности, сдвигая критическую точку к меньшим значениям давления и плотности. При больших давлениях полидисперсность приводит к появлению сильного фракционирования, при котором большие коллоидные частицы выделяются в разряженную фазу тени, а длинные полимеры - в густую фазу тени.

Запропоновано модель рідини полідисперсних твердих сфер з багатьма юкавівськими потенціалами й аналітично описано її термодинамічні властивості у високотемпературному наближенні та наближенні Ван дер Ваальса. Показано, що в обох наближеннях модель належить до класу моделей з "заокругленою" вільною енергією, тобто моделей, термодинамічні властивості яких (вільна енергія, тиск, хімічний потенціал) визначаються скінченною кількістю узагальнених моментів. З використанням цієї властивості здійснено розрахунок повної фазової діаграми з бінодалями та кривими співіснування точок роси у наближенні Ван дер Ваальса. Проведено аналіз і порівняння одержаних результатів з відповідними результатами середньо-сферичного наближення, що дозволило встановити межу застосовності наближення Ван дер Ваальса.

У межах димерної термодинамічної теорії збурень Вертхейма досліджено фазову поведінку ланцюгової рідини юкавівських твердих сфер, полідисперсної за довжиною ланцюга. Описано структурні та термодинамічні властивості базисної системи юкавівських димерів у полімерному середньосферичному наближенні. Аналітичні вирази для надлишкової вільної енергії Гельмгольця, хімічних потенціалів і тиску відображаються двома моментами функції розподілу довжин ланцюгів. Це дозволило врахувати повну фазову діаграму рідина - газ (критичні бінодалі, криві тіні та хмари) та функції розподілу співіснуючих фаз.

В рамках димерной термодинамической теории возмущений Вертхейма исследовано фазовое поведение цепной жидкости юкавовских твердых сфер, полидисперсной по длине цепи. Структурные и термодинамические свойства базисной системы юкавовских димеров описаны в полимерном среднесферическом приближении. Аналитические выражения для избыточной свободной энергии Гельмгольца, химических потенциалов и давления отображаются двумя моментами функции распределения длин цепей. Это позволило учесть полную фазовую диаграмму жидкость - газ (критические бинодали, кривые тени и тучи) и функции распределения сосуществующих фаз.

Запропоновано модель рідини полідисперсних твердих сфер з багатьма юкавівськими потенціалами й аналітично описано її термодинамічні властивості в високотемпературному наближенні та в наближенні Ван дер Ваальса. Показано, що в обох наближеннях модель належить до класу так званих моделей з "заокругленою" вільною енергією, тобто моделей, термодинамічні властивості яких (вільна енергія, тиск, хімічний потенціал) визначаються скінченною кількістю узагальнених моментів. Скориставшись цією властивістю, пораховано повну фазову діаграму з бінодалями та кривими співіснування точок роси в наближенні Ван дер Ваальса. Проаналізовано та порівняно одержані результати з відповідними результатами середньо-сферичного наближення, що дозволило встановити межу застосовності наближення Ван дер Ваальса.

Запропоновано новий підхід теорії збурень на базі середньосферичного наближення першого порядку (ССНПП). Він полягає у використанні твердосферної (ТС) рідини Юкави як базисної системи, на основі якої розв'язується рівняння Орнштейна - Церніке в межах теорії збурень. Розглянуто вибір оптимального параметра притягальної далекодії базисної системи. Результати порівняно зі звичайною теорією ССНПП/ТС і моделюванням Монте-Карло, для коефіцієнта стисливості та фазової діаграми рідини Юкави. Запропонована теорія зберігає попередній рівень простоти та прозорості, як і звичайне ССНПП/ТС, але є більш точною.

Експонентне наближення на базі середньосферичного наближення першого порядку (FMSA) застосовується до вивчення структури та термодинаміки твердосферного плину з юкавівським відштовхуванням. Запропонована теорія користується фактом, що існує аналітичний розв'язок FMSA, а звичайне експонентне наближення суттєво його покращує. Шляхом порівняння з комп'ютерним експериментом показано, що в області малих густин і низьких температур, там де теорія середнього поля не працює, експонентне наближення призводить до суттєвого вдосконалення теоретичних передбачень.

Проведено розрахунок фазової діаграми рідина - газ полідисперсної суміші дипольних твердих сфер із полідисперсністю як за розмірами твердих сфер, так і за величиною дипольних моментів, використовуючи узагальнення термодинамічної теорії збурення для систем із центральним характером асоціативної взаємодії. Для того, щоб встановити зв'язок з фазовою поведінкою фероколоїдних дисперсій, припущено про те, що дипольний момент частинки є пропорційним до кубу її діаметра. Наведено та розглянуто повну фазову діаграму, яка включає криві "хмари" та "тіні", бінодалі та функції розподілу співіснуючих дочірніх фаз за різних значень полідисперсності системи. У всіх випадках, які досліджено, полідисперсність збільшує область фазової нестабільності та зміщує критичну точку в область вищих температур та густин. Частинки більшого розміру завжди фракціонують у рідинну фазу, а частинки меншого розміру віддають перевагу газовій фазі. У випадку відносно високого значення полідисперсності системи відмічено наявність співіснування трьох фаз.