Мета роботи - дослідити фітохімічні характеристики водного екстракту збору лікарських рослин, до складу якого входить Portulaca oleracea та його вплив на оксидативний метаболізм перитонеальних макрофагів мишей. Якісний фітохімічний аналіз проводили за допомогою колориметричного методу, кількісний аналіз фенолів здійснювали в тесті з використанням галової кислоти як стандарту. Перитонеальні макрофаги мишей виділяли без попередньої сенситизації. Лейкотоксичний ефект водного екстракту збору лікарських рослин оцінювали в МТТ-тесті. Генерацію реактивних форм кисню досліджували в тесті з нітросинім тетразолієм. Фітохімічний аналіз виявив у складі водного екстракту збору лікарських рослин присутність водорозчинних і водонерозчинних фенолів, танінів, сапонінів, флавоноїдів, серцевих глікозидів і кумаринів. Водний екстракт досліджуваного збору лікарських трав у діапазоні концентрацій 1 - 1000 мкг/мл (ліофілізату в дистильованій воді) не чинив токсичного ефекту на перитонеальні макрофаги мишей, спричинював статистично достовірне дозозалежне посилення їх оксидативного метаболізму. Відсутність токсичної дії та здатність посилювати оксидативний метаболізм перитонеальних макрофагів надають підстави припустити модуляторні властивості досліджуваного водного екстракту збору лікарських рослин щодо ефекторів вродженого імунітету.

Захворювання органів гепатобіліарної системи становлять важливу медико-соціальну проблему у зв'язку з дедалі зростаючими показниками морбідності в усьому світі. Хвороби печінки та біліарної системи характеризуються комплексною патофізіологією і можуть супроводжуватися розвитком супровідних патологічних станів. Їх лікування потребує застосування багатоцільових препаратів, біологічна дія яких спрямована на різні терапевтичні мішені. Ефективність лікарських засобів для терапії розладів гепатобіліарної системи на сьогодні є низькою, а частота побічних ефектів і достатньо високою. Це актуалізує пошук і розроблення у високоефективних гепатопротекторів з низькою частотою побічних ефектів. Джерелом таких препаратів можуть бути лікарські рослини. В огляді узагальнено дані стосовно механізмів гепатопротекторної та імуномодуляторної дії лікарських рослин та їх фітоконституєнтів. Окреслено перспективи розробки та застосування фітопрепаратів у лікуванні захворювань органів гепатобіліарної системи.

Захворювання органів гепатобіліарної системи становлять важливу медико-соціальну проблему у зв'язку з дедалі зростаючими показниками морбідності в усьому світі. Хвороби печінки та біліарної системи характеризуються комплексною патофізіологією і можуть супроводжуватися розвитком супровідних патологічних станів. Їх лікування потребує застосування багатоцільових препаратів, біологічна дія яких спрямована на різні терапевтичні мішені. Ефективність лікарських засобів для терапії розладів гепатобіліарної системи на сьогодні є низькою, а частота побічних ефектів і достатньо високою. Це актуалізує пошук і розроблення у високоефективних гепатопротекторів з низькою частотою побічних ефектів. Джерелом таких препаратів можуть бути лікарські рослини. В огляді узагальнено дані стосовно механізмів гепатопротекторної та імуномодуляторної дії лікарських рослин та їх фітоконституєнтів. Окреслено перспективи розробки та застосування фітопрепаратів у лікуванні захворювань органів гепатобіліарної системи.

Мета роботи - дослідити жирнокислотний склад водного екстракту насіння портулаку городнього та його вплив на метаболічний профіль перитонеальних макрофагів мишей. Жирнокислотний склад оцінювали за допомогою методу газової хроматографії/мас-спектрометрії. Макрофаги одержували з перитонеальної порожнини мишей без попередньої сенситизації. Продукцію реактивних форм кисню вимірювали з використанням проточної цитометрії та тесту із нітросинім тетразолієм. Фагоцитарну активність оцінювали за методом проточної цитометрії. Продукцію оксиду азоту аналізували в супернатантах клітин за допомогою реакції Гріса. Активність аргінази встановлювали в клітинних лізатах з використанням стандартного колориметричного методу. У макрофагів, що їх культивували в середовищі з додаванням водного екстракту насіння портулаку городнього та ліпополісахариду, продукція реактивних форм кисню й азоту була достовірно нижчою у порівнянні з макрофагами, які культивували за присутності лише ліпополісахариду. Також досліджуваний екстракт спричинював статистично значуще зростання активності аргінази несенситизованих перитонеальних макрофагів мишей. Це узгоджується з жирнокислотним складом екстракту, оскільки він містить більшу частку ненасичених жирних кислот, що мають протизапальні властивості у порівнянні з відомими насиченими жирними кислотами з протизапальною активністю.