Ключ. слова: macrocyclic pyridinophanes, Schiff bases, in vitro anticancer screening, antiviral activity
Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.82-29 + Р56-29

Рубрики:

Засоби, які застосовують для лікування новоутворень. Протипухлинні засоби

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследовано влияние пространственной структуры макроциклических пиридинофанов и их ациклических аналогов на противоопухолевую активность на основе решеточной модели молекулярной структуры с использованием фрактальных параметров. Для 60 линий трансформированных клеток человека с помощью метода множественной линейной регрессии удалось получить модели хорошего качества (R = 0,921 - 0,966) и с вполне удовлетворительной прогнозирующей способностью (в условиях скользящего контроля R = 0,852 - 0,944). Выявлены пространственные факторы, способствующие и препятствующие проявлению противоопухолевой активности. Полученные модели могут быть использованы для целенаправленного синтеза новых высокоэффективных противоопухолевых препаратов.

The fractal type of natural science laws' understanding has become the leading one in biomedical research, especially in the last two decades. It takes start from the entropy based proof of the necessity of living cell to divide in order to survive. The Fourier transform of the sensitive cell substrate was formed through laser diffraction patterning and used as the reference data. It was shown that each specimen could be marked with fractal dimension D which could be changed only in the process of non-equilibrium fractal growth and could serve as laboratory research identifier. It was shown experimentally that the viral particles attacking the sensitive substrate changes the D value at every stage of virus-cell interaction. All the mentioned features of the proposed fractal approach to the problem of virus-cell interaction makes it to be attractive and useful laboratory/clinical express-tool for the purposes of antiviral research, antiviral drug testing and clinical research.

Уперше змодельовано та передбачено ефективний режим генерації аттосекундних імпульсів ВУФ і рентгенівського випромінювання (РВ) у процесі іонізації кластерних систем (Na) у сильному полі лазерного випромінювання. Теорія шуканих явищ може слугувати фізичною основою для побудування нових наноатомних джерел ВУФ і РВ, квантових машин Карно, одноатомних лазерів тощо.

Мультифрактальний підхід використано для аналізу та детектування хаотичних елементів у динаміці осциляцій в системі зв'язаних автогенераторів. Відповідний спектр фрактальних розмірностей лежить у інтервалі [1,3 - 1,9].

Індекс рубрикатора НБУВ: Г544.323

Рубрики:

Активність каталізаторів

Шифр НБУВ: Ж67522 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено комбінований електродинамічний і квантово-хімічний підхід в електронній теорії каталізу до моделювання електрохімічних властивостей і каталітичної активності металів, металічних сплавів і напівпровідникових матеріалів.

У зарубіжній літературі, присвяченій окремим територіям в Антарктиці, порушуються питання розвитку антарктичного туризму та управління ним на діючих наукових станціях, які певною мірою підтримують недержавні відвідування. Висвітлено результати вивчення змін у структурі відвідувань української станції Академік Вернадський (колишня британська станція Фарадей) - однієї з найбільш популярних серед туристів станцій у районі Антарктичного півострова. Динаміка туристичних відвідувань станції Фарадей/Вернадський репрезентована за даними, зібраними в період 1968 - 2008 рр. Значні зміни, що сталися в управлінні станцією починаючи з 1996 р., спричинили різке збільшення кількості туристів. За допомогою порівняльного підходу вивчено моделі управління туристичними відвідуваннями на різних антарктичних станціях, а також запропоновано рекомендації щодо покращання практики візитного менеджменту на станції Академік Вернадський.

Розглянуто актуальні питання науково-методичного забезпечення антарктичної діяльності, географічне поширення та подальша диверсифікація якої набуває нових загрозливих масштабів, як в Антарктиці в цілому, так і в зоні відповідальності станції Академік Вернадський зокрема. Проаналізовано функціональну структуру основних типів підохоронних територій Антарктики, показано причини їх надмірної концентрації вздовж північно-західного узбережжя Антарктичного півострова. На основі порівняльно-географічного аналізу розкрито організаційно-правовий потенціал району наукових інтересів України в Антарктиці; показано доцільність впровадження в його межах додаткових механізмів територіального управління, притаманних для районів багатопрофільного використання. Як додатковий інструментарій науково-методичного забезпечення, для досліджуваного району виділено модельні території за подібністю ландшафтно-компонентної (острів Анверс і суміжні острови) та управлінсько-компонентної структури (острів Десепшн). Визначено, що основними заходами управління мають стати нормативне регулювання морського сегменту антарктичного туризму, а також координація та стимулювання комплексних наукових досліджень на репрезентативних ділянках, які відіграють роль індикаторів регіональних екологічних процесів. Конкретні інструменти управління запропоновано розробляти за методикою СКАР з оцінки екологічних ризиків, а також на базі поетапного підходу, апробованого німецькими вченими на півострові Файлдс (затока Максвелл).

Комбінований теоретичний метод опису вібраційної структури для фотоелектронних спектрів молекул, який базується на методі функцій Гріна та теорії функціонала густини, застосовано до кількісного опису фотоелектронного спектра молекули CO.

We present the basis's of the new combined theoretical approach to vibrational structure in photoelectron spectra of molecules. The approach is based on the Green's function method and density functional theory (DFT). The density of states, which describe the vibrational structure in photoelectron spectra, is defined with the use of combined DFT-Green's-functions approach and is well approximated by using only first order coupling constants in the one-particle approximation. It is important that the calculational procedure is significantly simplified with using the DFT.

Покращений теоретичний метод опису вібраційної структури фотоелектронних спектрів молекул, який базується на методі функцій Гріна та теорії функціонала густини, включаючи синергетичні поправки, застосовано до кількісного опису фотоелектронних спектрів молекул CH, HF.

Приведена оптимальная схема лазерного разделения изотопов щелочных элементов, базирующаяся на лазерном возбуждении атомов изотопов в ридберговские состояния и дальнейшей ионизации внешним постоянным электрическим полем. Определены некоторые радиационные параметры для щелочных элементов.

Проаналізовано динамічне зростання кількості та загальної площі Антарктичних районів, які особливо охороняються (АРОО) та Антарктичних районів, які особливо управляються (АРОУ), шо є відображенням стійкого природоохоронного імперативу у спектрі національних інтересів Сторін Договору про Антарктику. Зазначену динаміку проаналізовано за допомогою моделі Річардсона, яка була застосована Томасом Сааті для аналізу динаміки гонки озброєнь у XX ст. Використання зазначеної моделі надало змогу спрогнозуватн кількість і загальну площу АРОО та АРОУ у найближчому десятилітті. Так, у 2020 р. згідно з результатами моделювання очікується, що загальна площа АРОО та АРОУ складатиме 103 700 км: (співмірно з площею Ісландії). Обговорено питання підвищення точності моделі, що використовується, і точності одержаних кількісних характеристик. Одержані кількісні характеристики нададуть політикам і керівникам національних антарктичних програм додаткові аргументи для вироблення рішень щодо подальшого управління людською діяльністю й охороною природи в Антарктиці. Серед широкої громадськості одержані кількісні характеристики сприятимуть кращому розумінню тенденцій розвитку міжнародно-правового режиму Антарктики.

The bibliographic descriptions of the Ukrainian scientific works on Antarctica that were published domestically and abroad in 2012 - 2015 are listed herein. This bibliographic data extends and complements the 2010 - 2011 current bibliography of national publications, presented in the "Ukrainian Antarctic Journal" in 2012 (issue 10 - 11). The abstracts were collected from Ukrainian scientific journals, collections, and conference proceedings as well as national ("Dzherelo", "Litopys zhurnalіnykh statej", etc.) and international ("Antarctic Bibliography", "Scopus", "Google scholar", "Scirus", "e-Library", etc.) bibliographic databases. In total 214 publications were compiled on the topics of Antarctic research within the last four years.

Мета роботи - створення бібліографії наукових праць українських учених і фахівців щодо дослідження Антарктики за період 2007 - 2017 рр.; бібліографічний супровід та наукометричний моніторинг виконання Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011 - 2020 рр.; сприяння поширенню наукової, науково-популярної та іншої інформації щодо діяльності України в Антарктичному регіоні планети. У дослідженні здійснено бібліографічний пошук, наукометричний аналіз, бібліометричний аналіз, експертний аналіз, вебометричний аналіз. Наведено бібліографічні описи та результати бібліометричного аналізу укладеної бібліографії наукових праць українських учених і фахівців з проблем дослідження Антарктики, опублікованих у вітчизняних і закордонних виданнях та матеріалах міжнародних органів системи Договору про Антарктику з січня 2016 по грудень 2017 р. Висновки: представлені дані свідчать про сталі позитивні тенденції розвитку досліджень України в Антарктиці та вагомий внесок вітчизняних учених і фахівців у світові дослідження Антарктичного регіону.

Мета роботи - здійснення моніторингу сучасної національної наукової літератури з проблем дослідження Антарктики, передусім, як елемента системного інформаційно-бібліографічного та наукометричного супроводу реалізації державних науково-технічних програм. Здійснено бібліографічний пошук, застосовано наукометричний, бібліометричний, вебометричний, експертний аналізи. Як джерела інформації для укладання бібліографії було використано українські наукові журнали, збірники наукових праць і реферативні видання, наукові звіти за проектами виконання завдань і заходів Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011 - 2020 рр., а також національні ("Наукова Україна", "Бібліометрика української науки", "Наукова періодика України" та ін.) та зарубіжні ("Scopus", "Google scholar", "e-Library" та ін.) бібліографічні бази даних. Наведено результати бібліографічного пошуку та наукометричного аналізу наукових праць українських учених і фахівців, опублікованих у вітчизняних і зарубіжних виданнях, а також у матеріалах міжнародних органів системи Договору про Антарктику в 2016 - 2018 рр. Наведено бібліографічні описи 353 публікацій, основну частину яких складають статті у періодичних виданнях (143 описи) та матеріали конференцій і симпозіумів (162 описи). Бібліометричний аналіз одержаних даних свідчить про стабільну позитивну динаміку публікаційної активності українських дослідників та їх значного внеску у світові дослідження Антарктики. Помітним є зростання числа публікацій у вітчизняних і зарубіжних наукових виданнях, що індексуються в бібліографічній базі даних "Scopus". За даними порталу наукової періодики Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського НАН України визначено рівень актуальності публікацій в Українському антарктичному журналі (2007 - 2017 рр.). Виявлено, що статті бібліографічної та наукометричної спрямованості входять до топгрупи публікацій в журналі і мають позитивний тренд попиту користувачів. Висновки: наведений у роботі список поточної бібліографії доповнює і продовжує бібліографію вітчизняних публікацій за 2007 - 2015 рр., що була презентована у попередніх випусках "Українського антарктичного журналу" (2009, 2010, 2012, 2016 рр.). Наведені бібліографічні описи створюють фактографічну базу для наукометричного та експертного аналізу тенденцій розвитку і результатів досліджень вітчизняних учених і фахівців та визначення внеску України у сучасні дослідження Антарктики. Одержані дані свідчать про доцільність подальшого здійснення бібліографічного супроводу Державної програми проведення досліджень України в Антарктиці та регулярної публікації поточної і ретроспективної національної антарктичної наукової бібліографії.

Мета повідомлення - узагальнення основних досягнень та визначення політико-правових викликів, що постають перед режимом регіонального управління Антарктикою у світлі 60-ї річниці підписання Договору про Антарктику. Здійснено порівняльний аналіз наукових праць з цього питання, а також тлумачення правових норм пам'ятних декларацій, ухвалених протягом останнього десятиліття офіційними делегаціями Сторін Договору про Антарктику та уповноваженими представниками. Система Договору про Антарктику вважається одним з найуспішніших і надійних міжнародно-правових режимів, першою добре розвиненою інституцією, яка забезпечила управління всіма видами людської діяльності у масштабі цілого континенту, що охоплює майже 10 % поверхні Землі. Мирне використання, міжнародне наукове співробітництво й охорона навколишнього середовища Антарктики, включаючи раціональне використання морських ресурсів Південного океану, складають 3 основні елементи, які продовжують бути наріжними каменями Системи Договору про Антарктику (СДА). Незважаючи на те, що Сторони Договору про Антарктику головним чином зосереджуються на двох питаннях (зміна клімату та туризм), СДА наразі стикається з низкою інших політичних та правових викликів, таких як гетерогенність країн-членів СДА, інтернаціоналізація управління Антарктикою, нерозв'язані питання юрисдикції та висунутих в односторонньому порядку територіальних претензій на суверенітет Антарктики, включаючи питання розмежування континентального шельфу у Південному океані, а також зростання та диверсифікація комерційних видів діяльності, пов'язаних з використанням антарктичних ресурсів і незаконний, незареєстрований та нерегульований морський промисел та біологічна розвідка тощо. Висновки: нинішній 60-річний ювілей СДА припадає на найбільш стабільний період свого розвитку першої половини XXI ст&, і є рівновіддаленим від визначальних 1991 та 2048 рр., що стосуються заборони видобутку мінеральних ресурсів в Антарктиці та можливого механізму її перегляду відповідно. Тому зараз слушний час для посилення міжнародних зусиль, зокрема взаємодії між урядовими та законодавчими органами Сторін Договору про Антарктику, задля завчасного розв'язання найважливішої проблеми, що чинять тиск на СДА та породжують нові виклики. Також зараз слушний час для перегляду національних стратегічних інтересів і пріоритетів в Антарктиці та визначення чіткого бачення політичної ролі України у сучасному міжнародно-правовому режимі Антарктики.

Мета роботи - узагальнення результатів польових досліджень, спрямованих на забезпечення охорони морського середовища в акваторії Аргентинських островів, виконаних у межах Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011 - 2020 рр. Наукові результати, висвітлені у публікаціях, присвячених даній проблематиці, а також у відповідних документах, офіційно представлених Українською делегацією у 2012 - 2019 рр., узагальнено з урахуванням правових норм щодо просторового регулювання охорони морського середовища в межах Системи Договору про Антарктику (СДА). Для узагальнення результатів польових досліджень використано ГІС-аналіз. Розроблення режиму охорони для морського біогеографічного полігону базується на найкращих доступних наукових даних щодо стану морських донних угруповань, поширення морських птахів, ссавців, колоній пінгвінів та місць їх гніздування, а також підводних та акустичних досліджень, хімічних аналізів прибережних донних відкладів, що було зібрано під час сезонних та цілорічних українських антарктичних експедицій у 2011 - 2019 рр. З метою гармонізації застосування всіх доступних інструментів охорони та управління на основі екосистемного підходу в межах СДА, Україна створює Антарктичний район, що особливо охороняється, (АРОО) на Аргентинських островах, прилеглих островах архіпелагу Вільгельма та прибережних оазах Антарктичного півострова. АРОО включатиме як наземну територію, так і морський компонент у складі міжострівних акваторій у межах центральної групи Аргентинських островів. Показано, що морський компонент запланованого АРОО може слугувати одним із наукових референтних районів широкомасштабного Морського охоронного району в Області планування 1 (регіон Антарктичного півострова) для оцінки впливу зміни клімату на донні угруповання, характер розповсюдження та успішність гніздування популяцій пінгвінів.

Кількість туристів, які відвідують Антарктику, постійно зростає з 2010 р. Ці візити в основному концентруються лише в кількох місцях, збільшуючи можливий вплив на довкілля. Однією з туристичних гарячих точок Антарктики є Аргентинські острови в архіпелазі Вільгельма. Вони входять в топ-20 найбільш відвідуваних місць Антарктики і складаються з островів Галіндез, Вінтер та Скуа. Місце відоме своєю дикою природою, багатою рослинністю (давні мохові банки, лишайники, популяції перлинниці Colobanthus quitensis та щучника антарктичного Deschampsia antarctica), вражаючими краєвидами та включає одну з найстаріших дослідницьких баз в Антарктиці - Українську антарктичну станцію "Академік Вернадський". До цього моменту не було розроблено заходів щодо зниження впливу туристів на цінності цього регіону. На основі підходу Правил відвідування та базуючись на результатах численних досліджень, було визначено головні цінності регіону та встановлено ті з них, які можуть бути відкриті для туристів. Так, окрім таких загальноприйнятих цінностей, як морські птахи і ссавці, додано рослинність. Оцінено загрози для цих компонентів цінності регіону, які розподілено на відомі та потенційні впливи. Проаналізовано та розроблено вимоги до висадки на дану територію, включаючи найважливішу вимогу і кількість відвідувачів. Зауважено, що максимальна кількість має становити 36 осіб за одну висадку та 270 осіб за день, не рахуючи пасажирів яхт. Вперше для Правил відвідування було запропоновано обмежити кількість яхт, які відвідують туристичну локацію, до трьох на день. Щоб розвантажити станцію і водночас сконцентрувати туристів у досліджуваному регіоні, запропоновано дві туристичні стежки: одну для острова Галіндез, другу - вже наявну на острові Вінтер. У Додатку 2 наведено підготовлений проєкт Правил туристичного відвідування центральних Аргентинських островів.