Індекс рубрикатора НБУВ: Е169.115.515"072"

Рубрики:

Викопні Ostracoda. Викопні черепашкові

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено прісноводні остракоди з четвертинних континентальних відкладів України (алювію I - V надзаплавних терас Дунаю, Дніпра та його приток). Зміна таксономічного складу остракод визначає стратиграфічні межі біостратиграфічних підрозділів, виділених за фауною остракод (комплексної зони, акмезони, шарів з фауною остракод). Відклади IV надзаплавної тераси містять черепашки виду Limnocythere tuberculata. Даний вид є індикатором міжльодовиків'я на початку середнього неоплейстоцену (міндель-риського за альпійською шкалою). На початку дніпровського зледеніння Limnocythere tuberculata зникає на всій території Східно-Європейської рівнини. На підставі широкого географічного (Східно-Європейська рівнина) та вузького стратиграфічного (M - R) поширення виду Limnocythere tuberculata виділено біостратиграфічну зону Limnocythere tuberculata ("зона поширення виду Limnocythere tuberculata"). Складовим стратотипом біостратиграфічної зони tuberculata на території України визначено розрізи Гуньки (р. Псел) та Озерне (оз. Ялпуг). Ареальним складовим стратотипом цього міжльодовиків'я у межах страторегіону Середнє Придніпров'я запропоновано розрізи Гуньки (р. Псел) та Мельники (р. Дніпро). Міжльодовиків'я початку середнього неоплейстоцену зіставлено зі стратиграфічними підрозділами голштин, фуне, домнітц Західної Європи; барковіце мокре - Центральної Європи; ліхвін, калуж, чекалін - Східної Європи. За фауною остракод міжльодовиків'я мало п'ять стадіалів (три термо- та два кріостадіали).

По фауні остракод були проведені палеогеографічні реконструкції голоценового басейну Білого моря. Типовою особливістю просторового розміщення остракод по всій площі протоки є відсутність фауністичної зональності, мозаїчність, неоднорідність фауністичних комплексів. Це пов'язано з тим, що на різних ділянках дна переважають різні абіотичні фактори (термічний, льодовиковий покрив, кисневий режим, припливно-відливні течії). Розмір та кількість районів з підвищеною кількістю фауни невелика. Інша особливість остракод Білого моря - формування за рахунок еврібіонтних видів та еміграційний характер (про це свідчить співвідношення дорослих та личинкових форм). Приведено видовий склад остракод в різних частинах протоки в різні періоди голоцену.

Надано систематичний опис восьми видів остракод, описаних Н. І. Дикань (2018, 2020), що відносяться до родів Bythocypris, Pontocypris, Pterygocythereis, Bosquetina, Acantocythereis та Cytherella, 11 видів у відкритій номенклатурі (sp., cf., ex gr.) родів Argilloecia, Loxoconcha, Sarsicytheridea, Pontocytheroma, Echinocythereis, Paleoblitacythereis та Pseudobosquetina, Bythoceratina. Остракоди описано з верхньочетвертинних, голоценових і сучасних відкладів південно-західної частини тірренського моря (шельф, материковий схил, глибоководна западина; 65 - 3500 м). Систематичний опис містить синоніміку, детальний опис, екологію, географічне положення, стратиграфічне поширення. Надано зображення зовнішньої і внутрішньої будови черепашки - замка, поверхневих порових каналів, макро- і мезоскульптури. Розділ "Екологія" містить аналіз даних про поширення остракод латерально та за глибиною (літоральна, батіальна, абісальна зони) відношення до типу субстрату та інші умови існування остракод у північно-західній частині Тірренського моря та океанах. Зоогеографічний аналіз включає реконструкцію сучасних і давніх ареалів остракод у середземноморській області та океанах з палеогену.