Індекс рубрикатора НБУВ: Д131.9

Рубрики:

Космічна зйомка

Шифр НБУВ: Ж29144 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено екологічні проблеми землекористування, його раціоналізації; оптимальне використання сільськогосподарських угідь, зокрема орних земель; сучасна трактовка змісту раціонального використання сільськогосподарських земель. Розглянуто екологічні та економічні аспекти цього питання. Наведено інформаційні дані, які необхідні для вирішення цієї проблеми, а саме показники природно-сільськогосподарського районування, регіональні еколого-економічні особливості виробництва основної продукції землеробства, показники властивості та якості грунтів і агробіологічні вимоги основних сільськогосподарських культур до природного, насамперед грунтового середовища, показники про врожайність цих культур та дані про виробничі витрати і доходи. Організацію екологобезпечного землекористування рекомендується здійснювати в три етапи. Перший етап полягає у виділенні зон вирощування окремих культур на території України, тобто агроекологічної інтерпретації матеріалів природно-сільськогосподарського районування з метою вивчення екологічних умов виробництва продукції землеробства. Якщо зони вирощування певних культур мають конкретні, притаманні тільки кожній із них, географічні ареали, тоді визначається, де і які сільськогосподарські культур із погляду природних умов необхідно розміщувати. Другий етап виявлення еколого-економічних особливостей виробництва основних продуктів землеробства на базі даних про природні умови, передусім грунтові, полягає у визначенні придатності земельних ділянок для району в межах зон вирощування. Третій етап організації екологобезпечного землекористування полягає у визначенні за даними про придатність грунтів території з оптимальними умовами для вирощування культури, тобто де переважають кращі й з вищою оцінкою для неї грунти. Зона вирощування в такому може мати як мінімум три таких агрономічні регіони (округи) - з кращими, середніми і гіршими умовами. У сучасних умовах, коли ціни на товари формуються ринковими відносинами, облік відмінностей продуктивності землі як виробничого ресурсу стає необхідною об'єктивною умовою прибуткового і екологобезпечного існування сільського господарства.

Значну роль у розвитку народного господарства сьогодні відіграє лікарське рослинництво. Його ресурсна база є цінним природним ресурсом, незамінною функціональною частиною біосфери, основою збереження потенціалу здоров'я людини. Важливим аспектом збалансованого розвитку є збереження ресурсів лікарських рослин (ЛР) у природних умовах їх зростання з метою збереження видового складу товарної продукції та біологічного різноманіття екосистеми. Світова тенденція, в тому числі й українська, свідчить про стрімке зростання важливості збереження видового різноманіття природної фауни та дикорослих трав зокрема. Розрізняють два напрями вирощування ЛР: використання природних рослинних ресурсів (збір дикорослих видів) і вирощування ЛР. Специфіка розвитку цієї галузі безпосередньо залежить від способу її ведення, для вирощування лікарської рослинної сировини сьогодні використовується близько 160 видів дикорослих рослин і близько 60 видів культурних ЛР. Тобто понад 70 % ЛР складають фонд комплексних відновлюваних ресурсів держави, які заготовляються в Україні. Для виконання поставлених у роботі завдань використовувалися такі методи дослідження: економіко-статистичний, абстрактно-логічний, системно-структурно-порівняльний, графічний та проектно-конструктивний та ін. Сучасний стан лікарського рослинництва свідчить про значну прогалину у виробничих процесах, логістиці, екологічному менеджменті, сертифікації та інших фінансових та організаційних аспектах. Вирішення цих питань сприятиме розвитку екологізації сільського господарства, розвитку сільських територій, стабілізації обсягів вирощування ЛР та регулюванню ринкових відносин з виробництва ЛР. Додаткової уваги потребує систематизація пріоритетів та пошук шляхів оптимізації напрямів розвитку лікарського рослинництва з метою збалансованості. Зокрема, врахування еколого-економічних та соціальних особливостей розвитку цієї сфери передбачає вирішення проблем збереження природних ресурсів ЛР, нестабільності обсягів їх заготівлі та вирощування, низької ваги екологічно чистої (від хімічного та радіаційного забруднення) якості продукції, яка відповідає вимогам якості для її сертифікації, а також низький рівень впровадження інновацій у розвиток промисловості України.