Східноазійський вид Artemisia umbrosa (описаний як A. vulgaris var. umbrosa), який також відомий як занесений та натуралізований у деяких європейських країнах, має складну номенклатурну і таксономічну історію. Цю назву неправильно застосовували до споріднених таксонів Artemisia sect. Artemisia, включаючи A. verlotiorum, а декілька інших назв також помилково застосовувалися до цього таксона. Авторство виду A. umbrosa наводилося у літературі по-різному ("Turcz. ex DC", "Turcz. ex Besser", "(Besser) Turcz. ex DC", "(Turcz. ex DC.) Pamp.", "(Turcz. ex Besser) Pamp." тощо). Показано, що базіонім A vulgaris var. umbrosa був опублікований Бессером у 1832 р. (а не у 1834 р.). Комбінація видового рангу A. umbrosa була дійсно оприлюднена не Пампаніні у 1930 р., а Верло у 1875 р.; таким чином, правильне цитування авторства цієї назви - A. umbrosa (Turcz. ex Besser) Turcz. ex Verlot. Незважаючи на те, що Верло невірно застосував назву A. umbrosa до виду, який згодом був описаний як A. verlotiorum, його комбінація є валідною та законною. Стисло розглянуто деякі інші назви, які були неправильно застосовані до A. umbrosa (наприклад, A. codonocephala auct. non Diels, A. dubia auct. non Wall, ex Besser, A. lavandulifolia auct. non DC, nom. illeg., тощо). Обговорено лектотип та інші оригінальні зразки A. umbrosa (особливо з історичних гербарних колекцій Турчанінова та Бессера, KW). Надано стислий огляд флористичних вказівок A. umbrosa у Східній Європі, де вид наводився під кількома назвами.

Обговорено й уточнено лектотипіфікацію назви Artemisia umbrosa (= A. vulgaris var. umbrosa, Asteraceae). Показано, що Бессер (Besser, 1832) насправді процитував у протолозі 4 конкретні зразки, які мають розглядатися як синтипи. Відповідно до статей 9.3 та 9.12 "Міжнародного кодексу номенклатури водоростей, грибів та рослин" ("Шеньчженський кодекс", 2018), попередню лектотипіфікацію (Коробков, 2014) відхилено, а один з синтипів - зразок KW001000452 з історичного гербарію Бессера у Національному гербарії України (KW) обраний тут як лектотип.

Результати недавніх молекулярно-філогенетичних досліджень показали, що род Inula у традиційному розумінні є поліфілетичним, а його тип, I. helenium, належить до клади, що філогенетично віддалена від клади, що містить більшість видів, які раніше включалися до Inula. Номенклатурна пропозиція законсервувати родову назву Inula із законсервованим типом I. hirta не була прийнята. Через це род Inula тепер включає приблизно 5 видів (I. helenium та споріднені види). Обсяг роду Pentanema був значно змінений, завдяки чому до нього зараз включено більшість таксонів, що раніше розглядалися у складі Inula. Проте, декілька таксонів Inula s. 1., які поширені в Україні, не мали відповідних назв у роді Pentanema, але такі назви є необхідними для запланованого нового видання номенклатурного конспекту судинних рослин України. Здійснено такі нові номенклатурні комбінації: Pentanema asperum (Poir.) G. V. Boiko & Korniyenko, comb, nov. (Inula aspera Poir.), P. caspicum (F. K. Blum) G. V. Boiko, Korniyenko & Mosyakin, comb. nov. (I. caspica F. K. Blum in Ledeb.), P. x medium (M. Bieb.) G. V. Boiko & Korniyenko, comb. nov. (I. media M. Bieb.), P. sabuletorum (Czem. ex Lavrenko) G. V. Boiko & Korniyenko, comb. nov. (I. sabuletorum Czern. ex Lavrenko). Крім того, дві нові комбінації у ранзі підвиду запропоновані одним з авторів: P. salicinum (L.) D. Gut.Larr. et al. subsp. asperum (Poir.) Mosyakin, comb, nov. та P. salicinum subsp. sabuletorum (Czern. ex Lavrenko) Mosyakin, comb. nov.

Колонії Artemisia verlotiorum (Asteraceae), виду східноазійського походження, нині натуралізованого у багатьох країнах світу, було знайдено у 2018 р. в Києві у Сирецькому дендропарку, а також неподалік нього на території покинутого розплідника рослин і біля теплиць. Виявлено три клональні колонії. Найімовірніше кореневища рослин цього виду спочатку було завезено у Київ з грунтом або імпортованими деревами та кущами. Однак одна колонія (уздовж стіни адміністративної будівлі дендропарку), вірогідно, виникла з насіння, занесеного вітром з головної (ймовірно первинної) колонії у розпліднику. До нашої знахідки у Києві вид A. verlotiorum був достовірно відомий в Україні з Криму (наводився з 1920-х рр.), Закарпаття та Львова (дані детальніше обговорюватимуться у наступній статті). Найбільш ймовірно, що A. verlotiorum поширюється у Східній Європі переважно фрагментами кореневищ та/або столонів з грунтом і рослинним матеріалом. Інші адвентивні види групи Artemisia vulgaris (особливо A. umbrosa і A. argyi) трапляються в Україні переважно як "залізничні" рослини.

Наведено загальні рекомендації шодо правильного позначення типів назв таксонів, що було описано М. С. Турчаніновим у серії статей "Animadversiones..." (а також у деяких інших його публікаціях). На основі чітких вказівок у протологах зроблено висновок про те, що усі (або майже всі) таксони, описані в цих публікаціях, базуються на зразках з приватного гербарію Турчанінова, який у 1840-х рр. був подарований ним Харківському університету (CWU), а у 1940-х рр. переміщений до Інституту ботаніки у Києві (KW). Отже, голотипи та синтипи цих таксонів зараз знаходяться майже виключно у гербарії KW. Обговорено декілька випадків правильних і неправильних позначень типів, зокрема, для деяких південноамериканських представників родин Brassicaceae, Geraniaceae та Hypericaceae, центральноамериканських Malvaceae та південноафриканських Polygalaceae. Наведено інформацію про віднайдений у KW голотип Abelmoschus achanioides Turcz. (зараз визнаний під назвою Malvaviscus achanioides (Turcz.) Fryxell, Malvaceae), а попередню лектотипіфікацію цієї назви зразком з гербарію G визнано недійсною. Голотип Stenocalyx involutus Turcz. (нині розглядається як синонім визнаної назви Mezia includens (Benth.) Cuatrec., Malpighiaceae) раніше знаходився у гербарії Турчанінова, але всієї папки з цим зразком у KW зараз немає; вона вважається втраченою і вже була відсутня у середині 1920-х рр., коли колекція ще перебувала в CWU. З цієї причини назву S. involutus лектотипіфіковано тут зразком з гербарію MPU, на заміну втраченого або знищеного голотипу. Наголошено на необхідності ретельного аналізу протологів, наявного оригінального матеріалу та асоційованої інформації для правильної типіфікації.

Наведено загальні рекомендації шодо правильного позначення типів назв таксонів, що було описано М. С. Турчаніновим у серії статей "Animadversiones..." (а також у деяких інших його публікаціях). На основі чітких вказівок у протологах зроблено висновок про те, що усі (або майже всі) таксони, описані в цих публікаціях, базуються на зразках з приватного гербарію Турчанінова, який у 1840-х рр. був подарований ним Харківському університету (CWU), а у 1940-х рр. переміщений до Інституту ботаніки у Києві (KW). Отже, голотипи та синтипи цих таксонів зараз знаходяться майже виключно у гербарії KW. Обговорено декілька випадків правильних і неправильних позначень типів, зокрема, для деяких південноамериканських представників родин Brassicaceae, Geraniaceae та Hypericaceae, центральноамериканських Malvaceae та південноафриканських Polygalaceae. Наведено інформацію про віднайдений у KW голотип Abelmoschus achanioides Turcz. (зараз визнаний під назвою Malvaviscus achanioides (Turcz.) Fryxell, Malvaceae), а попередню лектотипіфікацію цієї назви зразком з гербарію G визнано недійсною. Голотип Stenocalyx involutus Turcz. (нині розглядається як синонім визнаної назви Mezia includens (Benth.) Cuatrec., Malpighiaceae) раніше знаходився у гербарії Турчанінова, але всієї папки з цим зразком у KW зараз немає; вона вважається втраченою і вже була відсутня у середині 1920-х рр., коли колекція ще перебувала в CWU. З цієї причини назву S. involutus лектотипіфіковано тут зразком з гербарію MPU, на заміну втраченого або знищеного голотипу. Наголошено на необхідності ретельного аналізу протологів, наявного оригінального матеріалу та асоційованої інформації для правильної типіфікації.