Серед міських транспортних проблем на першому місці по своєму значенню є проблема пропускної спроможності міських вулиць і доріг. Саме протиріччя, які виникають в організації руху транспортних потоків по вулицях міст, створюють відповідні складності їхнього функціонування. Взаємовплив пішоходів на рух транспортних засобів і навпаки, а також необхідність забезпечення умов безпеки міського руху вимагають впровадження обмежуючих і заборонних заходів, які, в свою чергу, впливають на швидкість руху транспортних потоків і пропускну спроможність вулично-дорожньої мережі. Провести аналіз закономірностей виникнення транспортних заторів на магістральних вулицях міста та виконати теоретичне обгрунтування заходів, що направлені на підвищення ефективності функціонування вулично-дорожньої мережі міста. Виявлені закономірності виникнення транспортних заторів на магістральних вулицях міста, встановлений перелік перешкод, які спричиняють затримку руху транспортних засобів на вулично-дорожній мережі міста та їх частота. Основним напрямком подолання проблем виникнення транспортних заторів повинна бути система регулювання співвідношення попиту на поїздку і пропозиції у вигляді вулично-дорожньої інфраструктури з метою підтримки її завантаження на припустимому рівні.

Розглянуто актуальні питання дослідження міцності гумового бетону. Грунтуючись на мікроскопічному аналізі великої кількості гумового цементного розчину, була створена математична модель для якісного аналізу питомої поверхні гумового порошку, змішаного з дрібним агрегатом. На основі механізмів впливу методів змішування гумового порошку використовували різні розміри частинок для виконання випробування по визначенню опору бетону на стиск. Надано наукове пояснення логічних відмінностей, що існували в процесі попередніх досліджень гумового бетону. Проведено поглиблене дослідження впливу методів та параметрів змішування, розмірів частинок та інших факторів на стійкість бетону до стиснення. У даній роботі за допомогою великої кількості експериментальних досліджень на основі методу "Модель визначення площі поверхні бетону", який враховує коефіцієнт контакту між гумовою сумішшю та дрібним агрегатом, проведено глибоке вивчення механізмів впливу на гумовий бетон.

В конструкції дорожнього одягу шари основи мають найбільшу товщину. Тому їх будівництво супроводжується великою витратою будівельних матеріалів. В той же час шари основи працюють в більш сприятливих умовах порівняно з покриттями, що дозволяє широко використовувати для їх будівництва місцеві матеріали і відходи виробництва. Доцільність їх використаня обгрунтовують техніко-економічними розрахунками урахуванням можливого зменшення строку служби дорожнього одягу в результаті відмови від застосування стандартних привізних матеріалів. Одними з найбільш відомих видів відходів, які використовуються в дорожньому будівництві, є шлаки чорної, кольорової металургії і фосфорного виробництва. Їх утилізація є важливим джерелом отримання високоякісних матеріалів для дорожнього будівництва. Шлаки являють собою цінну сировину для приготування нерудних матеріалів і мінеральних в'яжучих. Активні шлаки частково заміняють традиційні в'яжучі (цемент, вапно) при будівництві дорожніх основ і покриттів. Багаторічний досвід дорожніх організацій показує, що собівартість шлакових дорожньо-будівельних матеріалів в два рази нижче собівартості аналогічної продукції з природних гірських порід.

Розглянуто актуальні питання дослідження конструктивних схем багатоповерхових будівель. Проектування висотних будівель будь-якого призначення починається з вирішення основного завдання - вибору конструктивної системи виходячи з функціонально-технологічних вимог. Вибір конструктивної системи визначає роль кожного несучого конструктивного елемента в об'ємно-просторовій структурі будівлі. Умовно всі конструктивні системи можна поділити на основні чотири типи: тип I - каркасна; тип II - каркасна з діафрагмами жорсткості; тип III - стовбурна; тип IV - коробчаста (оболонкова). Комбіновані схеми мають більшу конструктивну гнучкість завдяки можливості розподілу частин зусиль за рахунок змінної жорсткості несучих елементів. Відповідно до розподілу навантажень, в'язі висотних будівель. поділяють на горизонтальні та вертикальні. Горизонтальні забезпечують утворення в висотних будівлях жорстких дисків, які розподіляють зовнішні силові дії між елементами, перешкоджають закручуванню каркаса, виходу із площини елементів і зменшують згинальні моменти. Вертикальні в'язі надають жорсткість при дії горизонтальних навантажень вертикальним елементам будівлі, які з'єднують диски перекриттів.

Стаття присвячена історії 50-річного заснування кафедри аеропортів факультету аеропортів Національного авіаційного університету (1969 - 2019 рр). Приводяться відомості про перших деканів факультету аеропортів. З грудні 1969 року почала свою роботу профілююча та випускова кафедра аеропортів для підготовка фахівців за спеціальністю "Будівництво аеродромів", в організації якої велика заслуга приналежить першому завідувачу д.т.н., професору, інженеру-полковнику В. І. Блохіну. Під його керівництвом було підготовлено перший план факультету аеропортів, розроблені навчальні програми спеціальних дисциплін, створено колектив викладачів, видані перші навчальні посібники, створені технічні средства обучения. За стислий строк на кафедрі були створене та обладнане навчальні лабораторії будматеріалів, інженерних сітей аеропортів, інженерної геодезії та аєрогеодезії, інженерної геології, грунтоведення і механіки грунтів, кабінет вишукування і проектування аеропортів. Дипломне проектування на кафедрі велося по заявкам авіапідприємств. За 1972 - 1992 роки було захищено 786 дипломних проектів, (в тому числі 138 іноземними студентами), багато з них впроваджені в виробництво. Колектив кафедри аеропортів, (в статті приведено фото 1979 та 2010 років), а нині кафедри реконструкції аеропортів та автошляхів в різні роки очолювали: доцент Бєлінський І. О. (1979 - 1999), доцент Таланов Г. П. (1999 - 2000), доцент Шинкарчук М. В. (2000 - 2001), професор Верюжський Ю. В. (2001 - 2002), професор Цихановський В. К. (2002 - 2008), професор Бєлятинський А. О. (2008 - наступний час). Наукову та навчально-методичну діяльність на кафедрі здійснюють висококваліфіковані викладачі: 4 професори, 7 доцентів. Викладачі кафедри є авторами багатьох підручників, навчальних посібників, монографій та нормативних документів з проектування, експлуатації автодоріг та аеродромів. Крім того, кафедра тісно співпрацює з різноманітними навчальними, науково-дослідними, проектними та виробничими підприємствами України та зарубіжжя: УкрНДІПроектстальконструкція, Укравтодор, Міжнародні аеропорти Бориспіль та Київ, а також університети Литви, Латвії та Німеччини. Випускники НАУ працюють на підприємствах цивільної авіації України та численних країн Європи, Азії, Африки та Америки.

Розглянуто актуальні питання дослідження конструктивної системи висотних будівель, яка утворює архітектурний образ і об'ємно-просторову структуру, що складається із сукупності взаємозв'язаних конструктивних елементів, які при сумісній роботі забезпечують міцність просторової структури, просторову жорсткість і загальну стійкість об'єкта. У висотних будівлях застосовують різні конструктивні схеми, які складаються із вертикальних (колон, стін, ядер, діафрагм та інші) і горизонтальних елементів (перекриттів, покриттів, балок, розкісних поясів та інших). Горизонтальні несучі конструкції висотних будівель, як правило, однотипні і зазвичай являють собою жорсткий залізобетонний диск (монолітний, збірно-монолітний, збірний). Горизонтальні конструкції сприймають вертикальні та горизонтальні навантаження і передають їх на несучі конструкції та на фундаменти. З метою зниження вітрових впливів вибирають ефективну в аеродинамічному відношенні циліндричну, пірамідальну або призматичну форму будівлі. Конструкції висотних будинків мають свою специфіку, яка значною мірою впливає на їхні об'ємно-планувальні та архітектурно-конструктивні рішення. До таких особливостей відносяться: значні навантаження на несучі конструкції; неоднакове навантаження на конструктивні елементи конструкцій; високе значення вітрового навантаження як горизонтальної складової; проблеми спільної роботи несучих конструкцій із сталі та бетону; вплив природних факторів (сейсмічних, атмосферних, аеродинамічних); вплив техногенних факторів (вібрації, шуми, аварії, пожежі, диверсійні акти, локальні руйнування); підвищені вимоги до пожежної безпеки та систем життєзабезпечення; складне інженерно-технічне забезпечення.