Cognitive linguistics has developed into one of the most attractive and influential frameworks within linguistics at large. And it draws the linguists' attention to the study of aspects of language within cognitive paradigm as reflections of conceptual organization and categorization principles, as well as the ways of presenting knowledge about the world. This paper focuses on the cognitive analysis of enumeration as an instrument for organizing and conveying domain-specific information. The aim of the analysis is to establish the role of enumeration as a way of arriving at true knowledge of the world. The tasks of the research consist in the description of enumeration as a means of knowledge representation, as well as the study of the peculiarities of enumeration as a means of representation of financial markets information. The novelty of the analysis is defined by the study of enumeration as a means of representation of financial markets information. The theoretical value of the analysis is reasoned with the study of enumeration as a way of organizing knowledge that reflects collective experience of the community within a specific environment. The results of the study of enumeration in economic discourse show that it serves to structure and represent domain-specific knowledge.

Показано перспективність використання механохімічного твердомастильного покриву дисульфіду молібдену під час віброхвильової обробки для створення антифрикційних матеріалів. Досліджено коефіцієнт тертя і зносотривкість пар тертя з різних матеріалів під час нанесення покриву. Виявлено механізм утворення твердого мащення шаруватої структури покриву під час тертя. На підставі теорії пружності суцільних середовищ запропоновано фізико-математичну модель кількісної оцінки адгезійної міцності покриву.

Мета роботи - покращання результатів хірургічного лікування пацієнтів з абдомінальним сепсисом шляхом індивідуалізації терапевтичної тактики з урахуванням вірогідності післяопераційних ускладнень та прогнозування результатів лікування. Проаналізовано результати лікування дорослих пацієнтів з абдомінальним сепсисом у 2009 та 2019 рр., за винятком гострого холециститу. Пацієнтів розподілили ретроспективно та проспективно відповідно до класифікації Сепсис-3. Було 130 хворих з перитонеальним, 33 - з кишковим, 38 - з панкреатогенним абдомінальним сепсисом. Оцінку результатів порівнювали з використанням сучасних систем: APACHE-II, MPI, MODS та SOFA. Показники оцінювали на 1-шу, 2-гу, 3-тю та 4-ту добу після операції до наступних наслідків первинного операційного втручання. Системи прогнозування з площею під ROC-кривою (AUC) >> 0,8 включали лише MPI для визначення показань до повторної операції: значення ROC-кривих для 1-ї групи (закрите лікування) становило 0,73, для 2-ї (повторні операції за показаннями) - 0,91, для 3-ї - 0,84 (запрограмовані повторні операції). Однак у 1 групі пацієнтів цей показник становив 0,73, що вказує на те, що він є обмеженим, щоб його застосовувати для прийняття рішення про ефективність повторних операцій у пацієнтів без клінічних ознак септичного шоку. Висновки: розрахунок ймовірності виникнення у пацієнта післяопераційного ускладнення та ймовірності смерті залежно від початкової тяжкості стану пацієнта дозволяє вибрати найбільш відповідну тактику хірургічного лікування. У пацієнтів з абдомінальним сепсисом та септичним шоком для зменшення частоти післяопераційних ускладнень та смертності найбільш прийнятним є тактичний підхід із виконанням повторних операцій за показаннями для контролю джерела інфекції, якщо це можливо.

Мета роботи - покращання результатів хірургічного лікування пацієнтів з абдомінальним сепсисом шляхом індивідуалізації терапевтичної тактики з урахуванням вірогідності післяопераційних ускладнень та прогнозування результатів лікування. Проаналізовано результати лікування дорослих пацієнтів з абдомінальним сепсисом у 2009 та 2019 рр., за винятком гострого холециститу. Пацієнтів розподілили ретроспективно та проспективно відповідно до класифікації Сепсис-3. Було 130 хворих з перитонеальним, 33 - з кишковим, 38 - з панкреатогенним абдомінальним сепсисом. Оцінку результатів порівнювали з використанням сучасних систем: APACHE-II, MPI, MODS та SOFA. Показники оцінювали на 1-шу, 2-гу, 3-тю та 4-ту добу після операції до наступних наслідків первинного операційного втручання. Системи прогнозування з площею під ROC-кривою (AUC) >> 0,8 включали лише MPI для визначення показань до повторної операції: значення ROC-кривих для 1-ї групи (закрите лікування) становило 0,73, для 2-ї (повторні операції за показаннями) - 0,91, для 3-ї - 0,84 (запрограмовані повторні операції). Однак у 1 групі пацієнтів цей показник становив 0,73, що вказує на те, що він є обмеженим, щоб його застосовувати для прийняття рішення про ефективність повторних операцій у пацієнтів без клінічних ознак септичного шоку. Висновки: розрахунок ймовірності виникнення у пацієнта післяопераційного ускладнення та ймовірності смерті залежно від початкової тяжкості стану пацієнта дозволяє вибрати найбільш відповідну тактику хірургічного лікування. У пацієнтів з абдомінальним сепсисом та септичним шоком для зменшення частоти післяопераційних ускладнень та смертності найбільш прийнятним є тактичний підхід із виконанням повторних операцій за показаннями для контролю джерела інфекції, якщо це можливо.