Представлено власний досвід хірургічного лікування 22 хворих з грижею черевної стінки, у яких під час герніотомії в грижовому мішку виявили червоподібний відросток (ЧВ). При цьому відросток був або звичайного вигляду, або з змінами різного ступеня - від гіперемії, рубцевого потовщення і залучення в спайковий процес до його вираженого запалення та деструкції. Герніопластику у поєднанні з апендектомією виконано в 11 хворих, у 10 з них - алогерніопластику, в 1 - пластику з використанням власних тканин. За даними гістологічного дослідження підтверджено доцільність здійснення апендектомії у плановому порядку у хворих за наявності патологічних змін у ЧВ. Віддалені результати хірургічного лікування вивчено у 19 (86 %) хворих. Рецидив грижі не спостерігали.

Мета роботи - повідомлення про спосіб оперативного лікування, який полягає в одночасному виконанні лапароскопічної холецистектомії (ЛХЕ) та алопластики вентральної грижі. За період 2006 - 2008 рр. у I хірургічному відділенні міської клінічної лікарні N 15 м. Київ та Київському центрі хірургії гриж живота апробовано оригінальний спосіб симультанної ЛХЕ та відкритої алогерніопластики у 27 пацієнтів з поєднаною патологією - калькульозним холециститом та грижею живота. Спосіб оперативного втручання дає змогу видалити жовчний міхур крізь грижовий дефект з наступним виконанням відкритої преперитонеальної алогерніопластики. Для профілактики тромбоемболічних ускладнень призначали низькомолекулярний гепарин - еноксапарин ("Клексан" виробництва "Sanofi-Aventis"). У пацієнтів з помірним ризиком венозних тромбоемболій застосовували 20 мг еноксапарину, з високим ризиком - 40 мг еноксапарину 1 раз на добу протягом 5 - 7 діб. Відмінністю способу симультанної ЛХЕ від відкритої алопластики вентральної грижі є те, що ЛХЕ виконують через відкритий доступ до грижового дефекту з видаленням жовчного міхура через грижовий дефект, а потім виконують відкриту преперитонеальну алогерніопластику без натягу тканин. Це дає змогу зменшити кількість розрізів на черевній стінці, зменшити травмування тканин і знизити можливість розвитку ускладнень. Преперитонеальну герніопластику виконують відкрито з мінідоступу, що забезпечує надійне закриття грижового дефекту і сприяє зниженню можливості рецидиву грижі.

Висновки: розроблений спосіб хірургічного лікування є якісно новим підходом до ЛХЕ у пацієнтів з грижею живота. Він дає змогу позбутися декількох захворювань одночасно з мінімальною травмою черевної стінки, з низьким відсотком післяопераційних ускладнень (3,7 %) та рецидивів грижі, а також скоротити строки реабілітації пацієнтів.

Розроблено оптимальний комплекс діагностики параколостомічних гриж. Досліджено морфологічний стан м'язово-апоневротичних структур ділянки навколо колостоми у разі параколостомічних гриж, що показало низьку ефективність застосування автопластичних методів герніопластики та дозволило обгрунтувати необхідність використання допоміжного пластичного матеріалу. Запропоновано КТ метод вимірювання співвідношення між об'ємами грижі та черевної порожнини, який дозволяє визначити спосіб оперативного втручання та передбачити можливість розвитку внутрішньочеревної гіпертензії. Удосконалено клінічну класифікацію параколостомічних гриж з урахуванням локалізації, розмірів і клінічних ознак, яка дозволяє на основі формування точного діагнозу визначити метод оперативного втручання. Розроблено новий спосіб хірургічного лікування параколостомічних гриж у випадках ліквідації стоми, який розв'язує задачу підвищення ефективності лікування за рахунок більш надійної фіксації допоміжного пластичного матеріалу (сітки) та його розташування між м'язами передньої черевної стінки, що виключає контакт сітки з внутрішніми органами та знижує частоту рецидивів і післяопераційних ускладнень. Розроблено новий спосіб виконання алогерніопластики у пацієнтів з поєднанням післяопераційної серединної та параколостомічної гриж живота, який за рахунок такого розміщення суцільної сітки під м'язами передньої черевної стінки, що забезпечує перекриття обох, серединного та параколостомічного, грижових дефектів, та її фіксації без натягу тканин з серединного доступу, гарантує одночасне та надійне закриття даних дефектів.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування параколостомічних гриж. За період 2000 - 2010 pp. в Київському міському центрі хірургії гриж живота прооперовано 27 пацієнтів з параколостомічними грижами (виконано відновно-реконструктивну операцію на товстій кишці та герніопластику дефекту черевної стінки у місці видаленої колостоми). У 13 випадках апробовано оригінальний спосіб закриття дефекту черевної стінки з використанням поліпропіленової сітки, у решти пацієнтів з параколостомічними грижами (контрольна група) виконано автопластику. Використання автопластичних способів закриття дефекту черевної стінки за ліквідації колостоми у пацієнтів з параколостомічною грижею майже в третині випадків (у 28,5 % - в контрольній групі) призводить до рецидиву грижі на цій ділянці. Безпосередні і віддалені результати хірургічного лікування пацієнтів з параколостомічними грижами свідчать про вищу ефективність розробленого алопластичного способу закриття дефекту черевної стінки на місці видаленої колостоми. Ускладнення з боку рани спостерігали лише в одному випадку в основній групі у вигляді серозного запалення рани. Жодного випадку рецидиву грижі не виявлено. Висновки: запропонований спосіб алогерніопластики дефекту черевної стінки на місці видаленої колостоми у пацієнтів з параколостомічними грижами дає змогу надійно укріпити черевну стінку поліпропіленовою сіткою, яку фіксують до опорних структур у субмускулярному просторі, і суттєво знижує кількість рецидивів грижі та післяопераційних ускладнень з боку рани.

Мета роботи - проаналізувати ефективність застосування превентивної алопластики в комплексній профілактиці виникнення післяопераційних вентральних гриж у пацієнтів із симультанною патологією органів черевної порожнини (ЧП). У Київській міській клінічній лікарні N 15 за період 2004 - 2009 рр. хірургічне лікування симультанної патології органів ЧП здійснено 102 пацієнтам віком від 35 до 78 років. Першу групу становили 52 пацієнти, яким після виконання симультанної операції проводили алопластику передньої черевної стінки за технікою sublay, другу - 52 пацієнти, яким після виконання симультанної операції проводили традиційне закриття лапаротомної рани. Групи були порівнянні за віком, поєднаною хірургічною патологією органів ЧП, супутньою патологією. Безпосередні результати лікування у хворих обох груп оцінено як добрі. Віддалені результати оцінено в строки від 1 до 3 років шляхом повторних оглядів та анкетування. В першій групі обстежено 48 пацієнтів, у яких не виявлено післяопераційної вентральної грижі, в другій - 47 пацієнтів, з них у 5 (9,8 %) виявлено післяопераційну вентральну грижу. Висновки: у пацієнтів із ризиком виникнення післяопераційної вентральної грижі, особливо при симультанній патології органів ЧП, превентивна алопластика передньої черевної стінки може застосовуватися як метод вибору профілактики утворення гриж.

Результати проведених досліджень свідчать, що використання вдосконаленої методики хірургічного лікування рецидивного цистоцеле і генітального пролапса надає можливість покращити результати оперативного втручання, а також суттєво знизити частоту рецидивів протягом 3 - 5 років після операції. Одержані результати необхідно використовувати в практичній охороні здоров'я на рівні спеціалізованих гінекологічних відділень.

Матеріали опису допоможуть командирам (начальникам), фахівцям структур морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України отримати інформацію щодо досвіду організації і проведення заходів морально-психологічного забезпечення ведення бойових дій в ході відбиття повномасштабної російської агресії. Досліджено особливості першої стратегічної оборонної операції (24 лютого - квітень 2022 р.). Розглянуто систему воєнно-політичної роботи у збройних силах російської федерації. Висвітлено проблеми організації воєнно-політичної роботи в ході "спеціальної воєнної операції". Увагу приділено організації заходів морально-психологічного забезпечення дій Збройних Сил України. Акцентовано на внутрішньо-комунікаційній роботі з особовим складом. Висвітлено національно-патріотичну та культурологічну роботу. Розглянуто надання психологічної допомоги особовому складу. Висвітлено соціальну роботу з військовослужбовцями та членами їх сімей. Увагу приділено реінтеграції особового складу Збройних Сил України, який перебував у полоні тощо.