Здійснено аналіз психологічного підгрунтя "болонської системи". Виявлено близькість деяких положень цієї системи до "радикального біхевіоризму" Б. Ф. Скіннера. Це дозволяє краще зрозуміти можливі наслідки впровадження "болонської системи" в Україні.

Проведено теоретичне та експериментальне дослідження динаміки зміни здатності до життєтворчості особистості на різних етапах дорослого віку. Проаналізовано існуючі зарубіжні та вітчизняні концепції, присвячені розгляду процесів розвитку особистості, індивідуальності та життєтворчості. Розкрито сутність поняття життєтворчості як здатності до створення умов розвитку індивідуальності у процесі життєдіяльності, зокрема раціонально організовувати своє життя, змінювати систему відношень до світу, людей, самого себе. З'ясовано, що основними складовими життєтворчості є здатність до трансценденції, рефлексії та смислопобудови. Психологічні характеристики дорослого віку розглянуто як результат розвитку особистості та як потенціал, що визначає можливості формування здатності до життєтворчості у дорослому віці. На підставі результатів емпіричного дослідження встановлено, що для першого періоду дорослого віку (25 - 35 років) характерним є прояв трансцендентної спрямованості та рефлексії у зовнішньому світі; у другому періоді (35 - 45 років) більш вираженими стають процеси рефлексії й осмислення, що виявляються у проміжному (регулювальному) світі, а здатність до трансценденції помітно зменшується; у третьому періоді дорослості (45 - 60 років) більш сформованими є смислові відносини особистості у внутрішньому світі, які підсилюють і визначають прояв здатності до трансценденції в зовнішньому світі. Зроблено висновок, що розвинена здатність до життєтворчості характерна саме для періоду дорослості.

Уточнено та конкретизовано сутність поняття "професійна усталеність". Визначено та науково обгрунтовано педагогічні умови, розроблено та експериментально апробовано модель та методику формування даної якості у майбутніх учителів історії. Встановлено критерії, ознаки та рівні сформованості професійної усталеності, уточнено специфічні особливості процесу її формування у майбутніх учителів історії.

Розкрито питання ефективності формування професійної стійкості майбутніх вчителів історії шляхом застосування однієї з педагогічних умов, зокрема, оволодіння навичками та вміннями емоційної саморегуляції діяльності студентів.

Рассмотрен вопрос еффективности формирования профессиональной устойчивости будущих учителей истории путем применения одного из педагогических условий - овладения навыками и умениями эмоциональной саморегуляции деятельности студентов.

The question of developing professional stability of future History teachers is raised in the article. The author presents one of the pedagogical conditions of quality i.e. masterihg the skills and abilities of emotional self-regulation of students' activities.