Ключ. слова: Shigella flexneri, Shigella sonnei, антибіотикорезистентність, біосинтез коліцинів
Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.151.27*444*801-642:Г296

Рубрики:

Shigella

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: Shigella sonnei, антибіотикограми, біовари, зберігання
Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.151.27с8

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Мета роботи - вивчення поширеності назофарингеального носійства пневмокока та розподілу серотипів, що відповідають за розвиток інвазивних захворювань, залежно від соціальної активності дітей та їх мікросоціального оточення. Обстежено 743 здорові дитини віком від 6 місяців до 4 років 11 місяців 30 днів. Для культивації S. pneumoniae використовували кров'яний і "шоколадний" агар. У випадку негативного результату бактеріологічного дослідження проводилось виділення ДНК з первинного матеріалу за допомогою набору реактивів "ДНК-сорб-АМ" з подальшим проведенням ПЛР у реальному часі. Загальна поширеність носійства S. pneumoniae у дітей становить 53,8 %. Носоглотка 65,1 % носіїв колонізована серотипами, що найчастіше відповідальні за розвиток інвазивних пневмококових захворювань. У "домашніх" дітей поширеність носійства становить 42,1 %; у дітей, що відвідують дошкільні навчальні заклади, - 60,4 %; у вихованців будинків дитини - 95,6 %; у багатодітних сім'ях, де водночас кілька дітей відвідують навчальні заклади, поширеність носійства є найвищою (92 %) і не відрізняється від такої у будинках дитини. Висновки: соціальна активність, а також наявність соціально активних сибсів, істотно впливає на поширеність назофарингеального носійства пневмокока, особливо у дітей до 4-х років. Використання методу ПЛР допомагає підвищити виявлення носіїв пневмокока у 2,5 разу порівняно з бактеріологічним дослідженням.

Проаналізовано стан міжнародного книгообміну у НБУВ з 2008 до 2012 рр. На прикладі партнерства з науковими установами Європи, Америки та Азії доведено, що книгообмін є надійним та ефективним джерелом комплектування іноземними виданнями у НБУВ та мережі бібліотек НАНУ. Наведено пропозиції щодо збереження кола існуючих партнерів.

Мета роботи - вивчення рівня назофарингеального носійства пневмокока у дітей віком від 6 міс до 5 років в Україні, розподілу серотипів S. pneumoniae, у тому числі за віком, його чутливості до антимікробних препаратів та можливий вплив ранньої соціальної активності на частоту носійства та розподіл серотипів. Обстежено 1000 здорових дітей віком від 6 міс до 4 років 11 міс 30 днів. Зразки слизу з носоглотки брались одноразово за методом глибокого трансназального мазка. Для ідентифікації S. pneumoniae використовувались класичні бактеріологічні методи та ПЛР у реальному часі. Серотипування проводилось за допомогою мультиплексної ПЛР до серотипів: 1, 3, 4, 5, 6А, 6В, 6С, 7F, 9V, 14, 18С, 19А, 19F, 20, 23F. Чутливість до антимікробних препаратів визначалась за допомогою диско-дифузійного методу. Загальна частота носійства пневмокока серед дітей віком від 6 міс до 5 років становить 50,4 %: у "домашніх" дітей - 37,3 %, у дітей, що відвідують дошкільні навчальні заклади з денним перебуванням, - 60,9 %, у дітей із закладів з цілодобовим перебуванням - 95,6 %. Соціальна активність сибсів має суттєве значення для дітей, що не відвідують дошкільні навчальні заклади. Серед виділених штамів пневмокока 88,9 % належать до капсульних, з яких ідентифіковано 14 різних серотипів: 3, 4, 5, 6A, 6B, 6C, 7F, 9V, 14, 18С, 19A, 19F, 20, 23F. Домінують серотипи 19F (26,1 %), 6A/B (18,2 %), 14 (11,4 %) і 23F (5,7 %). Резистентність до антимікробних препаратів: оксациліну - 38 %, еритроміцину - 32 %, азітроміцину - 14 %, ципрофлоксацину - 52 %, левофлоксацину - 13 %, хлорамфеніколу - 9 %, котримоксазолу - 55 %. Близько третини (34 %) штамів пневмокока є мультирезистентними. Висновки: носоглотка кожної другої здорової дитини віком від 6 міс. до 5 років колонізована пневмококом. Сорціальна активність дітей та їх сибсів суттєво впливає на рівень назофарингеального носійства пневмокока. Штами пневмококів, виділених з носоглотки, відзначаються високою резистентністю до антимікробних препаратів. В Україні ще до впровадження вакцинації пневмококовими кон'югованими вакцинами зустрічався серотип 19A, що має високий потенціал розвитку резистентності до антибіотиків.

Визначено рівень резистентності до антимікробних препаратів S. pneumoniae, виділених з носоглотки здорових дітей до 5 років (n = 180). Показано високий рівень мультирезистентності (35,0 %). Запропоновані рекомендації щодо раціональної антибіотикотерапії пневмококової інфекції, що грунтуються на локальних даних.

Наведено результати першого в Україні дослідження частоти назофарингеального носійства пневмокока у здорових дітей віком до 5-ти років, які виховувались у будинках дитини. Показано, що серед дітей даної когорти спостерігалася практично тотальна колонізація носоглотки пневмококом (95,6 %). Домінували серотипи 19F (54,8 %), 6A/B (22,5 %), 14 (4,8 %) і 23F (3,2 %). Відмічалась висока частота резистентності пневмокока до антимікробних препаратів.

Мета роботи - порівняти серотиповий розподіл пневмококів за назофарингеального носійства (НФН) і менінгітів у дітей до п'яти років, вивчити їх чутливість до антибіотиків. Обстежено 900 здорових дітей до п'яти років - мешканців Києва та Київської області. Ліквор одержано від 89 дітей із пневмококовим менінгітом із семи дозорних регіонів України. Використано класичні бактеріологічні методи та полімеразно ланцюгову реакцію. Дослідження чутливості проведено до 13 антимікробних препаратів. Серед 297 штамів пневмококів, виділених за НФН, 264 (88,9 %) штами належали до капсульних, а 33 (11,1 %) - до безкапсульних пневмококів. Провідні серотипи - 19F (25 %), 6 (16,1 %), 14 (9,8 %), 23F (5,3 %), 18 (3,0 %). Ізоляти з серотипами, які покриваються ПКВ13, становили 65,5 %, (92,6 % у дітей із будинків дитини). Збудником пневмококових менінгітів у 93,2 % дітей до п'яти років були ті самі серотипи пневмококів, які колонізують носоглотку здорових дітей. Найчастішим серотипом 6 (25,8 %). Нетиповані штами за менінгітів визначалися у 28 % випадків. Серотипи 19F, 14, 23F, 18 були причиною гнійного менінгіту у 5,6, 7,9, 11,2 і 5,6 % випадків відповідно. Помірну резистентність відмічено до захищених амоксицилінів. Високою антипневмококовою активністю вірізняються цефалоспорини III покоління. Зроблено висновки, що збудником пневмококових менінгітів у дітей у 93,2 % випадків є ті самі серотипи пневмококів, які визначаються за здорового носійства. Дані щодо антибіотикочутливості пневмококів у дітей за НФН можна враховувати під час вибору антибіотиків для емпіричної терапії пневмококових захворювань. Доцільно введення пневмококової кон'югованої вакцини розпочати дітям із будинків дитини.

Мета роботи - дослідити діагностичну значущість і прогностичну інформативність методу визначення галактомананового антигену (ТА) в сироватці крові пацієнтів дитячого віку з онкогематологічною патологією для раннього виявлення та моніторингу ефективності лікування інвазивного аспергільозу (ІА). Досліджено зразки сироватки крові 144-х імуноскомпрометованих пацієнтів дитячого віку, з яких 90 % становили хворі із онкогематологічною патологією. Усі пацієнти пройшли процедуру стандартного лабораторного обстеження, яке включало мікробіологічні методи та комп'ютерне томографічне дослідження, спрямовані на виявлення ІА. Визначення ТА Aspergillus в сироватці периферичної крові проводили за допомогою імуноферментного методу з використанням тест-системи "Platelia Aspergillus Ag" виробництва "Bio-Rad" 1 раз на тиждень протягом усього терміну перебування в стаціонарі, а також упродовж курсу антимікотичної терапії. ТА в сироватці крові виявлено у 7-ми із 144-х обстежених пацієнтів. Діагноз ІА у хворих із наявним у сироватці крові ТА підтверджено результатами комп'ютерної томографії у 85,7 % випадків. Хибнонегативні результати дослідження в обстеженої групи пацієнтів були відсутні. Кількість хибнопозитивних результатів становила 3 %. Однією з причин хибнопозитивних результатів може бути медикаментозна перехресна реактивність, зумовлена прийомом піперациліну і тазобактаму або їх аналогів. Висновки: метод виявлення ТА в сироватці крові має високу чутливість і є достатньо інформативним методичним підходом до ранньої діагностики ІА в імуноскомпрометованих пацієнтів онкогематологічного профілю, а також для моніторингу перебігу хвороби та ефективності антимікотичної терапії.

Streptococcus pneumoniae - одна з головних причин інвазивних та неінвазивних захворювань різної локалізації у всіх вікових групах по всьому світі. Пневмокок - вбивця № 1 для дітей до 5 років: 40 % в структурі смертності, 500 000 життів на рік. Глобальне зростання стійкості до антибіотиків створює проблеми емпіричного лікування інфекції. Вакцинація проти пневмокока - найбільш дієвий засіб контролю над інфекцією. Вибір вакцини "повинен грунтуватись на наявній місцевій чи регіональній оцінці розподілу серотипів пневмокока в різних вікових групах" (ВООЗ). Мета роботи - визначити у дітей серотиповий склад пневмококів при носійстві та при гнійному менінгіті, їх відповідність до вакцинальних штамів і чутливість до антибіотиків. Було взято під спостереження 900 здорових дітей віком від 6 місяців до 5 років. Для дослідження бралися назофарингеальні мазки спеціально навченими медичними сестрами. ідентифікація пневмококів проводилась класичним культуральним методом та ПЛР у реальному часі. Визначення чутливості до 13 антибіотиків виконувалося диско-дифузійним методом та методом серійних розведень. Серотипування пневмококів проводили з використанням мультиплексної ПЛР. Перевіряли носійство 15 серотипів пневмокока, 13 з яких входять до складу ПКВ 13. При використанні культурального методу було виділено пневмококи з носоглотки у 21,3 % дітей перших 5 років життя. При використанні ПЛР - у 53,8 % дітей. Бар'єр резистентності до 25 % пневмококів, при якому вже недоцільно застосовувати препарат, переступили такі антибіотики, як котримоксазол, еритроміцин та азитроміцин. До амоксициліну/клавуланату, який поки що є антибіотиком першої лінії для лікування позалікарняної пневмонії, 28,3 % пневмококів, що визначалися при назофарингеальному носійстві у дітей до 5 років, виробили часткову резистентність. Від здорових носіїв не було виділено жодного ізоляту пневмокока з високою резистентністю до цефалоспоринів III покоління. Мультирезистентні пневмококи із серотипами 14, 6А/В, 19F та НТ-штами разом становлять 52,2 % при носійстві у дітей та 69,1 % при менінгіті. Серотипи, що входять до складу ПКВ 13, збігаються в 65,53 % із серотипами, що виділялися при назофарингеальному носійстві, та в 87,5 % при гнійному менінгіті в дітей. Висновки: основним джерелом пневмококів є фарингеальне носійство, яке зустрічається у здорових дітей перших п'яти років життя. Збудником пневмококових менінгітів є ті ж серотипи пневмококів, які колонізують носоглотку дітей. Селекція резистентних штамів пневмокока відбувається переважно в дітей при назофарингеальному носійстві. Результати визначення збігу вакцинальних серотипів ПКВ та серотипів пневмококів при носійстві та гнійному менінгіті дозволяють прогнозувати, що введення універсальної вакцинації проти пневмококової інфекції буде зменшувати носійство пневмококів майже на 66 % та захистить від пнемококових менінгітів більше ніж 87 % дітей.

Мета роботи - розробка методики мінімізації місячних витрат для обгрунтування реалізації раціональних організаційно-економічних рішень щодо підвищення якості транспортного обслуговування вантажовласників і функціонування вантажного залізничного транспорту. Методологія дослідження розкриває економічну сутність транспортного процесу через врахування витрат залізниць на виконання початкових операцій на станціях навантаження, переміщення вантажу дільницями, виконання всього комплексу операцій на технічних станціях та на станціях вивантаження, а також витрат на переміщення порожніх вагонів. Зазначений підхід обумовлений тим, що якість транспортного обслуговування вантажовласників залежить не лише від тривалості доставки вантажів в пункти призначення, а і від величини витрат на їх транспортування, що визначає ціну будь-якого товару в пункті споживання, отже задача скорочення транспортної складової вартості товарів є комплексною і важливою для залізничного транспорту та вантажовласників. Як свідчать наведені узагальнення, в ринкових умовах задача підвищення ефективності доставки вантажів повинна вирішуватись завдяки не лише технічного і технологічного удосконалення магістрального залізничного транспорту, а і - промислового залізничного транспорту, де середній простій вагонів зазвичай перебільшує чотирнадцять діб. Промислові підприємства майже не займаються розвитком власної транспортної інфраструктури, а часто використовують вантажні вагони залізниць, як склади на колесах через економічно необгрунтовану малу плату за користування вагонами, яка є у багато разів меншою за величину доходу залізниць від кожного використаного вантажовласником вагона в перевезеннях. Тому назрів час на державному рівні терміново впровадити компромісну систему управління вантажними ресурсами з урахуванням інтересів як клієнтури, так і залізниць та виконанням детальних техніко-економічних розрахунків для різних можливих варіантів технічного і технологічного розвитку промислового і магістрального залізничного транспорту. Оригінальність та практична цінність представленого дослідження полягає в чіткій побудові функціоналу місячних експлуатаційних витрат на доставку вантажів, який передбачає поетапне визначення витрат на виконання всіх технологічних операцій протягом всього періоду транспортування.

Мета роботи - розробка методики мінімізації місячних витрат для обгрунтування реалізації раціональних організаційно-економічних рішень щодо підвищення якості транспортного обслуговування вантажовласників і функціонування вантажного залізничного транспорту. Методологія дослідження розкриває економічну сутність транспортного процесу через врахування витрат залізниць на виконання початкових операцій на станціях навантаження, переміщення вантажу дільницями, виконання всього комплексу операцій на технічних станціях та на станціях вивантаження, а також витрат на переміщення порожніх вагонів. Зазначений підхід обумовлений тим, що якість транспортного обслуговування вантажовласників залежить не лише від тривалості доставки вантажів в пункти призначення, а і від величини витрат на їх транспортування, що визначає ціну будь-якого товару в пункті споживання, отже задача скорочення транспортної складової вартості товарів є комплексною і важливою для залізничного транспорту та вантажовласників. Як свідчать наведені узагальнення, в ринкових умовах задача підвищення ефективності доставки вантажів повинна вирішуватись завдяки не лише технічного і технологічного удосконалення магістрального залізничного транспорту, а і - промислового залізничного транспорту, де середній простій вагонів зазвичай перебільшує чотирнадцять діб. Промислові підприємства майже не займаються розвитком власної транспортної інфраструктури, а часто використовують вантажні вагони залізниць, як склади на колесах через економічно необгрунтовану малу плату за користування вагонами, яка є у багато разів меншою за величину доходу залізниць від кожного використаного вантажовласником вагона в перевезеннях. Тому назрів час на державному рівні терміново впровадити компромісну систему управління вантажними ресурсами з урахуванням інтересів як клієнтури, так і залізниць та виконанням детальних техніко-економічних розрахунків для різних можливих варіантів технічного і технологічного розвитку промислового і магістрального залізничного транспорту. Оригінальність та практична цінність представленого дослідження полягає в чіткій побудові функціоналу місячних експлуатаційних витрат на доставку вантажів, який передбачає поетапне визначення витрат на виконання всіх технологічних операцій протягом всього періоду транспортування.

Розвиток підприємств автомобільного транспорту знаходиться в колі інтересів багатьох стейкхолдерів, тому вивчення теоретичних, методологічних і прикладних питань формування стратегії є надзвичайно актуальним. Мета роботи - дослідження загальних макроекономічних трендів на ринку вантажоперевезень і систематизація теоретичних підходів у контексті виявлення специфічних галузевих стратегій. Методологічною основою є проведення кількісного та якісного аналізу стратегічних можливостей автотранспортних підприємств.

Розглянуто процеси цифровізації як глобальний тренд сучасного розвитку економіки та суспільства. Визначено головні напрями розбудови національного ринку телекомунікаційних послуг. Запропоновано методичний підхід до прогностичного моніторингу цифрової економіки та визначення порівняльного рівня цифрової зрілості країни.

Розглянуто рамкові основи розвитку транспортних підприємств України та головні пріоритети транспортної політики Європейського Союзу. Використано методичний підхід, що передбачає застосування відносних і питомих показників (частка ринку, щільність мережі, середня відстань перевезення), включає групування країн (за необхідності двох ітераційне) та фокусується на співставленні значень показників України та країн ЄС.