Проаналізовано релігійну політику радянської влади 40 - 50-х рр. XX ст. в контексті організаційного об'єднання євангельських християн баптистів і п'ятидесятників. На основі аналізу архівних матеріалів висвітлено становище протестантських організацій в даний період на території Рівненської та Волинської областей. Відображено становище громад ЄХБ та п'ятидесятників у контексті їх об'єднавчої взаємодії.

Досліджено становище християнських конфесій у Волинській та Рівненській областях у контексті суспільно-політичних та етноконфесійних трансформацій впродовж 1944 - 1953 рр. З'ясовано, що процес утвердження та посилення впливу Московського патріархату у Волинській та Рівненській областях відбувався за безпосередньої участі органів місцевої влади та силових структур. Встановлено, що обмеження діяльності РКЦ у регіоні здійснювалось шляхом переселенських акцій, обмеження діяльності римо-католицьких громад, скорочення кількості священнослужителів. З'ясовано причини та наслідки організаційного об'єднання євангельських християн-баптистів і п'ятидесятників на місцевому рівні. Простежено функціонування адвентистів сьомого дня, свідків Єгови та інших релігійних груп (громад) у Волинській та Рівненській областях.

Осмислено два головних модуси - культура та людина, яка існує/діє в межах культури. Як перший, так і другий суттєво залежать від викликів на які багатий наш час, від соціального середовища без якого, фактично, не можливий розвиток ні культури, ні людини. Тому усі представлені/осмислені теми/проблеми з одного боку, такі різнопланові, а з іншого, об'єднані єдиним ключовим питанням: на скільки ці соціокультурні виклики є потужними і як вони модифікують людину у культурі? Тут вербалізуються нагальні проблеми у сфері світогляду, демократії та освіти, викликів пандемії, масової культури та нових медіа, тактичного урбанізму та перформативності, релігійної ідентичності. Кожна з проблем є симптоматичною та розкриває вузький, але важливий, бік взаємодії публічного та приватного. Увагу приділено розвитку культури демократії в освіті як аксіологічній проблемі. Охарактеризовано теоретико-методологічні аспекти дослідження релігійної ідентичності у площині соціокультурних викликів.