Рассмотрены особенности эпидемиологии и клиники перинатального сепсиса, охарактеризованы его возбудители - бактерии (грамнегативные, грампозитивные, специфические), грибы и вирусы. Определены клинические признаки септического шока. Проанализирована патофизиология данного заболевания, приведены схема медиаторного каскада и шкала риска развития сепсиса. Освещены особенности интенсивной и антибактериальной терапии. Описаны группы антибиотиков, которые применяются в лечении новорожденных с перинатальной патологией. Рассмотрено влияние фармакодинамики антибиотиков на дозирование препаратов, а также особенности фармакологии азолов.

Розглянуто особливості первинного формування у новонароджених повноцінної екологічної мікробної екосистеми. Обгрунтовано доцільність застосування із зазначеною метою мультипробіотиків групи "Симбітер".

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216-52

Рубрики:

Вагітність при захворюваннях організму матері

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещены вопросы информационного обеспечения медицинских работников с целью оптимизации ведения документации. Рассмотрены алгоритмы составления сопроводительных документов, что позволяет более рационально построить тактику лечения пациентов с различными патологиями. Предложены образцы формализованных информационных бланков "Анамнез" и "Неонатология" для новорожденных детей.

Критичні стани у новонароджених з тяжкою перинатальною патологією та стан здоровія дітей в подальші роки життя - складна та недостатньо вивчена проблема неонатології та педіатрії. Мета роботи - визначення показників імунного захисту у дітей в критичному стані з тяжкими поєднаними захворюваннями неонатального періоду, їх впливу на стан здоров'я в ранньому дитинстві. Проведено імунологічне дослідження у новонароджених в критичному стані з тяжкими поєднаними захворюваннями неонатального періоду під час лікування у відділенні інтенсивної терапії новонароджених (ВІТН) та в динаміці, на третьому році життя. За результатами катамнестичного спостереження сформовано 3 групи дітей (I - діти з повною медико-соціальною адаптацією, II - з наслідками тяжких захворювань, що погіршують якість життя дитини та її родини, III - померлі). Визначено показники клітинного та гуморального імунітету, циркулюючого імунного кормплексу, фагоцитарне число, фагоцитарний індекс. Розроблено концепцію важливої ролі порушень в системі імунного захисту у новонароджених під час критичного стану. Встановлено 3 типи різних за силою і характером імунологічних реакцій новонароджених залежно від тяжкості перинатальної патології дитини. Виявлено взаємозв'язок наслідків захворювань у дітей раннього віку з показниками імунологічної адаптації в неонатальному періоді. Висновки: у новонароджених дітей з поєднаною патологією неонатального періоду в критичному стані встановлено дисфункцію імунної системи, а саме, зміни низки показників імунної відповіді (лімфопенію, збільшення кількості зрілих T-лімфоцитів і T-лімфоцитів-хелперів, збільшення кількості T-супресорів, кілерних клітин, дисгаммаглобулінемію).

За период 2000 - 2015 гг. Украина добилась значительных успехов в достижении Целей Тысячелетия благодаря значительному изменению подходов к оказанию медицинской помощи детскому населению. Огромный вклад в эти изменения внесен ВОЗ, ЮНИСЕФ и другими международными организациями. Однако, несмотря на достижение Целей Тысячелетия, в стране остается еще большое количество нерешенных проблем, которые отражаются в основных показателях: перинатальной, ранней неонатальной, неонатальной, младенческой, детской и материнской смертности. Анализ динамики этих показателей, а также детальное изучение составляющих каждого показателя позволяют понять, на каких направлениях следует сконцентрировать все ресурсы, а решение каких проблем может быть безопасно отложено на более поздние сроки. Анализ составляющих показателей младенческой и перинатальной смертности, демонстрирует необходимость изменения системы сбора, анализа, доступности и использования показателей деятельности системы здравоохранения, а также необходимость ее реального реформирования.

Пароксизмальні стани (ПС) у передчасно народжених дітей часто залишаються нерозпізнаними. Комплексний нейромоніторинг забезпечує проведення диференційної діагностики ПС, своєчасне лікування на госпітальному етапі, формування груп ризику по розвитку з впровадженням системи міждисциплінарного раннього втручання під час спостереження передчасно народженої дитини. Мета роботи - провести клініко-електроенцефалографічну діагностику ПС епілептичного та неепілептичного генезу з метою оптимізації лікування, нейромоніторингу груп ризику передчасно народжених дітей різного гестаційного віку. До проспективного лонгітудінального когортного клінічного дослідження було включено 78 передчасно народжених дітей гестаційного віку (ГВ) 24 - 36 тиж з ПС віком від 6-ти діб до 3-х міс життя, які знаходились у відділенні інтенсивної терапії новонароджених і відділенні інтенсивного виходжування глибоко недоношених дітей Неонатологічного центру Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ". Проведено клініко-електроенцефалографічний диференційний аналіз пароксизмальних епілептичних та неепілептичних станів з використанням стандартної електроенцефалографії за допомогою комплексу електроенцефалографічного комп'ютерного BRAINTEST, DX-системи, Харків. Тривалість дослідження коливалась від 40 хв до 6 год згідно із клінічними особливостями ПС. Передчасно народжених дітей, яким проводився ЕЕГ-моніторинг, було розподілено на групи по ГВ: 24 - 27 тиж, 28 - 31 тиж, 32 - 33 тиж, 34 - 36 тиж. До групи контролю було відібрано дітей з різних груп за гестаційним віком. Висновки: стандартна електроенцефалографія - необхідний електрофізіологічний метод диференційної діагностики пароксизмальних станів у передчасно народжених дітей. Клініко-електроенцефалографічний аналіз показав зв'язок між низьким ГВ дитини та високим ризиком затримки розвитку біоелектричної активності мозку, що підтверджує необхідність моніторингу онтогенетичних маркерів розвитку біоелектричної активності мозку для визначення подальшого неврологічного прогнозу у передчасно народжених дітей. Дані клінічного дослідження надають змогу виділити групи ГВ 24 - 27, 28 - 31, 32 - 33 тиж щодо високого ризику розвитку ЕЕГ-судом, транзиторних графоелементів, відсотка вогнищевих та дифузних патологічних патернів ЕЕГ. Групи ГВ 24 - 27 тиж та 28 - 31 тиж є найвразливішими у виникненні тяжких інвалідизуючих структурних змін паренхіми мозку, внаслідок геморагічних уражень (внутрішлуночкові крововиливи та геморагічні інсульти), перивентрикулярної лейкомаляції. Натомість група ГВ 32 - 33 тиж мала найвищу питому вагу з гіпоксично-ішемічних уражень головного мозку. Групи ризику в подальшому формують судомний синдром, якій потребує тривалого лікування антиконвульсантами та ЕЕГ-моніторингу. Досліджено зв'язок між судомами в неонатальному періоді, частим виявленням електрографічних судом (ЕЕГ-судом) та патологічних патернів ЕЕГ з ознаками затримки БЕА головного мозку з появою в наступному виражених структурних змін паренхіми мозку та формуванням стійкого епілептичного синдрому з порушеннями розвитку дитини. Діти з ПС потребують подальшого медичного спостереження з визначенням термінів необхідних втручань. Для проведення диференційної діагностики ПС необхідне впровадження алоритму обстеження передчасно народженої дитини.

За период 2000 - 2015 гг. Украина достигла значительных успехов в снижении показателей ранней неонатальной, неонатальной и детской смертности. Однако в вопросах амбулаторно-поликлинической помощи определяются значительные проблемы: с 2008 г. отмечается регрессивный тренд охвата вакцинацией против 10 инфекций, и к 2014 г. зарегистрированы рекордно низкие уровни. Охват БЦЖ снизился до 43,8 %, полным курсом против АКДС - до 60,1 %, против полиомиелита - до 64,3 %, против гепатита В - до 48,5 % с последующим ухудшением ситуации к 2016 г. За период 2010 - 2014 гг. произошли и кадровые изменения, которые сказались на качестве амбулаторно-поликлинической помощи детям: уменьшение количества участковых педиатров с 10200 в 2010 г. до 4900 в 2014 г. с увеличением количества семейных врачей с 8367 в 2009 г. до 11326 в 2014 г., но только 69,14 % из них оказывают помощь детскому населению от рождения. Недостаточное количество современных клинических протоколов, "старение" и нехватка педиатров, отсутствие реально действующей социальной защиты уязвимого детского населения формируют снижение защищенности населения от инфекций и диктуют необходимость широкого внедрения простых, но в то же время действенных технологий, одной из которых является стратегия ВОЗ/ЮНИСЕФ "Интегрированное ведение болезней детского возраста".

Цель работы - определить особенности раннего неонатального периода и клинико-метаболической адаптации поздних недоношенных детей (ПНД) в условиях высокого перинатального риска. В исследование были включены 97 ПНД, которые родились у матерей с высоким перинатальным риском. Все дети были разделены на 3 группы: первая - 29 детей с гестационным возрастом (ГВ) 34 (0/7 - 6/7) нед, вторая - 34 ребенка с ГВ 35 (0/7 - 6/7) нед и третья группа - 34 ребенка с ГВ 36 (0/7 - 6/7) нед. Исследовали антропометрические данные, гендерную принадлежность, состояние детей при рождении, необходимость оказания реанимационной помощи, течение неонатального периода. В начальных и реанимационных мероприятиях в родильном зале/операционной нуждались 52 ребенка. Среди детей, которым была выполнена интубация в родильном зале, преобладали дети 36 нед гестации (7 детей). Оценка по шкале Апгар на 5 мин менее 7 баллов гораздо чаще встречалась у детей с ГВ 36 нед. Состояние 31 ребенка ухудшилось в течение первых суток жизни. Дыхательные расстройства определялись у 79 детей. Дыхательной поддержки требовали 49 детей. Кислородотерапию получали 27 детей, среди них преобладали дети 34 и 35 нед гестации. В дыхательной поддержке в режиме nCPAP нуждались 8 детей, среди них преимущественно ПНД с ГВ 36 нед (6 детей). Искусственной вентиляции легких требовали 30 детей. Длительность дыхательной поддержки была наибольшая среди детей 34 нед гестации. Апноэ недоношенных чаще встречалось среди детей 34 - 35 нед гестации. У 60 детей определены ультразвуковые признаки морфофункциональной незрелости головного мозга. В связи со склонностью к гипотермии большинство ПНД (92,8 %) находились в кувезе или в кроватке под источником лучистого тепла. Длительность дополнительного обогрева была обратно пропорциональна гестационному возрасту детей. У 45 детей развивалась гипогликемия. Гипербилирубинемия недоношенных наблюдалась у большинства (89,7 %) ПНД. Среди детей с ГВ 34 - 35 нед желтуха развивалась чаще, чем у детей 36 нед гестации. Длительность лечения в стационаре была наибольшей среди детей с ГВ 34 нед и составляла 32 (26 - 39) дня. Сделаны выводы, что ПНД, рожденные в условиях высокого перинатального риска, нуждаются в наблюдении медицинского персонала и тщательном клинико-лабораторном мониторинге в периоде ранней адаптации. Риск развития нарушений постнатальной адаптации обусловлен как морфофункциональной незрелостью, так и неблагоприятными условиями развития внутриутробного ребенка.