Проаналізовано безособово-інфінітивні речення з урахуванням різних рівнів їх організації: формально-синтаксичного, семантико-синтаксичного та комунікативного. Підхід до безособово-інфінітивних конструкцій як до модальної реалізації безособових речень доводить їх структурно-семантичну єдність, що дозволяє окреслити межі цих синтаксичних одиниць як окремого типу й протиставити іншим конструкціям у системі простого речення.

Розкрито впливовий потенціал звертань на власне ім'я у межах реалізації тактики підвищення значимості співрозмовника маніпулятивної стратегії позитиву. Виділено групи звертань-власних імен, з'ясовано особливості їх функціонування як засобу здійснення впливу, визначено позицію у висловленні.

Описано один із прийомів посилення впливу на співрозмовника, до якого вдається мовець під час реалізації тактики підвищення значимості співрозмовника маніпулятивної стратегії позитиву - прийом "запевняння в щирості". Виділено прямі та непрямі способи засвідчення щирості, використовувані адресантом для інтенсифікації впливової функції експресивів, що репрезентують маніпулятивну стратегію позитиву. Охарактеризовано мовні засоби, за допомогою яких вербалізовано описаний прийом.

Досліджено вербальний вияв маніпулятивної стратегії позитиву в українській мові. З'ясовано специфіку реалізації маніпулятивного потенціалу експресивів. Показано шляхи інтенсифікації маніпулятивного впливу. Встановлено лексико-фразеологічні, морфолого-синтаксичні та стилістичні особливості меліоративних маніпулятивно маркованих мовних засобів. Висвітлено соціокомунікативний аспект маніпулятивних тактик позитиву. Зазначено, що тактичний репертуар маніпулятивної стратегії позитиву поєднує тактику підвищення значимості співрозмовника, тактику солідаризації та тактику позитивної самопрезентації. Основною є тактика підвищення значимості співрозмовника, а дві інші репрезентують періферію маніпулятивної стратегії позитиву. Проаналізовано взаємодію маніпулятивних тактик позитиву.

З'ясовано прагмалінгвістичні особливості маніпулятивної стратегії позитиву в українській мові. Встановлено репертуар маніпулятивних тактик позитиву, здійснено лінгвістичний опис мовних маркерів реалізації кожної тактики. Розглянуто комунікативно-прагматичні аспекти лексичних, фразеологічних, граматичних засобів вербалізації маніпулятивних тактик позитиву. Виокремлено й охарактеризовано семантичні різновиди компліментарних висловлювань як маніпулятивно маркованих ресурсів української мови. Розкрито прагматичну значущість уживання в маніпулятивних контекстах слів у прямих і переносних значеннях, слів з ідеолексикону адресата. Показано реалізацію маніпулятивного потенціалу художніх тропів і стилістичних фігур. Виявлено зумовленість особливостей вербалізації маніпулятивної стратегії позитиву комунікативним контекстом, соціально-психологічними чинниками та настановами мовців.

Досліджено субтактику позитивного оцінювання, виділену в межах основної тактики маніпулятивної стратегії позитиву - тактики підвищення значимості співрозмовника. Виокремлено й описано прямі та непрямі способи вираження позитивної оцінки адресата, і використовує мовець для здійснення маніпулятивного впливу. Охарактеризовано мовні засоби репрезентації субтактики.

Исследована субтактика позитивного оценивания, выделенной в рамках основной тактики манипулятивной стратегии позитива - тактики повышения значимости собеседника. Определены и описаны прямые и косвенные способы выражения позитивной оценки адресата, которые использует говорящий с целью совершения манипулятивного воздействия. Охарактеризованы языковые средства репрезентации субтактики.

The article examines the subtactics of positive evaluation. The author shows its necessity within the manipulative positive strategy, which is defined as the tactics for increasing the interlocutor importance. In the research the direct and indirect methods of addressee positive valuation expression are distinguished and described. The author states the language instruments of subtactics represention.

Компліментарне висловлювання розглянуто як засіб здійснення впливу в межах реалізації маніпулятивної стратегії позитиву. Виокремлено й описано прийоми, що дозволяють підсилити впливову функцію компліментів; охарактеризовано мовні засоби, за допомогою яких вербалізуються ці прийоми.

Вивчено засоби вербалізації маніпулятивно спрямованої позитивної оцінки вмінь, здібностей, можливостей і заслуг адресата. Групу компліментарних висловлювань стосовно вмінь, здібностей, можливостей та заслуг співрозмовника визначено як домінантну серед компліментів-маніпулем, що пояснюють функціонуванням міжособистісної маніпуляції передусім у сфері ділових стосунків. Виокремлено підгрупи досліджуваної семантичної групи компліментарних висловлювань. Їх становлять компліменти щодо виконання адресатом певних дій; компліменти на позначення вмінь, навичок, знань; компліменти, що маркують успіх співрозмовника; компліменти щодо здібностей та можливостей; компліменти і "констатанти" позитивних результатів, учинків, дій. У межах підгрупи компліментів стосовно вмінь, навичок, знань вирізнено компліменти, предметом оцінки в яких постають: володіння словом / ораторським мистецтвом, уміння орієнтуватися в нестандартних ситуаціях, наявність гарної пам'яті, смаку, організаторських здібностей, уміння розбиратися в людях, спілкуватися, володіння іноземними мовами. Показано й схарактеризовано лексеми та типові мовні одиниці, що слугують засобами вербалізації позитивної оцінки вмінь, здібностей, можливостей і заслуг адресата в ситуаціях маніпулятивного впливу.

Висвітлено питання ділової комунікації, мовної культури та етики фахового мовлення. Систематизовано та структуровано основні відомості про мову ділового спілкування, показано особливості її лексичних, морфологічних та синтаксичних засобів. Особливу увагу приділено особливостям сприйняття та спотворення інформації. Висвітлено екстралінгвальні особливості ділового спілкування.

ISBN 978-617-7974-97-9 Монографію присвячено комплексному дослідженню актуальних теоретичних і практичних проблем адміністративно-правового забезпечення координації суб’єктів протидії корупції в Україні. У науковій роботі проаналізовано теоретико-правові основи адміністративно-правового регулювання координації суб’єктів протидії корупції, здійснено характеристику переваг та недоліків сучасного стану адміністративно-правового регулювання координації суб’єктів протидії корупції в Україні. Виокремлено класифікацію суб’єктів протидії координації та визначено адміністративно-правовий статус кожного із них. Деталізовано види принципів, завдань та гарантій адміністративно-правового забезпечення координації суб’єктів протидії корупції. Окрему увагу в монографії приділено розробці напрямів оптимізації адміністративно-правового забезпечення координації суб’єктів протидії корупції в Україні, зокрема - з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду. Сформульовано пропозиції щодо формування шляхів вирішення теоретико- практичних проблем адміністратив

Розкрито сутність аналітико-синтетичного опрацювання інформації. Висвітлено питання законодавчого обґрунтування понять "інформація", "інформаційна діяльність", "документ". Розглянуто документні ресурси як складник інформаційних ресурсів. Розкрито призначення та функції бібліографічного опису документа. Висвітлено особливості розвитку теорії та практики бібліографування. Наведено принципи складання бібліографічних описів.