Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4Укр)462

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено особливості та вплив ідей протестантизму на формування світогляду Феофана Прокоповича, розкрито три етапи формування його конфесійної визначеності. Детально проаналізовано найважливіші здобутки творчої спадщини Ф.Прокоповича - курси лекцій з теології, літературно-полемічні твори, проповіді та укладений ним законодавчий документ "Духовний Регламент". Установлено, що діяч відстоював реформаторський варіант православ'я з виразними елементами прихованого протестантського впливу. Зокрема, у творах Ф.Прокоповича суто протестантськими елементами є принцип виправдання однією вірою, утвердження винятковості Святого Письма, ідея абсолютизму Бога. У теоретичній частині "Духовного Регламенту" наведено докази переваги колегіальної системи управління церквою, і, як наслідок, неспроможною виявляється ідея одноосібності духовної влади.

Розглянуто інституціолізований дискурс сучасного російського православ'я, його джерела, розвиток і суперечності. Виявлено, що потреби легітимізації церковної та світської влади призвели на початку XXI ст. до швидких змін в ідейно-політичній риториці РПЦ і формування особливого наративного світу сучасного російського православ'я, тісно пов'язаного з концептом "руського світу". Здійснено релігієзнавчий аналіз та релігійно-філософська деконструкцію основних варіантів ідейно-політичної риторики РПЦ з її концептами та наративами.

На основі широкої історіографічної та джерельної бази проаналізовано ключові чинники встановлення більшовицької монополії у площині діяльності національних суспільно-громадських товариств. Віддзеркалено механізми державної протидії становленню та розвитку національних організацій і об'єднань на території УСРР періоду першого більшовицького десятиліття. Доведено, що основною метою заходів більшовицької влади з регулювання діяльності об'єднань національних меншин був повний контроль за їх функціонуванням, залучення їх представників до формування радянської державної політики в національній сфері, встановлення тоталітарного режиму.

Створено методологічну основу для вивчення сучасної ідейно-політичної риторики РПЦ в межах релігієзнавчого дослідження на основі досвіду аналізу релігійних ідеологій та наративів у вітчизняній та зарубіжній науці. Проаналізовано ідеологічну риторику патріарха Кирила, що склала у часи його керівництва. Відділом зовнішніх церковних відносин РПЦ і у перший період патріаршого правління (2009 - 2011 рр.). Виявлено її джерела через систематичне дослідження традиційних російських релігійних і світських наративів, особливості функціонування політично-суспільних ідей у православному середовищі радянського та пострадянського періоду, характерних рис інформаційних технологій путінського режиму. Виявлено особливості зміни тактики та стратегії розвитку ідейно-політичної риторики РПЦ у 2012 - 2016 рр., трансформації методів пропаганди новітніх фундаменталістичних і консервативних концептів, цінностей, ідеологем та історіософій. Досліджено особливості реагування ідеологів РПЦ на виклики останніх років, пов'язані з подіями в Росії та Україні. Проаналізовано основні суперечності геополітичних стратегій РПЦ у міжхристиянських і міжправославних відносинах у контексті глобалізаційних і світоглядних трансформацій сучасного періоду. Висвітлено перебіг і результати дискусій навколо Гаванської зустрічі патріарха Кирила із папою Франциском і відмови РПЦ від участі у Всеправославному соборі. Досліджено пов'язані з цими процесами пошуки оновленої ідеології для РПЦ. Розкрито основні риси православного фундаменталізму в РПЦ, етапи його розвитку, процеси входження в офіційний церковний дискурс, кризи та трансформації. Репрезентовано характерні риси православного лібералізму в РПЦ.