Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)262.292

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69229 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто характерні риси організованих фондових ринків, проаналізовано фондові інструменти, сучасну інфраструктуру ринку цінних паперів України та особливості його входження в систему світових економічних відносин. Визначено основні риси та тенденції розвитку фондового ринку в перехідній економіці інверсійного типу: переважний розвиток первинного, позабіржового та неорганізованого ринку; тривале збереження його низької капіталізації; обслуговування процесу приватизації; надмірну питому вагу ринку акцій; розпорошеність акціонерного капіталу; переважний розвиток документарної форми цінних паперів; низьку ліквідність і непрозорість фондового ринку.

Вперше комплексно досліджено дію інституційних чинників розвитку фінансового сектору економіки та їх вплив на економічне зростання за умов ринкової трансформації, з урахуванням вимог нормативного та позитивного аналізу. Систематизовано чинники світової фінансової кризи та канали її впливу на фінансовий сектор України. Розкрито зміст інституційного устрою фінасового сектору економіки як багаторівневої системи взаємопов'язаних елементів, що забезпечують синергетичний ефект його функціонування шляхом оптимального поєднання економічних інтересів усіх його суб'єктів. Розкрито суперечність між необхідністю регламентації господарської діяльності у фінансовому секторі економіки та рентоорієнтованою повідінкою розробників регуляторної політики, обгрунтовано способи її розв'язання. Висвітлено основні типи фінансової поведінки економічних суб'єктів. Розглянуто сучасні тенденції розвитку окремих сегментів фінасового сектору економіки України.

Розглянуто сучасні тенденції самоорганізації світової економічної системи та визначено, що її розвиток вимагає економічного аналізу теорії самоорганізації як напряму міждисциплінарних досліджень, пов'язаного з вивченням відповідних процесів у відкритих нелінійних та нерівноважних динамічних системах.

Досліджено розвиток світового фондового ринку в посткризовий період на основі інституційної та синергетичної методології. З'ясовано й узагальнено причини та сутність фінансово-економічних криз і визначено, що кризи є невід'ємною складовою розвитку фінансово-економічної системи та становлять перехід до нової фази економічного циклу. Розкрито тенденції руху фінансових ресурсів на фондових ринках розвинених країн і країн, що розвиваються. Визначено, що найбільш небезпечними ризиками фінансової дестабілізації є невизначеність трендів розвитку світової економіки, посилена волатильність ринків унаслідок збереження (а в деяких країнах навіть посилення) спекулятивної спрямованості фінансової системи. Виявлено, що на сучасному етапі зберігається низка небезпек і ризиків порушення фінансової стабільності вітчизняного фондового ринку, пов'язаних як із потужними негативними зовнішніми аспектами, так і з нерозв'язаними проблемами вітчизняної економіки.

Визначено методологічно вразливі положення сучасної класичної економічної теорії та можливості її доповнення, у тому числі шляхом включення положень теорії самоорганізації. Встановлено функції фондового ринку шляхом виділення комплексу функцій самоорганізації й організації, відстежено синергетичні ефекти, що виникають у зв'язку з цим, розкрито механізми, що пов'язують фондовий ринок та економіку загалом. Розкрито сутність моделі фондового ринку як чітко ідентифікований період у часі, протягом якого залишаються незмінними системотворчі інституційні елементи, основні суб'єкти соціально-економічних відносин тощо. Доведено, що формування будь-якого фінансового інституту є результатом послідовностей нескоординованих і випадкових дій багатьох економічних суб'єктів протягом тривалого періоду часу, агрегований результат яких найчастіше неможливо передбачити, унаслідок чого основним фактором формування інститутів є самоорганізація. Розглянуто дію об'єктивного циклічного механізму функціонування світової економічної системи, у результаті якого початок XXI ст. характеризується масштабним спадом економік і, як наслідок, фондових ринків (кризи 1998, 2001, 2008 рр.). Запропоновано методику прогнозування індикаторів фондового ринку з урахуванням фрактальної особливості часового ряду спостережень.

Розглянуто основні тенденції розвитку фондового ринку України, які формуються під впливом світової фінансової кризи, визначено проблеми його розвитку та напрями регулювання.

На основі узагальнення теорії та практики соціально-економічного механізму самоорганізації розглянуто основні тенденції розвитку світової економіки, що формуються під впливом циклічності економічної системи. Визначено, що згідно з теорією самоорганізації сучасна інституційно-економічна криза є виявленням порушення сформованого порядку та імпульсом до формування нового глобального порядку.

Виявлено синергетичні принципи комплексного дослідження еволюції фондового ринку і доведено, що їх реалізація за умов глобальної невизначеності сприяє упорядкуванню цілісної інституціональної системи фондового ринку. Визначено інституційні особливості розвитку світового та вітчизняного фондового ринку за зазначених умов. Введено в науковий обіг та розкрито сутність категорії "схильність до самоорганізації / організації". Обгрунтовано існування тенденції до конвергенції різних моделей фондового ринку згідно з законами коеволюції. Узагальнено моделі участі саморегулівних організацій у процесі реформування фондового ринку. Розроблено рекомендації щодо розвитку інститутів фондового ринку України.

Проаналізовано розвиток світового фондового ринку за умов фінансової нестабільності. Проведено дослідження причини посилення його волатильності та переважно негативні тренди як на розвинених ринках, так і на ринках, що розвиваються.

Уточнено термін "відкат" як форму рентоорієнтованої поведінки, систематизовано основні сфери господарської діяльності, де відносини "відкату" є найбільш застосованими. Запропоновано відрізняти "відкат" від хабара як його специфічну форму, що може мати більш довгострокові перспективи співпраці. Досліджено актуальну інформацію з приводу виявлення фактів "відкату" в тих чи інших сферах господарської діяльності. Узагальнено основні види діяльності, в яких відбуваються подібні операції (державні закупівлі на утримання бюджетних установ; будівництво та обслуговування доріг; відшкодування ПДВ; закупівля та обслуговування оргтехніки та меблів; закупівля канцтоварів, поліграфічної продукції тощо; ремонт приміщень; державні дотації підприємствам агропромислового комплексу; одержання кредиту; послуги страхових компаній; реклама, маркетингові заходи та маркетингові дослідження; рекрутингові послуги), а також описано масштаби та принципи їх здійснення. Оцінено негативні наслідки "відкатів" для національної економіки. Сформульовано основні принципи та напрямки подолання схем "відкатів" у сфері державних закупівель та в комерційному секторі.

Розглянуто фондовий ринок як складну систему, що проходить критичну точку, в якій ринок зазнає якісних змін, змінює свою структуру, властивості, кількість елементів і поведінку (перколяцію). Виділено та розглянуто основні явища, які кардинально змінюють системні властивості фондового ринку як складної системи (політика кількісного пом'якшення, високочастотна торгівля, альтернативні торговельні майданчики, операції в "темних пулах" (dark pools), сек'юритизація активів) та впливають на посилення невизначеності його розвитку. Визначено, що небажання світової фінансової спільноти кардинально реформувати систему задля одержання короткострокових прибутків може несподіваним чином обернутися проти неї самої в довгостроковій перспективі. Підвищення процентних ставок, продовження економічних проблем в єврозоні та Азії, геополітичний виклик Росії Україні й усьому світу також можуть мати негативний вплив на економіку багатьох країн і, як наслідок, - на фондовий ринок.

Визначено тенденції розвитку світового фондового ринку за умов фінансової сингулярності, з'ясовано фактори, які вказують на неї. Встановлено, що сучасні інституційні деформації фінансової системи є свідченням формування нового етапу еволюції.

Розкрито сутність транспарентності банківської діяльності, що є однією з головних передумов підтримки стабільності банківської системи та запорукою довіри до банків України. На підставі аналізу результатів рейтингового оцінювання банків України щодо визначення рівня інформаційної прозорості, виокремлено основні недоліки в розкритті інформації українськими банками, розглянуто причини низького рівня транспарентності діяльності НБУ. Вироблено рекомендації щодо підтримки та підвищення інформаційної транспарентності на вітчизняному ринку банківських послуг, що має стати основним трендом інституційних перетворень.

Визначено, що трансформаційні етапи соціально-економічної системи пов'язані зі збільшенням невизначеності, тому що перестають діяти усталені функціональні зв'язки та з'являються нові інститути та взаємозалежності, які призводять до ускладнення інституційної структури або до її заміни. Виділено та розглянуто основні явища, які кардинально змінюють системні властивості сучасної соціально-економічної системи (інформаційні технології, мережева економіка, децентралізація влади, віртуальна економіка, шерингова економіка, неринкове виробництво, система універсального базового доходу тощо), у результаті чого відбувається процес трансформації ринкової економіки (капіталізму) як одної з моделей суспільної організації. Виникає нова макроекономіка, яка базується на інших законах, у порівнянні із класичною. У зв'язку з цим необхідно активніше використовувати економічну науку, оскільки існує необхідність вивчення глибинних соціально-економічних засад трансформації економічної системи, адже незалежно від масштабів трансформації (подальше ускладнення інститутів ринкової економіки або кардинальна зміна соціально-економічної системи) глобальний світ не повернеться в "минулі" інституційні моделі.

Розглянуто питання брендингу банків на світовому ринку банківських послуг в умовах жорсткої конкуренції між фінансовими установами. Досліджено етапи формування брендингу як основи побудови товарної політики банку. Виявлено основні елементи бренда для покращення ринкових позицій банку. Розглянуто показники для створення сильних банківських брендів, а також визначено ефективність сучасних маркетингових стратегій. Визначено найбільш ефективні інноваційні маркетингові стратегії формування бренда (передплатні бізнес-моделі, чат-боти, електронна комерція, розумна цифрова таргетована реклама) для покращення ринкових позицій банку в сучасних умовах. Обгрунтовано необхідність розробляти нові Інтернет-маркетингові інструменти, оригінальні та ризикові проекти для створення ефективного контенту та виділення серед конкурентів. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є розгляд електронної комерції як інноваційної маркетингової стратегії, яка має бути невід'ємною частиною брендингу.

Запропоновано методичні рекомендації щодо визначення стабільності процесу банківського кредитування на основі визначення стабільності часового ряду згідно з критерієм Фостера - Стюарта, який дає змогу проводити комплексний аналіз стабільності банківських установ та своєчасно реагувати на глобалізаційні та внутрішні виклики. Застосування запропонованих рекомендацій щодо визначення стабільності процесу банківського кредитування дає можливість вважати статистично обгрунтованим висновок про те, що протягом 2016 - 2018 рр. цей процес був нестабільним. Для часового ряду показників, що визначають зміну стану банківської системи, запропоновано розглядати характеристику її стабільності як багатокритеріальну. Стабільність економічного процесу запропоновано визначати як сукупність показників, таких як: середнє значення ряду спостережень; cередньоквадратичне відхилення ряду спостережень; коефіцієнт варіації ряду спостережень; відносний розмах ряду спостережень; середній абсолютний приріст на i-ому інтервалі. Зосередження уваги на окремих проблемних факторах спотворює достовірність аналізу, тому всі фактори доцільно розглядати комплексно. Розроблена методика надає можливість прогнозувати розвиток та нівелювати вплив негативних чинників, ухвалювати ефективні рішення щодо регулювання фінансової системи.

Розглянуто сутність фінансового сектору національної економіки, його роль у національній економіці, напрями взаємодії фінансового і реального секторів економіки. Досліджено природу, зміст та ознаки трансформації, розглянуто чинники, сценарії та механізми розвитку трансформаційних процесів у фінансовому секторі національної економіки, їх вплив на макроекономічну стабільність і економічне зростання. Систематизовано методологічні засади дослідження трансформаційних процесів у фінансовому секторі та управління ними. Подано генезис методологічних засад економіко- математичного моделювання та базові положення синергетичної концепції трансформаційних процесів у фінансовому секторі економіки країни в умовах розвитку глобального інформаційного постіндустріального суспільства.

Висвітлено історію виникнення макроекономіки. Розглянуто макроекономіку як складову частину економічної науки. Наведено методологію макроекономічного аналізу. Увагу приділено системі національних рахунків. Наведено методи підрахунку ВВП. Акцентовано на взаємодії сукупного попиту та сукупної пропозиції. Розкрито сутність грошового ринку. Розглянуто державну політику зайнятості та її соціально-економічні наслідки.

На підставі аналізу тенденцій і загроз цифрової трансформації глобального банківництва зроблено висновок про нерівномірність цифровізації банківського бізнесу в різних регіонах. Розвиток цифрових технології чинить вплив на глобальний банківський ринок, його структуру та послуги. Хмарні технології, блокчейн та Big Data, штучний інтелект, біометрика та відкриті програмні інтерфейси (API) використовуються фінансовими установами як у рутинній роботі з клієнтами (оптичне розпізнавання символів, розпізнавання голосу, мови, зображення та обличчя клієнтів тощо), так і у складному аналізі неструктурованих наборів даних (наприклад, розпізнавання шаблонів у трансакціях щодо відмивання грошей, боротьба із фінансуванням тероризму). Їхнє використання, з одного боку, підвищує конкуренцію та ефективність ринку, а з другого - створює нові системні ризики для фінансової стабільності та цілісності. Основними перепонами трансформації є не технологічні, а різність в організаційній культурі традиційних банків і фінтех-компаній, різне стратегічне бачення топ-менеджменту, брак кваліфікованих кадрів, у результаті чого банкам важко трансформуватись для співробітництва. Використання цифрових технологій посилює системні ризики, які пов'язані з кібербезпекою, шахрайством та етичними проблеми. Для зменшення шахрайства необхідно вдосконалити процедури підтвердження ідентичності: інтеграція офлайн- та онлайн-режимів, використання неявних факторів (геолокація IP-адреси) та біометричну поведінку споживачів. З огляду на ймовірність спаду в найближчі роки геополітичні проблеми, торгові та валютні війни традиційні банки повинні трансформувати свій бізнес відповідно до нових тенденцій. У сучасному глобальному світі конкурентні переваги отримують не найбільші банки, а те, які найбільш пристосовані до змін.