Розглянуто проблему підвищення ефективності лапароскопічних реконструктивно-пластичних операцій у хворих з трубно-перитонеальними формами неплідності з застосуванням патогенетично обгрунтованої програми реабілітаційних заходів на інтра- та післяопераційному етапах. Проведено ретроспективний аналіз ефективності даних операцій за різних форм трубно-перитонеальної неплідності залежно від типу використаної ендохірургічної техніки, віку хворих, тривалості неплідності та наявності додаткових факторів неплідності. Проаналізовано клінічну ефективність розробленого та впровадженого у практику комплексного методу лікування хворих з трубно-перитонеальними формами неплідності із застосуванням лапароскопічних реконструктивно-пластичних операцій та реабілітаційних заходів, спрямованих на зниження частоти післяопераційного спайкоутворення, реоклюзій маткових труб і підвищення репродуктивних результатів.

Определено содержание активатора плазминогена урокиназы и ее ингибитора PAI-1 у больных с диабетической нефропатией (ДН) на разных стадиях заболевания и в динамике лечения ингибитором АПФ моэксиприлом и антагонистом рецепторов ангиотензина II лосартаном. У больных с ДН выявлено повышение содержания урокиназы и PAI-1 на начальных стадиях заболевания. Прогрессирование ДН сопровождалось существенным возрастанием уровня PAI-1 на фоне незначительного снижения концентрации урокиназы. На всех стадиях ДН нарушается соотношение концентраций урокиназы и PAI-1, что играет значительную роль в развитии гломерулосклероза и интерстициального фиброза почек. Блокада ренин-ангиотензиновой системы моэксиприлом и лосартаном способствует нормализации баланса между компонентами фибринолитической системы - урокиназой и PAI-1, что может быть одним из механизмов положительного воздействия этих препаратов на почки.