Висвітлено міфологічні засади ранньої лірики П.Тичини - видатного українського поета. Розглянуто міфологеміку перших збірок митця як визначальний чинник модернізації мови української поезії початку ХХ ст., а також як єдиний передбачений самою природою людської свідомості, спосіб виходу індивідуального художнього мислення в безкінечний простір світової культури.

Освещены мифологические основы ранней лирики П.Тичины - известного украинского поэта. Рассмотрена мифологемика первых сборников как определяющий фактор глубинной модернизации языка украинской поэзии начала ХХ ст., а также как единственный, предусмотренный самой природой человеческого сознания, способ выхода индивидуального художественного мышления в бесконечное пространство мировой культуры.

Розглянуто особливості суспільного культурного життя, літературного процесу та літературно-критичної думки Європи й України кінця XIX ст. - початку XX ст. Висвітлено постаті й охарактеризовано творчість таких провідних українських письменників, як М. Коцюбинський, В. Стефаник, Л. Мартович, О. Кобилянська, Т. Бордуляк, А. Тесленко, С. Васильченко, Л. Українка, В. Винниченко, О. (А) Олесь, В. Самійленко, А. Кримський. Увагу приділено проблемам розвитку вітчизняної науки про літературу на межі XIX - XX ст.

Рассмотрены особенности общественной культурной жизни, литературного процесса и литературно-критической мысли Европы и Украины XIX в. - начала XX в. Освещены личности и охарактеризовано творчество таких ведущих украинских писателей, как М. Коцюбинский, В. Стефаник, Л. Мартович, О. Кобылянская, Т. Бордуляк, А. Тесленко, С. Васильченко, Л. Украинка, В. Винниченко, А. Олесь, В. Самойленко, А. Крымский. Уделено внимание проблемам развития отечественной науки о литературе на рубеже XIX - XX вв.

Досліджено міфологемні засади формування оригінального в модерністській культурі "кларнетичного" світовідчуття П.Тичини. Доведено, що основу переважної більшості поетичних метафор П.Тичини складають різні міфологічні структури, асоціації та ремінісценції, сигніфікатом яких здебільшого виступає міфологічний уламок - міфологема. На підставі аналізу герметичних смислів, наявних у поезії міфологем та архетипних образів зроблено висновок про ацентрично-поліфонічну модель "кларнетичної" творчості митця. Розглянуто концептуальний зміст ранньої лірики П.Тичини (збірку "Сонячні кларнети") як інваріантну художню структуру в цілому таксономічному ряді міфологічної образності, що виражає засадничу світоглядну ідею митця - ідею амбівалентного процесуального саморозгортання буття як креативного хаосу. Висвітлено подальші стильові зміни у творчості П.Тичини, внаслідок яких міфологеми втрачають "історичну пам'ять", що зрештою призводить до семіотичного перетворення їх на знаки іконічного порядку. Симптомами інволюції авторської поетики визначено появу доти відсутньої у Тичини доцентрової поетичної структури, удосконалення окремих стильових прийомів до рівня стильових домінант (експресіоністичних, футуристичних і конструктивістських).

Розглянуто функціонування терміна "концепт" у гуманітарному дискурсі кінця ХХ - початку ХХІ ст. та надано його робоче визначення та характеристику в межах літературознавчої специфіки. Розкрито теоретико-літературну актуальність застосування персонологічних даних для об'єктивного вивчення концептів теоретичної свідомості Ю. Лавріненка. Вивчено теоретико-методологічні тенденції гуманістики ХХ ст. в його писемній спадщині. Розкрито модифікаційний та трансформаційний потенціал концептів теоретичної свідомості Ю.Лавріненка щодо сучасних потреб літературознавства.

Висвітлено питання становлення та функціонування критичної свідомості яскравого представника українського еміграційного літературознавства XX ст. - Ю. Лавриненка. На підставі дослідження раніше невідомих біографічних, епістолярних джерел, критичних матеріалів, неопублікованих рукописів і добре відомих українським читачам праць, зокрема антології "Розстріляне відродження", проаналізовано теоретичний потенціал критичної думки Ю. Лавриненка.

Освещены вопросы становления и функционирования критического сознания яркого представителя украинского эмиграционного литературоведения XX в. - Ю. Лавриненко. На основе исследования ранее неизвестных биографических, эпистолярных источников, критических материалов, неопубликованных рукописей, а также хорошо известных украинским читателям работ, в частности антологии "Расстрелянное возрождение", проанализирован теоретический потенциал критической мысли Ю. Лавриненко.

Вивчено антропологічні домінанти критичного мислення Ю. Лавріненка. Спираючись на погляди В. Ізера, Р. Нича, В. Подороги, М. Марковського, Р. Гром'яка, показано необхідність урахування антропологічної тенденції критичної думки Ю. Лавріненка задля адекватного здійснення метакритичного дослідження його літературознавчої спадщини.

Здійснено теоретико-методологічний дискурс літературної критики другої половини XX - початку XXI ст. Розглянуто соцреалістичний період функціонування української літературної критики. Розкрито інтелектуалізм як складник модерного урбаністичного критицизму (характер діяльності Ю. Шереха). Охарактеризовано зрілий та пізній модернізм у літературній критиці від середини XX ст. до сьогодення. Розглянуто урбаністичну літературу як предмет модерної літературної критики.

Мета роботи - з'ясування точок перетину національної ідейності та універсального інтелектуалізму, що визначають головну проблематику листів Ю. Лавріненка та Ю. Шереха один до одного в період ДІ - ПІ.

Пояснено суть історичного компонента критичного методу та мислення Ю. Лавріненка, праці якого еволюціонували від вульгарного соціологізму до синтетичних із методологічної точки зору технік осягнення художньої літератури. Історико-культурологічне знання постає в образі переосмисленої історії, яка розповідає інакше (П. Рікер) про "Україну" та "Росію", "Схід" і "Захід". Метод критика полягає в тому, щоб ці культурні знаки стали умовою повного осягнення наративу власної ідентичності.

Проаналізовано традиції та новаторство у творчості Т. Шевченка. Розглянуто епістолярну спадщину Т. Шевченка як віддзеркалення його долі. Увагу приділено інтерпретації його творчості в літературному процесі XIX - XX ст.

На пошану 80-річного ювілею визначного організатора української науки, президента Української Вільної Академії наук (УВАН) у США проф. Альберта Кіпи опубліковано матеріали про життєвий і науковий шлях вченого-літературознавця, його громадську діяльність. Надруковано студії науковців переважно материкової України і джерельні матеріали з архіву ім. Д. Антоновича УВАН у США, що висвітлюють біографію й наукову діяльність видатних гуманітаріїв Академії, більшість з яких у різний час були її президентами: Дмитра Дорошенка, Дмитра Чижевського, Олександра Оглоблина, Юрія Шевельова, Омеляна Пріцака, Марка Антоновича та інших. У науковий обіг уперше введено листування між ученими, в якому висвітлено історію Академії, що продовжувала у часи комуністичного панування в Україні традиції незалежної Всеукраїнської академії наук у Києві (1918 - 1929 рр).