Розглянуто способи навчання творчості студентів і архітекторів у межах архітектурної освіти.

Рассмотрены способы обучения творчеству студентов и архитекторов в рамках архитектурного образования.

In article ways of training to creativity of students and architects are considered within the framework of architectural formation{education}.

Зазначено, що після завершення першого року навчання майбутній архітектор-дизайнер одержує професійну початкову теоретичну та практичну підготовку, знайомиться з азами передпроектного й ергодизайнерського аналізу, має уявлення про зміст і організацію творчого процесу, набуває навичок пошуку нестандартного рішення найпростіших проектних завдань.

Отмечено, что после окончания первого года обучения будущий архитектор-дизайнер получает профессиональную начальную теоретическую и практическую подготовку, знакомится с азами предпроектного и эргодизайнерского анализа, получает представление о содержании и организации творческого процесса, приобретает навыки поиска нестандартного решения простейших проектных задач.

To the end of the first year of tutoring the future architect - stylist receives professional initial theoretical and practical preparing, is acquainted with beginnings preproject and ergonomics designer of analysis, receives introducing about the contents and architecture of creative process, acquires skills of searching of the nonstandard solution of the elementary project tasks.

Розглянуто передпроектний аналіз як базовий етап проектної діяльності. Висвітлено ситуації життєдіяльності потенційних учасників проектованого суспільного процесу. Описано теоретичну модель дійсного процесу життєдіяльності мешканців обраного фрагменту матеріально-просторового середовища у визначений проміжок часу. Наведено вимоги до об'єкта проектування. Розкрито зміст, структуру та форму представлення проектної концепції.

Рассмотрен предпроектный анализ как базовый этап проектной деятельности. Освещены ситуации жизнедеятельности потенциальных участников проектированного общественного процесса. Описана теоретическая модель действительного процесса жизнедеятельности жильцов выбранного фрагмента материально-пространственной среды в определенный промежуток времени. Приведены требования к объекту проектирования. Раскрыты содержание, структура и форма представления проектной концепции.

Cформульовано основні вимоги до просторової організації засобів візуальної комунікації. Систематизовано місця та способи їх розміщення в архітектурному середовищі. Описано особливості художнього конструювання і розташування засобів візуальної комунікації в міському оточенні й у просторі архітектурної споруди.

Розглянуто проблеми формування методологічних засад гармонічної просторової організації та розвитку містобудівних об'єктів. Визначено роль і значеннь золотої пропорції у формуванні міст, що подолали тривалий шлях історичного становлення. Наведено модель пропорційного розвитку міських планувань і результати її апробації на прикладі міст України. Сформульовано принципи містобудівного пропорціювання. Висвітлено основні положення методики пропорціювання міських планувань.

Рассмотрены проблемы формирования методологических основ гармоничной пространственной организации и развития градостроительных объектов. Определены роль и значение золотой пропорции в формировании городов, преодолевших длительный путь исторического становления. Приведены модель пропорционального развития городских планировок и результаты ее апробации на примере городов Украины. Сформулированы принципы градостроительного пропорционирования. Изложены основные положения методики пропорционирования городских планировок.

Освещены история становления и перспективы развития, теоретические и методологические основы дизайна архитектурной среды (АС). Проанализированы особенности проектирования и художественного конструирования объектов АС, мобильных зданий и сооружений, оборудования, средств визуальной коммуникации, комплексного формирования городской и ландшафтно-рекреационной среды. Определены направления дизайн-деятельности в сфере формирования АС.

Конкретизовано визначення понять "архітектурне середовище", "суб’єкт середовищної діяльності", "гармонія", "гармонічний розвиток", "гармонізація архітектурного середовища". Охарактеризовано проблеми типологізації штучного довкілля. Сформульовано принципи побудови типології архітектурного середовища та сформовано систему моделей-типів архітектурного середовища. Обгрунтовано необхідність розробки нової типології суб’єктів середовищної діяльності, визначено принципи її побудови. З'ясовано основні проблеми оцінювання міри досконалості середовища життєдіяльності людини. Описано принципи побудови системи критеріїв досконалості штучного довкілля та критерії гармонічності архітектурного середовища. Розроблено структурно-логічну модель закономірних перетворень штучного довкілля, принципи його гармонічного розвитку, наведено приклади практичного застосування запропонованої моделі. Здійснено систематизацію наявних стратегій гармонізації архітектурного середовища. Сформульовано принципи гармонізації архітектурного середовища та доведено доцільність утворення нового напряму архітектурно-містобудівної науки - "Теорія гармонізації архітектурного середовища".

Розглянуто засади систематизації учасників середовищної діяльності. Їх утворюють принципи обмеженої різноманітності, розподілу ролей, розгалуження пріоритетів і кооперації окремих типів осіб, що взаємодіють з відповідними типами архітектурного середовища.

Розглянуто проблему поступової трансформації парадигми дизайну архітектурного середовища, тенденції розвитку цієї сфери професійної діяльності. Серед останніх віянь сьогодення: соціокультурна орієнтованість архітектурного середовища, що надає людині можливість самостійно регулювати ступінь контакту з іншими членами суспільства; інклюзивність архітектурного середовища, орієнтована на створення умов для рівноправної участі кожної людини в суспільному житті; інтелектуалізація штучного довкілля, яка проявляється у поширенні роботизованих та автоматизованих технологій; набуття архітектурним середовищем інтерактивних властивостей, що проявляється в його здатності адекватно та "у реальному часі" відповідати на дії споживачів; персоналізованість середовищних об'єктів, які можуть підлаштуватися під індивідуальні уподобання конкретної людини; адаптивність штучного довкілля, яке вміє трансформувати свої характеристики відповідно до зміни умов експлуатації; гейміфікація архітектурно-містобудівних об'єктів, які орієнтуються на ігрові форми взаємодії між споживачем та оточенням; енергоефективність, пов'язана зі здатністю елементів оточення отримувати електроенергію з відновлюваних джерел; екологічна ефективність середовищних рішень, що досягається завдяки ощадливому використанню природних ресурсів і підтриманню рівноваги між штучними і природними компонентами оточення; продуктивність архітектурного середовища, що уможливлює отримання суспільством матеріальних цінностей буквально з повітря; позасемантичність архітектурного середовища, яка проглядається у втраті архітектурно-містобудівними об'єктами зрозумілих широкому загалу форм і, як наслідок, позбавленні їх комунікативних можливостей.