Системно проаналізовано сонети Е. Андієвської, їх ідейно-естетичну, жанрово-стильову своєрідність, що яскраво виявляється в контексті західноєвропейського культурного дискурсу.

Системно проанализированы сонеты Э. Андиевской, их идейно-эстетическое, жанрово-стилевое своеобразние, которое ярко выражается в контексте западноевропейского культурного дискурса.

Проаналізовано сонетну творчість Е.Андієвської з метою з'ясування її місця та ролі у західноєвропейському культурному контексті, виявлено жанрову, художньо-естетичну, стилістичну специфіку її творів. Вивчено сонетний доробок Е.Андієвської (збірки "Народження ідола", "Риба і розмір", "Кути опостінь", "Пісні без тексту", "Наука про землю", "Каварня", "Спокуси святого Антонія", "Вігілії", "Архітектурні ансамблі", "Знаки. Тарок", "Межиріччя", "Вілли над морем", "Хвилі", "Хід конем", "Півкулі і конуси") за всіма рівнями організації художнього тексту з урахуванням психології творчості, феномена свідомості автора, визначальним фактором якої є активізація підсвідомої сфери у креативному процесі. На підставі структурального аналізу поетичного тексту Е.Андієвської виявлено його ієрархічну, синтагматично-парадигматичну організацію на ідейно-тематичному, образному та мовно-поетичному рівнях. З'ясовано філософське підгрунтя поезії Е.Андієвської, що визначає основний об'єкт її поетичної рефлексії - світ і його трансфомацію в інобуття, а також провідного принципу поетики - символізації, проведено типологічне зіставлення її творчості з західною та східною філософією та мистецтвом (поетичною творчістю Р.-М.Рілке, С.Малларме, П.Верлена, Ю.Тарнавського, М.Реваковича, філософськими концепціями Е.Гуссерля, Ж.-П.Сартра, Ф.Ніцше, М.Бердяєва, О.Шпенглера, античності, брахманізму, буддизму, даосизму, теософією О.Блаватської, вченням К.Кастанеди, західним і східним образотворчим мистецтвом).

Систематизовано сучасні підходи до класифікації ліричних жанрів. Висвітлено напрями трансформаційних процесів жанрової системи лірики кінця XX - початку XXI ст. Охарактеризовано типологію ліричних жанрів у сучасному літературознавстві. Показано особливості функціонування жанрів (жанроформ) пісні, сонета, гімну, оди, послання. Розглянуто жанрово-стильову специфіку творчості таких сучасних українських авторів, як Т. Мельничук, Е. Андієвська, М. Кіяновська. Увагу приділено стильовим домінантам лірики Т. Мельничука, жанровій поліфонії поезії Е. Андієвської та стильовим координатам лірики М. Кіяновської.

Наведено статті науковців із Канади, США, різних регіонів України, в яких реалізовано спробу осмислення поетичної, прозової та художньої творчості Е. Андрієвської, виявлення самобутності її доробку. Розглянуто різні аспекти прочитання творів митця, показано шляхи інтерпретації її художнього мислення. Визначено загальні принципи побудови художнього простору та часу в її прозі на матеріалі "Роману про добру людину". Простежено взаємозв'язок мистецтва слова та живопису у творчості Е. Андрієвської - автора більше тринадцяти тисяч художніх полотен, досліджено живописну складову її художнього мислення. Проаналізовано елементи дегуманізації, що присутні уже в ранніх поетичних збірках "Поезії" (1951), "Народження ідола" (1958), "Риба і розмір" (1961).

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто концепт смерті, один із центральних у ліриці В. Стуса, зокрема періоду "Часу творчості" та "Палімпсестів", що трактується в літературознавстві переважно у філософському (екзистенційному, буддистському) та біографічному (через обставини увіязнення митця) ракурсах. Однак смислова функціональність цього концепту, що розкривається у зв'язку з не менш актуальними для поета концептами України й Бога, може бути інтерпретована й у гендерно-психологічному модусі із залученням методологічного інструментарію гендерних, постколоніальних студій та психоаналізу.

Висвітлено особливості хронотопу в романі В. Підмогильного "Невеличка драма". Простежено експресіоністичні тенденції в малій прозі В. Стефаника та романі Г. Майрінка "Голем". Досліджено роль чоловічих і жіночих образів у структурі роману В. Даниленка "Газелі бідного Ремзі". Розглянуто питання функціонування психологічної деталі в романі П. Загребельного "Юлія, або Запрошення до самовбивства". Подано інформацію про відображення гендерних стереотипів і їх трансформацію в малій прозі Є. Кононенка ("Новели для нецілованих дівчат") і Л. Таран ("Ніжний скелет у шафі"). Розглянуто особливості розкриття образу дитини в повісті Є. Гуцала "Біль і гнів".

Конкретизовано теоретико-методологічні засади гендерного літературознавства, специфіку гендерно-психологічного підходу до вивчення лірики. Сформульовано зміст маскулінності / фемінінності як антропологічних і поетикальних категорій, окреслено маскулінні / фемінінні психогендерні профілі, що в художньому тексті диференціюють маскулінну / фемінінну ліричну свідомість, а також визначено наративно-концептологічні стратегії її поетикального вираження. Українську лірику XX ст. (модернізм 1910 - 1920-х рр., соцреалізм, (пост)шістдесятництво, герметичну та карнавальну поезію останніх десятиліть, а також творчість Празької школи, ОУП ''Слово'', Нью-Йоркської групи та сучасних українських поетів зарубіжжя) проаналізовано в продуктивних для трансляції гендерних смислів когнітивних сферах тілесності, сексуальності, дочірніх / синівських взаємин з материнської та батьківської фігурами, а також ставлення ліричного суб'єкта як батька / матері до власної дитини однойменної й протилежної статі, його сенсожиттєвих, зокрема і творчих, стимулів і уявлень про власну смерть. Специфіку поетикального втілення гендерно-психологічних аспектів названих смислів досліджено крізь призму ідентифікаційної, референційної, світомоделювальної стратегій маскулінного / фемінінного художнього мислення та техніки письма.

Висвітлено особливості зображення дітей з інвалідністю в сучасній українській літературі для дітей. Розглянуто історію створення та джерела роману П. Куліша "Чорна рада". Досліджено засоби психологічного зображення в малій прозі Грицька Григоренка (на прикладі оповідань "Сватання", "Старий-молодий", "Хівря язиката", "Вона грамотна"). Увагу приділено іронічним засадам формування образної системи в романі Ю. Винничука "Танґо смерті". Розкрито особливості репрезентації підліткової проблематики в повістях "Перехідний вік... моєї мами" І. Мацко та "Пампуха" А. Шавлач. Визначено роль художньої деталі у творенні образу Мар'яни в повісті Б. Харчука "Коляда".

Здійснено спробу окреслити "точки дотику" самобутнього поетичного письма Е. Андієвської з поезією Емілі Дікінсон (перший ескіз) та Богдана Ігоря Антонича (другий ескіз) - класиків американської та української літератур, у полі впливу яких сформувалася творча особистість мисткині. Компаративний метод у статті не претендує на системність, однак оприявнює генезу й типологічну подібність таких елементів ідіостилю Е. Андієвської (з урахуванням їх еволюції в різні періоди творчості), як сюрреалістична метафорика, феноменологічний модус ліричної рефлексії, акустично-асоціативний принцип словесної кореляції, а також формат репрезентації ліричного суб'єкта і його позиції щодо світу.