З використанням математичного моделювання висвітлено математичні прийоми диференційної діагностики гіперплазії та раку передміхурової залози, які базуються на Байєсовському методі розпізнавання патологічних процесів.

С использованием математического моделирования освещены математические приемы дифференциальной диагностики гиперплазии и рака предстательной железы, основанные на Байесовском методе распознавания патологических процессов.

Виявлено особливості показників стандартних методів обстеження, які використовують для діагностики раку та гіперплазії простати, що полягають в оцінці анатомо-функціональних параметрів везикоуретрального сегмента та поточного статусу хворого. Установлено кількісні значення специфічних і неспецифічних для кожної патології ознак і ступінь їх інформативності, притаманних раннім стадіям захворювань. За цими ознаками здійснюється оцінювання параметрів везико-уретрального сегмента та стану хворого. Обраховано індивідуальні прогностичні індекси, за якими визначається належність кожного хворого до певної прогностичної групи та здійснюється вибір методу лікування. Розроблено концепцію та методологію диференційної діагностики раку та гіперплазії передміхурової залози, прогнозування ранніх і віддалених результатів хірургічного лікування хворих на рак передміхурової залози (РПЗ). Сформульовано концепцію корекції показників стану хворого на РПЗ, що забезпечує індивідуалізований підхід до вибору раціональної тактики терапевтичних заходів і методики хірургічного втручання та одержання максимально позитивних найближчих і віддалених результатів. Обгрунтовано та розроблено принцип створення нової технології індивідуалізованого вибору лікувальних модальностей хворих на рак простати, суть якого полягає в оцінці у балах специфічних і неспецифічних критеріїв та виділення груп ризику сприятливих наслідків лікування та створення на цій основі комп'ютерних систем і баз даних. Виявлено особливості найближчих і віддалених результатів різних модифікацій радикальної простатектомії стосовно травматичності

  Скачати повний текст

Наведено сучасні дані про етіологію, патогенез, особливості діагностики та лікування захворювань сечостатевої системи. Розглянуто захворювання верхніх відділів сечовивідної системи (пієлонефрит) і нижніх (цистит, уретрит, простатит). Надано відомості про етіологію, патогенез, діагностику та лікування сечокам'яної хвороби, а також травматичних уражень нирок, сечового міхура, сечоводів, уретри й органів статевої системи у чоловіків.

Наведено результати морфологічного вивчення змін тканини гіперплазованої передміхурової залози (ГПЗ) після різних варіантів медикаментозного лікування (омнік, проскар, кардура, омнік у поєднанні з проскаром) свідчать про необхідність розроблення принципів індивідуального підбору варіанта медикаментозного лікування, що враховують не тільки клінічні дані, але й особливості гістологічної будови ГПЗ.

Запропоновано та апробовано новий спосіб диференціальної діагностики захворювання передміхурової залози на основі використання наявних клініко-лабораторних кількісних показників окремого пацієнта. Метою даної роботи було покращання ранньої діагностики карциноми передміхурової залози, а також об'єктивізації та оптимізації запропонованого способу диференційної діагностики раку і гіперплазії передміхурової залози шляхом побудови комп'ютерної діагностичної системи розпізнавання. Комп"ютерна програма в режимі розпізнавання вираховує суму діагностичних коефіцієнтів у окремого хворого та встановлює остаточні правила, на основі яких робиться висновок про захворюваність передміхурової зализи. У разі використання комп'ютерної діагностичної системи відпадає необхідність у ведені історії хвороби, реєстрації необхідної інформації в паперовому вигляді, прискорюється передача даних, введення параметрів організму пацієнта здійснюється одноразово, а використовується багаторазово, що призводить не тільки до зменшення часових затрат, але й до зменшення кількості помилок, які виникають під час багаторазового написання інформації. Розроблений спосіб ранньої діагностики карциноми передміхурової залози та комп'ютерна діагностична система забезпечують об'єктивну кількісну оцінку критеріїв організму та везико-уретрального сегмента хворого, оптимізують процес прийняття рішення про захворювання простати, роблять його незалежним від кваліфікації та досвіду лікаря та дозволяють індивідуалізувати лікувально-діагностичну тактику у хворого з симптомами нижніх сечових шляхів.

Предложен и апробирован новый способ дифференциальной диагностики заболеваний предстательной железы на основе использования имеющихся клинико-лабораторных количественных показателей конкретного пациента. Целью работы явилось улучшение ранней диагностики карциномы предстательной железы,а также объективизации и оптимизации предложенного способа дифференциальной диагностики рака и гиперплазии предстательной железы путем построения компьютерной диагностической системы распознавания. Компьютерная программа в режиме распознавания вычисляет сумму диагностических коэффициентов у конкретного больного и устанавливает решающие правила, на основании которых делается вывод о заболевании предстательной железы. При использовании компьютерной диагностической системы отпадает необходимость в ведении истории болезни, регистрации необходимой информации в бумажном виде, ускоряется передача данных, ввод параметров организма пациента осуществляется однократно, а используется многократно, что приводит не только к снижению временных затрат, но и к уменьшению количества ошибок, возникающих при многократном переписывании информации. Разработанный нами способ ранней диагностики карциномы предстательной железы и компьютерная диагностическая система обеспечивает объективную количественную оценку критериев организма и везико-уретрального сегмента больного, оптимизирует процесс принятия решения о заболевании простаты, делают его независимым от квалификации и личного опыта врача и позволяет индивидуализировать лечебно-диагностическую тактику у больного с симптомами нижних мочевых путей.

На підставі аналізу сучасної літератури та власного гістологічного і поляризаційно-оптичного мікроскопічного вивчення 27 спостережень хвороби Пейроні встановлено поляризаційно-оптичні інформативні характеристики колагенових волокон бляшки білкової оболонки для вдосконалення діагностичних заходів та об'єктивізації прогнозу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.610.52-59

Рубрики:

Варикоцеле

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Оцінено безпосередні та віддалені результати 85-ти корпоропластик статевого члена. На підставі морфологічного вивчення білкової оболонки та печеристих тіл статевого члена у разі хвороби Пейроні встановлено прогностично несприятливі фактори. Створено алгоритм вибору методу хірургічної корекції девіації статевого члена з урахуванням клініко-функціонального впливу фокусів індурації білкової оболонки на ступінь девіації та порушення гемодинаміки статевого члена.

Оценены непосредственные и отдаленные результаты 85-ти корпоропластик полового члена. На основании морфологического изучения белковой оболочки и пещеристых тел полового члена при болезни Пейрони установлены прогностически неблагоприятные факторы. Создан алгоритм выбора метода хирургической коррекции девиации полового члена с учетом клинико-функционального влияния фокусов индурации белковой оболочки на степень девиации и нарушения гемодинамики полового члена.

23 - 24 вересня 2016 р. у столиці Боснії і Герцеговини в олімпійському місті Сараєво проходив 12-й Південно-східний мітинг SEEM Європейської асоціації урологів, у рамках якого відбувся симпозіум, присвячений актуальним проблемам лікування й профілактики доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

Мета дослідження - проаналізувати ускладнення малоінвазивної радикальної простатектомії (МРПЕ) у хворих на локалізований рак передміхурової залози (РПЗ) шляхом визначення частоти та тяжкості післяопераційних ускладнень. Вивчено результати МРПЕ у 157 хворих на локалізований РПЗ, що перебували в ДУ "Інститут урології НАМН України" у 2013 - 2015 рр. Проведено аналіз і розподіл ускладнень за типом, кількістю і ступенем тяжкості. Виявлено 130 ускладнень у 81 (51,6 %) хворого, які класифікували за стандартною шкалою P. A. Clavien та співавторів (2009). В одного пацієнта виявляли більше одного ускладнення. Здебільшого зустрічалися генітоуринарні ускладнення - у 99 (63,1 %), кровотечі, які потребували гемотрансфузії - у 19 (12,1 %) та інфекційні ускладнення - у 5 (3,2 %) випадках. Переважали "малі" ускладнення (Clavien I - II) - у 103 (79,2 %) пацієнтів: у 5 (3,8 %) з них виникли ускладнення 1-го ступеня, у 98 (75,4 %) - 2-го ступеня. "Великі" ускладнення (Clavien III - IV) спостерігали у 27 ( 20,8 %) пацієнтів, з них - у 23 (17,7 %) виникли ускладнення 3-го ступеня, у 4 (3,1 %) хворих - 4-го ступеня. Час уретрального дренування сечового міхура у пацієнтів з ускладненнями був довшим, ніж у пацієнтів без ускладнень, незалежно від типу МРПЕ: на 32,9 % - для ендовідеоскопічної екстраперитонеальної радикальної простатектомії та на 9,5 % для лапароскопічної радикальної простатектомії. Відсутність РПЗ за даними заключного гістологічного дослідження виявили у 6 (3,8 %) хворих. Заключення: кількість і характер виявлених ускладнень потребує удосконалення хірургічної техніки МРПЕ, особливо етапу формування везикоуретрального анастомозу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.696.2-59

Рубрики:

Пухлини передміхурової залози

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.696.2-59 + Р694.62

Рубрики:

Пухлини передміхурової залози

Операції на передміхуровій залозі

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.696.2-59

Рубрики:

Пухлини передміхурової залози

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - пошук, систематизація та аналіз існуючих літературних публікацій щодо використання різних інтегральних комбінацій ефективності (ІКЕ) радикальної простатектомії (РПЕ) у лікуванні хворих на рак передміхурової залози (РПЗ); оцінювання ефективності нового способу формування везико-уретрального анастамозу (ВУА) під час виконання ендоскопічної радикальної простатектомії (ЕРПЕ) з використанням ІКЕ; порівняння одержаних даних з результатами інших досліджень. У дослідну групу увійшли 24 хворих, які перенесли модифіковану ЕРПЕ за умов ДУ "Інститут урології НАМН України" у 2015 - 2016 рр. Середній час спостереження за хворими становив 17,4 +- 5,3 міс, контрольна точка спостереження - 12 міс. Біохімічний рецидив (БхР) зафіксовано у випадку виявлення ПСА >> 0,2 нг/мл, позитивний хірургічний край (ПХК) визначався співробітниками лабораторії патоморфології ДУ "Інститут урології НАМН України". УС визначали суб'єктивним, не строгим способом (no pad/one safety pad). ЕФ оцінювали відповідно до можливості проведення статевого акту хворим у більше ніж половині випадків з або без вживання інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу. Післяопераційні ускладнення класифікувалися за P. A. Clavien (2004). Оцінювання результатів проводили шляхом визначення кількості хворих, що досягли трифекти та гіентафекти, як найбільш часто використовуваних ІКЕ. Загалом виявлено 6 окремих ІКЕ РПЕ, що були запропоновані різними авторами з 2003 до 2012 рр. Найбільш широко вживаними з них були трифекта та пентафекта. Результати, одержані у дослідженнях інших авторів, підсумовано у табличній формі. Проведено аналіз використаних авторами способів оцінки УС та ЕФ. У досліджуваній групі нового способу формування ВУА ПХК був відсутній у 91,7 %, відсутність БхР констатована у 87,5 %, УС зафіксовано у 91,7 %, збереження ЕФ - у 62,5 %, післяопераційні ускладнення були відсутні у 70,8 % пацієнтів. Отже, трифекти досягли 58,3 %, а пентафекти - 50 % прооперованих з використанням нового способу формування ВУА хворих. Заключення: на сьогодні різними авторами розроблено 6 різних інтегральних комбінацій ефективності радикальної простатектомії (РПЕ), з яких загальновизнані науковою спільнотою та найбільш часто використовуються "трифекта" (М. Benson, 2004) та "пентафекта" (V. Patel, 2011). У дослідженні вперше оцінено інтегральні комбінації ефективності ендоскопічної РПЕ у хворих на локалізований рак передміхурової залози (РПЗ), а також деталізовано способи оцінки результатів РПЕ за критеріями об'єктивності та строгості. Одержані показники ефективності застосування ендоскопічної радикальної простатектомії (ЕРПЕ) із запропонованим способом формування везико-уретрального анастамозу відповідають даним сучасної літератури, виконання нового способу не компроментує онкологічні результати ЕРПЕ із досягненням трифекти у 58,3 %, а пентафекти - у 50 % хворих на локалізований РПЗ. Використання концепції "октафекти" щодо хірургічного лікування РПЗ суперечить нормам загальноприйнятої клінічної практики в Україні та не рекомендується до впровадження у клінічну роботу.

Мета дослідження - проведення порівняльного аналізу безпосередніх результатів патоморфологічного дослідження видаленого у результаті радикальної простатектомії органокомплексу та частоти виникнення біохімічного рецидиву (БхР) у хворих на локалізований рак передміхурової залози (РПЗ) у разі виконання позадулонної радикальної простатектомії (ПРПЕ) та ендоскопічної радикальної простатектомії (ЕРПЕ) за умов однієї клініки. У клінічному дослідженні взяли участь 360 хворих, які перенесли ПРПЕ або ЕРПЕ за умов клініки ДУ "Інститут урології НАМН України" протягом 2012 - 2016 рр. Хворих було розподілено на 2 групи. Група 1 (n = 99) - пацієнти, яких було прооперовано у клініці в об'ємі ПРПЕ з 2012 до 2016 рр. включно, у яких виявлено локалізований РПЗ, або статус pT0. Група 2 (n = 261) - хворі, яких було прооперовано у клініці в об'ємі ЕРПЕ з 2012 до 2016 рр. включно, у яких діагностовано локалізований РПЗ, або статус pT0. ПРПЕ та ЕРПЕ, що виконано хворим на локалізований РПЗ за умов клініки протягом п'ятирічного терміну демонструють співставні онкологічні результати. Заключення: виконання мультифокальної біопсії та радикальної простатектомії (РПЕ) за умов однієї і тієї самої клініки сприяє кращій співставності, відтворюваності та більшої узгодженості одержаних морфологічних даних. Потрібно уведення у подальшу клінічну практику рутинного імуногістохімічного дослідження біопсійного матеріалу для підтвердження діагнозу РПЗ перед виконанням РПЕ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.696.2

Рубрики:

Пухлини передміхурової залози

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення частоти і структури ускладнень генітоуринарної групи у хворих на локалізований рак передміхурової залози (РПЗ) під час виконання позадулонної та ендоскопічної радикальної простатектомії за умов однієї клініки. У дослідження увійшли 360 хворих, які були прооперовані в об'ємі радикальної простатектомії (РПЕ) протягом 2012 - 2016 рр. у клініці ДУ "Інститут урології НАМН України". До групи 1 увійшли 99 (27,5 %) пацієнтів, які перенесли позадулонну радикальну простатектомію (ПРПЕ), а до групи 2 - 261 (72,5 %) хворий після ендоскопічної радикальної простатектомії (ЕРПЕ). Генітоуринарні ускладнення виявлено у 30 (30,3 %) хворих групи 1 та в 81 (31,03 %) пацієнта групи 2 (p = 0,849), а найбільш частим із них була негерметичність везико-уретрального анастомозу (ВУА): у 12 (12,12 %) пацієнтів групи 1 та у 35 (13,41 %) осіб групи 2 (p = 0,746). В обох групах 22 (22,22 %) та 62 (23,76 %) випадки генітоуринарних ускладнень відповідали I - II ступеням тяжкості за класифікацією Clavien-Dindo, а до III - IV ступенів віднесено 8 (8,08 %) та 19 (7,28 %) відповідно. Генітоуринарних ускладнень V ступеня тяжкості у жодній з груп не виявлено. Висновки: серії ПРПЕ та ЕРПЕ демонструють зіставну загальну кількість ускладнень генітоуринарної групи на тлі узгодженості частоти виникнення її складових. Зафіксовані генітоуринарні ускладнення у своїй більшості відповідали I - II ступеням тяжкості за класифікацією Clavien-Dindo. Для більш повної характеристики несприятливих результатів РПЕ потрібно подальше вивчення інших груп післяопераційних ускладнень, а також її негативних наслідків.

Мета дослідження - пошук, систематизація та аналіз існуючих літературних публікацій, що ілюструють шлях розроблення та удосконалення промежинної та позадулонної радикальної простатектомії в аспекті ініціального досвіду окремих авторів або колективів дослідників, які стояли у витоків розроблення або популяризації кожної з методик. Пошук інформації проведено з використанням міжнародних баз даних PubMed, Google Scholar та за електронними реферативними базами Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського станом на вересень 2018 р. Відбирались оригінальні дослідження, літературні огляди, роботи, опубліковані як тезиси, а також монографічні видання. Під час аналізу кожного літературного джерела окремо визначали: авторський колектив, рік публікації дослідження та оригінальний авторський внесок. Радикальна простатектомія невпинно розвивається вже більше століття, як наслідок - техніка її виконання не є сталою і постійно вдосконалюється. Результатом роботи цілої плеяди видатних закордонних і вітчизняних вчених стала розробка широкого арсеналу її технічних модифікацій. У підсумку радикальна простатектомія вважається "золотим стандартом" лікування локалізованого раку передміхурової залози, а її промежинна та особливо позадулонна методики - загальноприйнятими світовою урологічною спільнотою.

Мета дослідження - вивчення частоти і структури негенітоуринарних ускладнень радикальної простатектомії (РПЕ) у хворих на локалізований рак передміхурової залози (РПЗ) за умов однієї клініки. Проведено аналіз МСКХ 360 пацієнтів з локалізованим РПЗ, що перенесли РПЕ протягом 2012 - 2016 рр. Було сформовано дві групи хворих: 1-а група - 99 (27,5 %) пацієнтів після проведення позадулонної РПЕ, 2-а група - 261 (72,5 %) хворий після проведення ендоскопічної радикальної РПЕ. У результаті дослідження виявлено, що кардіоцеребропульмональні післяопераційні ускладнення слугували причиною ранньої внутрішньолікарняної летальності пацієнтів досліджуваних груп. Водночас гастроінтестинальні ускладнення виникли тільки після виконання ЕРПЕ. Неврологічна група включала поодинокі відхилення у перебігу післяопераційного періоду, які не потребували хірургічної корекції надалі. Заключення: найбільш частими із зареєстрованих негенітоуринарних ускладнень радикальної простатектомії є інфекційні. Вони характеризуються найвищою різноманітністю форм і ступенів тяжкості за класифікацією Clavien - Dindo.