Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52 + Р457.865.7

Рубрики:

Цукровий діабет

Хірургічна патологія стопи і пальців

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.22-83

Рубрики:

Операції на шлунку і дванадцятипалій кишці

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.51

Рубрики:

Хірургічна патологія печінки

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещены некоторые вопросы экономического подхода к оказанию медицинской помощи сельскому населению. Поставлен вопрос о подчинении работы области на экономических принципах.

Для улучшения работы по медицинской реабилитации, уменьшения первичного выхода на инвалидность целесообразно ввести в перечень врачебных должностей должность врача-реабилитолога с соответствующим количеством среднего персонала. Это позволит сократить срок лечения и материальные затраты на больного, уменьшить первичный выход на инвалидность, а также обеспечить в полной мере выполнение Закона Украины "Про реабілітацію інвалідів в Україні".

У 290 хворих вивчено клінічні прояви обтураційної жовтяниці та їх взаємозв'язок з даними ультразвукового дослідження, ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії, за змінами регіонарного печінкового кровотоку, спектром фракцій сироваткового білка, пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту та факторів гуморального та клітинного імунітету, що дозволило у 97 % хворих встановити генезис жовтяниці, виникнення гострої печінкової недостатності та розробити методику комплексного консервативного та оперативного лікування. Застосування двохетапного хірургічного лікування у хворих з гострою печінковою недостатністю ІІ - ІІІ ступеня та з важкими супутніми захворюваннями, спрямованого на ліквідацію холестазу з використанням ендоскопічної ретроградної папілосфінктеротомії, а після зниження ендотоксикозу та проявів гострої печінкової недостатності - проведення радикального оперативного втручання, дозволило запобігти виникненню важких післяопераційних ускладнень та знизити післяопераційну летальність до 2,5 % у хворих з обтураційною жовтяницею доброякісного генезису. Проведення консервативної терапії в перед- та післяопераційних періодах з використанням інфузій лактопротеїну з сорбітолом, реосорбілакту, актовегіну, серміону, тренталу, розчину глюкози з аскорбіновою кислотою, но-шпи, імуномодуляторів дозволило попередити або ліквідувати прояви гострої печінкової недостатності.

Розглянуто питання економічних проблем з надання медичної допомоги на вторинному і третинному рівні та деякі шляхи їх вирішення.

У 52 хворих на обтураційну жовтяницю (ОЖ) проведено реогепатографію до операції та під час клінічного видужання. Контрольну групу склали 25 практично здорових осіб. Вивчено основні реогепатографічні показники. Під час аналізу отриманих даних встановлено порушення печінкового кровотоку, обумовлене затрудненим внутрішньо- і позакапілярним кровотоком. Введення судинорозширювальних препаратів у більшості хворих сприяло покращанню кровотоку.

Піддано клінічному обстеженню та хірургічному лікуванню 120 хворих на обтураційну жовтяницю. 52-м хворим із важкими проявами ендотоксикозу проведено ендоскопічну холедохопанкреатографію, яка дозволила 43-м хворим виконати ендоскопічну папілотомію з видаленням конкрементів. Другим етапом цим хворим виконано радикальну операцію. Така тактика дала можливість попередити виникнення в післяопераційному періоді гепатоцелюлярної недостатності та знизити летальність.

Наведено результати комплексного лікування розлитого гнійного перитоніту у 41 хворого з застосуванням внутрішньовенного введення заноцину з метронідазолом і актовегіном, що дало можливість зменшити розвиток післяопераційних ускладнень на 22,9 %, а тривалість перебування хворих в стаціонарі на 3,06 ліжко-дні.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 157-ми хворих з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки. Оперативні втручання проведено в плановому й ургентному порядку в разі ускладненого перебігу виразкової хвороби. Запропоновано методику накладання анастомозу між шлунком і дванадцятипалою кишкою. Летальних випадків у разі накладання анастомозу в даній модифікації не було.

Звернено увагу на проблеми, які виникають у процесі впровадження сімейної медицини. Висловлено пропозиції щодо вирішення окремих питань впровадження сімейної медицини за сучасних умов.

Установлено, що використання інгаляцій 5 % розчином морської солі за допомогою ультразвукового небулайзера в реабілітації хворих похилого та старечого віку з гострим холециститом у ранньому післяопераційному періоді забезпечило попередження респіраторних ускладнень на 10,7 %.

У ході дослідження виявлено, що найбільш поширеними збудниками у разі перитоніту є кишкова паличка, ентерококи, пептострептококи, бактероїди та стафілококи. Сумарно, ці мікроорганізми складають 88,3 плюс/мінус 1,7 % по відношенню до усіх ізолятів із перитонеального ексудату.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 124-х хворих з варикозною хворобою нижніх кінцівок з різними ступенями хронічної венозної недостатності (ХВН). Оперативні втручання у разі I - III ступенів ХВН проводились згідно з планом. За гострого тромбофлебіту оперативне втручання повинно проводитися в ургентному порядку. Вік хворих, за відсутності протипоказань з боку систем, які забезпечують життєдіяльність організму, не є протипоказанням для оперативного лікування.

За змінами, які відбуваються в гуморальному та клітинному імунітеті можна моніторувати перебіг запалення та імовірність розвитку ускладнень, активна та адекватна робота імунної системи здатна локалізувати запальний процес у хворих на місцевий перитоніт. Тенденція зниження рівня IgG в процесі лікування і це терміновий показ до замісної терапії імуноглобулінами. При дифузному перитоніті слід застосувати імунокорегуючі препарати з 2 - 3 доби. Хворим з розлитим перитонітом слід призначати імунокорегуючі препарати одразу від початку лікування.

Мета роботи: покращити ефективність лікування хворих з синдромом діабетичної стопи (СДС) шляхом внутрішньоартеріального введення антибіотиків.Під спостереженням перебували 35 хворих. Підсумовано, що внутрішньоартеріальне введення антибіотиків сприяє створенню високої їх концентрації у вогнищі інфекції - рані. Це, в свою чергу, сприяє зниженню кількості мікрофлори в ній, зменшенню запального процесу, покращанню загального стану хворих, швидшій появі грануляцій та епітелізації рани, запобіганню таким ускладненням, як розповсюдження процесу та розвиток гангрени.

Проведено аналіз хірургічного лікування 173-х хворих похилого і старечого віку з гострим калькульозним холециститом. Основна група - 90 пацієнтів, в яких спостерігалися чітко виражені локальні та системні зміни, характерні для гострого запалення жовчного міхура. Група порівняння - 83 хворих, у яких не було чітко вираженої клінічної картини гострого холециститу. У 76-ти хворих основної групи і 65-ти - групи порівняння була виконано лапароскопічну холецистектомію. Потреба в конверсії та проведенні холецистектомії через лапаротомний розріз була в 11-ти пацієнтів основної групи і 9-ти - групи порівняння.

Проведено аналіз хірургічного лікування 56 хворих літнього та старечого віку з гострим калькульозним холециститом. Вік хворих - від 61 до 89 років. Серед обстежених хворих чоловіків було 16 (28,57 %), жінок - 40 (71,43 %). Основна група - 31 пацієнт, прооперовані протягом 24 год з моменту надходження до стаціонару і одержували стандартну терапію у післяопераційному періоді із застосуванням озонованого фізіологічного розчину протягом перших п'яти днів. Група порівняння - 25 пацієнтів, яким після оперативного втручання призначалася стандартна терапія без застосування озонованого розчину.