Вперше проведено комплексне дослідження по розробці та стандартизації капсул "Уролесан", що містять екстракти шишок хмелю, трави материнки, плодів моркви дикої та ефірні олії ялиці сибірської та м'яти перцевої. На підставі результатів дисперсійного та регресійного аналізів здійснено вибір допоміжних речовин і встановлено оптимальний склад розробленого засобу в капсулах. Досліджено, що для надання порошковій масі належної плинності та здатності рівномірного заповнення твердих желатинових капсул раціонально використати: магнію карбонат основний, неусілін, таблетозу-80, тальк, крохмаль картопляний. Показано, що для утримування значних кількостей ефірних олій доцільно застосовувати неусілін, як ефективний адсорбент, а також вводити до складу олію рицинову. Розроблено двостадійну технологію порошкової маси для заповнення твердих желатинових капсул. З метою вибору маркерів якості проведено фітохімічне дослідження шишок хмелю, трави материнки та плодів моркви дикої. Розроблено методики контролю якості капсул "Уролесан", визначено умови та термін їх зберігання.

Исследована возможность создания твердой лекарственной формы на основе комплексного густого экстракта, содержащая значительное количество эфирных масел. Показано, что для получения порошкообразной массы с необходимыми фармако-технологическими характеристиками может использоваться композиция следующих вспомогательных веществ: аэросил, крахмал, поливинилпироллидон (или гидропропилметоксицеллюлоза), модифицированный крахмал-2 и Vitacel.

Рассмотрены вопросы стандартизации таблеток с сухим экстрактом листьев тополя китайского по показателям идентификация и количественное определение. Разработаны методики идентификации гидроксикоричных кислот и флавоноидов и количественного определения суммы флавоноидов в пересчете на рутин.

Цель работы - обобщить данные специализированной литературы по статистике распространения ожогов, их классификации и методам лечения, современным лекарственным формам лекарственных средств для местной терапии ожогов. Использованы методы поиска информации, анализа статистических данных и сведений научной литературы относительно ожогов и перспектив их лечения. Несмотря на открытие широкого спектра активных фармацевтических ингредиентов с необходимым действием, ожоговые раны и их терапия все еще остаются проблемой современной медицины. Аллергические реакции и раздражения кожи являются важнейшими неблагоприятными последствиями действия местных антибактериальных и дезинфицирующих средств, уменьшающих скорость регенерации кожи и увеличивающих период реабилитации. Местное лечение при ожогах имеет важное значение, при этом все местные методы лечения ожогов адаптируются к конкретным аспектам (площадь и глубина ожога, возраст пациента, этиология ожога, локализация травмы, связанные патологии и т. д.). Выводы: расширение ассортимента лекарственных форм существующих лекарственных средств для местного лечения ожогов и создание новых оригинальных препаратов на основе биологически активного материала является перспективным направлением современной медицины и фармации.

Питання лікування опікових ран (ОР) залишаються актуальними в сучасній медицині, оскільки опіки є одними з найпоширеніших видів травм та займають третє місце серед усіх видів травм мирного часу. Проблема лікування ОР визначається високою частотою їх виникнення, складністю і тривалістю лікування таких хворих, серйозними наслідками. На сьогодні у світі зареєстровано велику кількість лікарських засобів (ЛЗ) для місцевого лікування опіків у вигляді різних форм (мазі, гелі, креми, аерозолі, розчини для зовнішнього застосування, пластирі), використовують також біологічні препарати. Мета роботи - проведення порівняльного аналізу асортименту зареєстрованих ЛЗ для місцевого лікування опіків на національному ринку з препаратами цього сегмента ринку, зареєстрованими у Грузії, країні яка не є членом ЄС, та Франції, яка входить у п'ятірку країн-лідерів за експортом ЛЗ та є членом ЄС, з метою визначення актуальності та доцільності розроблення нових вітчизняних ЛЗ. Під час аналізу ЛЗ, які зареєстровано на фармацевтичних ринках Франції та Грузії, більш детально розглянуто ті препарати, аналогів яким в Україні немає, здебільшого це патчі (пластирі). Вивчення номенклатурного асортименту ЛЗ проводили згідно з Державним реєстром ЛЗ і Анатомо-терапевтично-хімічною класифікацією (Anatomical Therapeutic Chemical), як інформаційне джерело використано Компендіум, онлайн-довідники та інформацію онлайн-аптек. Згідно з результатами проведених досліджень, станом на кінець 2018 р. в Україні нараховується близько 105 ЛЗ різної форми випуску, які безпосередньо використовують для місцевого лікування опіків. На фармацевтичних ринках Грузії та Франції кількість препаратів становить відповідно 101 та 64 ЛЗ. В усіх трьох країнах більшість препаратів для місцевого лікування опіків представлено м'якими лікарськими формами, зокрема в Україні - 67,58 %, у Грузії - 84,16 % та у Франції - 39,06 %. В Україні 58,33 % від усіх ЛЗ для місцевого лікування опіків є препарати вітчизняного виробництва, проте у Грузії та Франції частка таких препаратів є суттєво меншою, а саме 11,88 та 32,81 % відповідно. На підставі результатів проведеного порівняльного аналізу доведено, що на фармацевтичних ринках Франції та Грузії зареєстровано ЛЗ у формі патчів та пластирів, які широко використовують у терапії опікових травм, аналогів яким в Україні немає. Ці дослідження доводять перспективу розширення асортименту існуючих лікарських форм та створення нової групи оригінальних вітчизняних ЛЗ, які б стимулювали регенераторні процеси шкіри та покращували загоєння ран.

На сьогодні одними з найпоширеніших видів травм у побуті та на виробництві в усьому світі є опіки. Тому питання лікування опіків залишається актуальним для медицини загалом та фармації зокрема. В Україні застосовують метод лікування опіків із використанням ксенодермоімплантатів із шкіри свині, а тому подрібнений субстрат кріоліофілізованої шкіри свині (ксенодерма) є перспективним активним фармацевтичним інгредієнтом у технології лікарських засобів різних форм випуску з широким спектром фармакологічної активності. Мета дослідження - вивчення структурно-механічних властивостей водного витягу з подрібненого субстрату ксенодерми, який одержаний за відповідною технологією, та визначення його амінокислотного складу за допомогою фізико-хімічного методу аналізу, а саме з використанням методу високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ). Для визначення густини та в'язкості водного витягу з ксенодерми використовували скляний пікнометр і віскозиметр із падаючою кулькою Гепплера ВН 2 MLW. Густину та в'язкість водного витягу вивчали за різних температур. Досліджено залежність густини та в'язкості водного витягу від температури та встановлено, що з підвищенням температури динамічна в'язкість зменшується, а густина змінюється незначно. Хроматографічне визначення амінокислот здійснювали на рідинному хроматографі Agilent 1200 (США) із флуоресцентним детектором G1315A (США) та автосамплером 1313A. За допомогою методу ВЕРХ ідентифіковано 16 амінокислот (6 - замінних, 2 - умовно замінних, 8 - незамінних). Ідентифіковані амінокислоти знаходяться практично у зв'язаному стані (1,5 %), при цьому в найбільшій кількості перебувають глутамінова кислота (0,23 %), гліцин (0,19 %), аспарагінова кислота (0,18 %), пролін (0,17 %) та аргінін (0,17 %). У незв'язаному вигляді найбільшим є вміст глутамінової кислоти (0,09 %) та гліцину (0,06 %). Визначено, що у вільному стані вміст амінокислот коливається в межах від 0,08 до 0,95 мг/г залежно від представника, а у зв'язаному - від 0,01 до 2,36 мг/г, при цьому накопичується найбільше глутамінової кислоти. На підставі результатів виконаних досліджень можна вибрати показники якості, визначити відповідні їх критерії, які можна запропонувати для стандартизації водного витягу з подрібненого субстрату ксенодерми.