Розкрито об'єктивну необхідність перегляду теоретичних підходів щодо визначення суті економічної безпеки держави. Доведено обмеженість неокласичної версії економічної теорії стосовно забезпечення економічної безпеки держави за умов переходу від командно-адміністративної до ринкової системи господарювання. Обгрунтовано, що за сучасних умов економічна безпека є основною складовою економічної системи, яка визначає здатність підтримувати послідовну реалізацію національних інтересів, стійку дієздатність. Обгрунтовано, що рух України шляхом інтеграції має обов'язково кореспондуватися з сучасними глобальними процесами, враховувати їх основні тенденції, позитивні сторони та суперечності господарських суб'єктів. На підставі оцінки реальної ситуації доведено, що необхідно створити міжгалузевий орган, відповідальний за координацію діяльності у галузі збалансованого розвитку. Обгрунтовано необхідність розробки системи програмних і прогнозних документів цього розвитку, здійснення регулярного професійного аналізу урядової політики, зокрема вивчення можливих наслідків альтернативних рішень у коротко- та довгостроковій перспективі. Доведено, що досягнення послідовного та стійкого зростання показників, що характеризують рівень споживання населення та соціальних послуг є необхідною результативною умовою на сучасному етапі розвитку економіки та у майбутньому, але з поступовим нарощуванням інвестиційної активності у короткостроковому та довгостроковому періоді, переорієнтацією інвестиційних потоків на інноваційну сферу.

Розкрито категорію "соціальний конкурентний статус". Наголошено, що конкурентоспроможність все більше визначається чинниками соціалізації суспільства. Доведено, що соціальний конкурентний статус країни виступає характеристикою соціальної конкурентоспроможності національної економіки і забезпечується досягненням таких показників як соціальна безпека, людський розвиток, рівень і якість життя, рівень відповідності потенціалу організації "оптимальній" стратегії її розвитку. Розкрито позитивні та негативні риси міжнародного іміджу України. Запропоновано формулу для підрахунку соціального конкурентного статусу. Охарактеризовано такі категорії як "національний бренд", "міжнародний образ держави", "конкурентоспроможність нації", за визначеннями світових організацій. Запропоновано ефекти від забезпечення та підтримання високого соціального конкурентного статусу країни, що впливають на формування соціальних конкурентних переваг країн.

Розглянуто методологію аналізу соціальної конкурентоспроможності країни. Обгрунтовано актуальність та сутність поняття соціальної конкурентоспроможності країни. Охарактеризовано складові соціальної конкурентоспроможності. Розкрито соціальні критерії слаборозвинених і розвинених країн і обгрунтовано, що критерії та пріоритети є різними. Доведено, що соціальна складова конкурентоспроможності існує на макро-, мезо- і мікрорівнях, причому на кожному з них має інші кількісні та якісні характеристики. Охарактеризовано чинники соціальної конкурентоспроможності економіки на макро-, мезо- і мікрорівнях. Зроблено відповідні висновки щодо специфіки категорії "соціальна конкурентоспроможність країни", яка має ряд індикаторів, заснованих на функціонуванні формальних і неформальних суспільних інститутів (зрілість суспільних інститутів, ступінь розвитку людського і соціального капіталу, ступінь довіри, соціальна відповідальність бізнесу, економічна свобода та ін.). Доведено, що об'єктом соціальної конкурентоспроможності країни виступає суспільний соціальний ефект, який проявляється як досягнення високого рівня життя та зростання добробуту населення.

Розкрито категорію потенціалу соціальної конкурентоспроможності країни. Запропоновано підходи до визначення соціально-економічного потенціалу та загальну модель дослідження потенціалу соціальної конкурентоспроможності країни, розкрито основні її складові. Проведено аналіз демографічних показників України, показників бідності, рівня безробіття. Доведено, що забезпечення високого рівня потенціалу соціальної конкурентоспроможності країни можливе за умов поліпшення трудоресурсного потенціалу, а саме його інноваційного фактора. Розкрито головні індикатори якості життя.

Висвітлено питання моделювання зовнішньоекономічної безпеки України, розглянуто використання економетричних методів в процесі моделювання зовнішньоекономічної безпеки України.

Освещены вопросы моделирования внешнеэкономической безопасности Украины, рассмотрено применение эконометрических методов при моделировании внешнеэкономической безопасности Украины.

The article is devoted to the question of modelling of the external economic security in Ukraine. The application of the econometric methods to the UkraineТs external economic security modelling is considered.

Розглянуто теоретико-методологічні засади соціальної конкурентоспроможності країни. Досліджено соціальну складову конкурентоспроможності економіки (КСЕ). Визначено критерії соціальної конкурентоспроможності національної економіки. Вивчено об'єктивні основи та показники соціальної КСЕ різних країн. З'ясовано потенціал соціальної КСЕ країни, а також конкурентні соціальні переваги країни. Узагальнено світовий досвід соціалізації економіки. Охарактеризовано національні особливості та чинники забезпечення соціальної конкурентоспроможності у процесі становлення ринкової економіки в Україні. Обгрунтовано соціальний конкурентний статус України та засоби його підтримки. Проаналізовано стан соціальної безпеки у контексті зміцнення соціальної конкурентоспроможності. Розроблено механізм забезпечення соціальної конкурентоспроможності країни та запропоновано інституційні засади її підвищення. Показано роль та функції держави у забезпеченні високого соціального конкурентного статусу України.

На основі дослідження закономірностей формування та тенденцій покращання національної економіки як у розвинутих країнах, так і в Україні обгрунтовано теоретико-методологічну базу нового напряму економічної науки у сфері соціальної конкурентоспроможності (КС) як впливового елемента загальної КС. Проаналізовано теоретичні підходи щодо КС країни. Комплексно досліджено методологічні засади соціальної КС України, визначено її критерії. Розкрито потенціал соціальної КС економіки країни. Запропоновано концептуальну схему його формування. Обгрунтовано конкурентні соціальні переваги країни. Запропоновано трактування соціального конкурентного статусу та засобів його підтримки. Проаналізовано світовий досвід соціалізації економіки. Визначено національні особливості та чинники забезпечення соціальної КС у процесі розвитку ринкової економіки в Україні. Розкрито соціальну безпеку в контексті зміцнення соціальної КС країни. Запропоновано інституційні засади її підвищення та механізм його забезпечення. Досліджено соціальні чинники динаміки економічного зростання країн на основі векторних моделей авторегресії. Оцінено вплив соціальних факторів на валовий національний дохід на одну особу в розрізі окремих країн із використанням інструментарію моделей з панельними даними. Обгрунтовано модель забезпечення соціальної КС країни, механізм державного регулювання такої КС України, роль і функції держави в забезпеченні високого соціального конкурентного статусу України. Запропоновано стратегічні пріоритети забезпечення соціальної КС національної економіки.

Розкрито теоретичні засади соціального капіталу. Проведено аналіз структури соціального капіталу. Визначено, що саме довіра є головним елементом, який забезпечує цілісність усіх складових структури соціального капіталу та єднає окремі індивідуальні капітали людей на рівні трудових колективів, громадських рухів, національних і державних співтовариств. Показником зрілості соціального капіталу є рівень довіри. Розкрито підходи щодо трактування сутності соціального капіталу та доведено, що його формування відбувається тривалий період, має національні особливості та може стимулювати розвиток соціально-економічних процесів й сприяти реалізації найважливіших цілей суспільства. Зазначено, що результатами процесу накопичення соціального капіталу є розвинена громадська свідомість. Центрами накопичення соціального капіталу є громадські організації та об'єднання, партії та рухи, релігійні конфесії та громади, публічно-приватні партнерства, програми спрямовані на розвиток родинних цінностей та норм, позитивних моделей поведінки людини. Доведено, що соціальний капітал може здійснювати негативний вплив на розвиток економіки та суспільства. Доведено, що джерелом соціального капіталу є також глобалізація. Розкрито роль та значення держави для розвитку соціального капіталу в суспільстві. Розкрито чинники і особливості розвитку соціального капіталу в пострадянських країнах та значення неформальних інститутів. Обгрунтовано, що українське суспільство відзначається низькими ресурсами соціального капіталу.