Показано, що утворення ушкоджених графітових вкраплень під час графітизуючого відпалу білого чавуну, модифікованого магнієм, зумовлено різними швидкостями росту графіту в аустеніті і цементитній фазах. Встановлено, що графіт у технічних чавунах переважно зростає у напрямку аустеніту, що містить кремній, і дуже повільно - у напрямку цементиту без кремнію. Підтверджено уявлення про визначальний вплив атомів металічної матриці на форму вкраплень графіту.

Ключ. слова:
Індекс рубрикатора НБУВ: Ж3,0 + К2,0

Рубрики:

Сировина, матеріали. Матеріалознавство

Металознавство

Шифр НБУВ: Ж14768 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено комплекс досліджень мікроморфології первинних графітних кристалів, що утворюються в процесі твердіння сірого чавуну після вакуумного переплаву. Отримані експериментальні дані щодо морфології графітних включень і характер розподілу в них S і O надають підставу безпосередньо пов'язувати їх присутність в розплаві з формою кристалів графіту, які утворюються.

Викладено результати досліджень модифікуючого впливу барію при обробці Fe-C-Si сплаву. Показано, що барій практично не впливає на температурно-кінетичні параметри кристалізації і не забезпечує утворення чавуну з кулястим графітом.

Досліджено кінетику графітизації білого чавуну, модифікованого барієм. За допомогою металографічного аналізу та замірів щільності зразків у ході графітизації встановлено, що барій впливає на тривалість першої стадії графітизації та форму включень вуглецю відпалу.

Розглянуто етапи дослідження бакунінською школою металографів процесу росту кристалів графіту під час твердіння сірого та високоміцного чавуну. Показано, що в ході вивчення твердіння сірих чавунів на прикладі будови аустенітно-графітної евтектики отримано перші докази бікристалітної природи евтектичного зерна - колонії. Описано модель формування графітного сферокристала, що базується на уявленнях про розщеплення в процесі росту кристала в розплаві, про множинне зародження гвинтових дислокацій та рафінування розплаву в разі модифікування.

Досліджено мікроморфологію графітних включень, які утворюються в технічних чавунах, модифікованих церієм, у разі кристалізації та відпалу. На підставі мікроаналізу безпосередньо показано, що присадка церію не забезпечує одержання в литій структурі всього графіту в кулястій формі. Графіт відпалу формується у вигляді компактних кристалів з різної форми, що пов'язано з будовою металевої матриці, в якій вони зароджуються та зростають.

Наведено результати досліджень щодо оцінки впливу різних факторів на утворення кулястого графіту під час кристалізації Fe - C - Si сплавів. Установлено, що оптимальними умовами одержання включень графіту кулястої форми є рафінування розплаву від домішок кисневої групи (сірка, кисень) і підвищений ступінь його переохолодження в процесі кристалізації.

Наведено досвід і доведено ефективність проактивної терапії із застосуванням інгібітора кальциневрину - такролімусу - в комплексному лікуванні дітей та дорослих, хворих на атопічний дерматит.

Визначено сутність та роль бюджетного планування у забезпеченні стійкості та збалансованості державного і місцевих бюджетів. Розкрито теоретико-методологічні засади функціонування системи бюджетного планування. Здійснено аналіз та оцінку планових і фактичних показників: доходів, видатків, дефіциту Державного бюджету України; державного та гарантованого державного боргу за 2015 - 2019 рр. Обгрунтовано шляхи удосконалення системи бюджетного планування в умовах інституційних перетворень.

За сучасних умов розвитку суспільства відновлення збалансованого економічного зростання для підвищення рівня і якості життя населення є вагомим стратегічним пріоритетом системи управління державними фінансами. Досягнення зазначеного пріоритету передбачає реалізацію комплексу послідовних і взаємопов'язаних інституційних змін у системі державних фінансів, спрямованих на системне підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної економіки, зниження її залежності від зовнішньої кон'юнктури. Вплив несприятливих зовнішніх та внутрішніх чинників на вітчизняну систему державних фінансів зумовив посилення макроекономічних диспропорцій, скорочення внутрішнього споживання і інвестицій. Зазначене актуалізувало питання адаптації системи управління державними фінансами до нових соціально-економічних умов розвитку країни. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Нова хвиля негативних зовнішніх та внутрішніх чинників, зокрема пандемія COVID-19 погіршує можливості швидкого відновлення економіки України. На тлі рецесії перспективи економічного зростання представляються складними. Зберігається високий рівень невизначеності щодо стійкості та стабільності системи державних фінансів. У зв'язку з цим вагомим завданням є оперативна реалізація адаптивних заходів системи управління державними фінансами спрямованих на активізацію нових факторів економічного зростання. Необхідно забезпечити збалансований економічний розвиток за рахунок підвищення рівня факторної продуктивності, підвищення ефективності застосування фінансово-бюджетного інструментарію, вдосконалення інституційної структури системи державних фінансів. Мета дослідження - розкриття векторів розвитку системи управління державними фінансами в сучасних умовах. Для досягнення мети статті застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: теоретичного узагальнення і порівняння; системний; порівняльного аналізу; наукового абстрагування. Викладення основного матеріалу (результати роботи). Розкрито роль системи управління державними фінансами в активізації темпів економічного зростання країни в умовах посилення впливу негативних внутрішніх та зовнішніх чинників. Визначено особливості системи управління державними фінансами. Здійснено аналіз та оцінку операцій сектору загального державного управління України. Розкрито вектори розвитку системи управління державними фінансами в сучасних умовах. Результати дослідження можуть бути використані в процесі реформування системи управління державними фінансами. Висновки: управління державними фінансами на якісно новому рівні в умовах посилення негативних зовнішніх та внутрішніх чинників, зокрема пандемії COVID-19 забезпечить макроекономічну стабільність в країні за рахунок поєднання інструментарію складових системи державного управління. Ефективна система управління державними фінансами дозволить створити умови для економічного зростання країни.

Сучасний етап соціально-економічного розвитку як країн з розвинутою так і трансформаційною економікою характеризується невизначеністю зовнішнього середовища, посиленням глобалізаційних процесів, що актуалізує питання обгрунтування фінансової стратегії, конкретизації її завдань та розробки інструментарію їх вирішення. В умовах посилення волатильності соціально-економічної динаміки, пандемії COVID-19 актуалізується необхідність розробки державної фінансової стратегії, яка надасть можливість для підвищення якісного рівня оцінки фіскальних ризиків, виробленню інструментарію щодо їх мінімізації, підвищенню координації діяльності органів державної влади, скороченню непродуктивних державних витрат. Проблематика формування та реалізації фінансової стратегії в системі державного управління розкривається в багатьох наукових дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених: Дж. Кейнса, П. Самуельсона, Дж. Стігліца, С. Кучеренко, Л. Леваєвої, Л. Лисяк, І. Лук'яненко, Л. Мармуль, В. Макогон, В. Федосова, І. Чугунова та інших. Посилення волатильності соціально-економічної динаміки погіршує можливості швидкого відновлення економіки. У зв'язку з цим вагомим завданням є розробка державної фінансової стратегії спрямованої на реалізацію заходів щодо мінімізації фіскальних ризиків. Завданнями дослідження є: обгрунтувати роль фінансової стратегії у системі державного управління в умовах посилення волатильності соціально-економічної динаміки, пандемії COVID-19; визначити особливості формування та реалізації фінансової стратегії у системі державного управління; здійснити аналіз та оцінку видатків державного бюджету. Мета дослідження - розкриття та обгрунтування підходів щодо формування і реалізації фінансової стратегії у системі державного управління. Для досягнення мети статті застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: теоретичного узагальнення і порівняння; системний; порівняльного аналізу; наукового абстрагування. Викладення основного матеріалу (результати роботи). Розкрито роль фінансової стратегії у системі державного управління в умовах посилення волатильності соціально-економічної динаміки, пандемії COVID-19. Визначено особливості формування та реалізації фінансової стратегії у системі державного управління. Здійснено аналіз та оцінку видатків державного бюджету. Обгрунтовано підходи щодо формування і реалізації фінансової стратегії у системі державного управління. Результати дослідження можуть бути використані в процесі реформування фінансової системи та її складових. Висновки: формування та реалізація обгрунтованої державної фінансової стратегії є передумовою забезпечення стабільності макроекономічної динаміки за рахунок синергії інструментарію складових системи державного управління, виробленню інструментарію щодо мінімізації фіскальних ризиків.

Висвітлено актуальні проблеми та визначено перспективи розвитку малого та середнього підприємництва в Україні. Розкрито вітчизняний і зарубіжний досвід розвитку та підтримки малого та середнього бізнесу. Визначено сучасні тенденції та перспективи розвитку малих і середніх підприємств. Здійснено оцінку фінансової складової державного регулювання функціонування та розвитку вітчизняного малого та середнього бізнесу. Досліджено управлінські засади й обліково-аналітичне забезпечення малих і середніх підприємств. Розкрито тенденції і можливості цифровізації малого та середнього бізнесу. Висвітлено роль людського капіталу як складової соціальної політики підприємств. Розроблено пропозиції щодо перспектив розвитку малого та середнього підприємництва на національному, регіональному та галузевих рівнях.

В умовах глобалізації одним з ключових пріоритетів реалізації фінансової політики як в світі, так і в Україні, є послаблення негативного впливу екзогенних та ендогенних факторів на економічне зростання, створення умов для розвитку фінансової системи. За відсутності стратегічної скоординованості органів державного управління у фінансовій сфері можуть суттєво загостритись ризики зниження її результативності. Проблематика розвитку фінансової системи в умовах глобалізації розкривається в багатьох наукових дослідженнях зарубіжних вчених: Дж. Кейнса, Р. Масгрейва, П. Самуельсона, Дж. Стігліца. Серед вітчизняних науковців слід виділити таких як: А. Єпіфанов, Ю. Пасічник, І. Сало, В. Федосов та інших. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Значний рівень невизначеності та мінливості соціально-економічних проблем, потребують відновлення контрольованості та встановлення стратегічної орієнтації розвитку фінансової системи. Завданнями дослідження є: визначити особливості функціонування фінансової системи України в сучасних умовах; здійснити аналіз та оцінку її показників. Мета дослідження - обгрунтування пріоритетів розвитку фінансової системи України в умовах глобалізації. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: системно-структурний аналіз; розрахунково-аналітичний метод; формально-логічний аналіз; метод наукового абстрагування. Викладення основного матеріалу (результати роботи). Визначено особливості функціонування вітчизняної фінансової системи, здійснено оцінку показників та обгрунтовано пріоритети її розвитку. Результати дослідження можуть бути використані в процесі реформування фінансової системи та її складових. Висновки: на даному етапі вагомим завданням є розробка нових науково-обгрунтованих підходів щодо напрямів розвитку фінансової системи на основі впровадження системного моніторингу макроекономічних дисбалансів, що сприятиме підвищенню якості оцінювання макроекономічних та фіскальних ризиків, створенню єдиної інформаційної бази для ухвалення обгрунтованих управлінських рішень у фінансовій сфері.

Публічні фінанси є фундаментальним механізмом впливу держави на соціально-економічні процеси. Через регулювання основних фінансових індикаторів забезпечується макроекономічна стабільність і закладаються основи для довгострокового економічного зростання. За сучасних умов важливо окреслити перспективні напрями розвитку публічних фінансів у країнах ЄС, з огляду на результати аналізу бюджетно-податкової політики, реалізованих заходів фінансового забезпечення соціального захисту населення, стратегічних документів держав-членів та ЄС загалом. Мета статті - визначення основних пріоритетів розвитку публічних фінансів країн - членів Європейського Союзу на середньострокову перспективу, з огляду на сучасні суспільні виклики та макроекономічні тенденції. Застосовано методи аналізу та синтезу, узагальнення, систематизації, наукового абстрагування, економіко-математичного моделювання. Здійснено порівняння стану публічних фінансів 23 країн - членів ЄС у періоди фінансової рецесії 2008 - 2009 рр. та пандемії. Виявлено особливості застосування заходів дискреційної фіскальної політики в ці періоди. Досліджено індикатор співвідношення державного боргу до ВВП. Оцінено вплив державного боргу на показник економічного зростання у 2007 - 2021 рр. Визначено основні підходи до зниження вагового показника державного боргу. Обгрунтовано основні пріоритети розвитку публічних фінансів. Висновки: з початком пандемії COVID-19 зафіксовано застосування державами - членами ЄС узгодженої та скоординованої фіскальної політики, що дало змогу підвищити рівень її результативності. За сучасних умов публічним фінансам відведена суттєва роль у реалізації завдань щодо підвищення обороноздатності та прискорення економічного зростання. Пріоритетом фінансової політики ЄС є забезпечення стійкості публічних фінансів. Важливою є імплементація консервативних правил щодо управління фіскальним дефіцитом і державним боргом. Видається за доцільне поетапно знижувати дефіцит бюджету та частку перерозподілу ВВП через систему публічних фінансів задля забезпечення виваженої бюджетної консолідації в середньостроковому періоді, розбудовувати інституційні засади соціальної політики, покращувати координацію з фіскальною політикою.