Визначено, що іммобілізовані цитостатики (ІЦ) є однією з найбільш перспективних форм хіміопрепаратів для проведення локорегіонарної хіміотерапії. Вивченно вплив інтраопераційного внутрішньочеревного застосування ІЦ на імунологічні показники у хворих на рак шлунка. Отримані результати показали відсутність токсичного ефекту ІЦ на імунокомпетентні клітини. Внутрішньочеревне застосування ІЦ призводило до значного накопичення у черевній порожнині CD8+-, CD16/56+-лімфоцитів і фагоцитів, тобто клітин, яким притаманна функція ефекторів протипухлинного імунітету.

У дослідженні узагальнено вітчизняний та іноземний досвід військового будівництва, розроблено головні методологічні засади концепції реформування військової сфери українського суспільства. Головним концептуальним положенням роботи є ідея про залежність радикального військового реформування від загального процесу системної трансформації суспільства. Відсутність синхронності реорганізації збройних сил і загальносуспільних перетворень з одного боку сприяє посиленню напруження у цивільно-військових відносинах і врешті-решт може закінчитися виходом армії на політичну арену як самодостатньої, автономної сили; а з іншого становить ще й зовнішню загрозу для національної безпеки, оскільки послаблений військовий потенціал держави буде постійним сприятливим грунтом для виявлення територіальних зазіхань певних політичних кіл суміжно-прилеглих країн. Для реалізації реформування військової організації суспільства необхідно чітко сформулювати мету, на її підставі детально розробити концепцію військової реформи, визначити напрями науково-технічного, матеріального та фінансового забезпечення, детально продумати інформаційну підтримку цього процесу.

Проаналізовано перші митні статути Київської Русі, а також торговельні шляхи, які наші пращури використовували для здійснення взаємозв'язків з зарубіжними країнами. Під час дослідження опрацьовано історичні джерела та юридичні документи, які мають певну наукову цінність для митної справи. Висвітлено перші митно-правові документи, які регламентували дії купців Київської Русі.

На підставі проведеного соціально-філософського аналізу розроблено типологію та виявлено найбільш характерні ознаки армій нових незалежних країн, їх роль у політичному житті постколоніальних суспільств, а також класифікаційні ознаки Збройних Сил України, напрямки їх реорганізації та інтеграції у соціально-політичну структуру українського суспільства.

Наведено дані щодо етіології та патогенезу токсико-інфекційного шоку - тяжкого ускладнення після оперативних втручань з приводу гострої кишкової непрохідності у хворих на рак ободової кишки. Обгрунтовано методи профілактики та лікування пацієнтів з інтраопераційним токсико-інфекційним шоком.

Особливостями клінічного перебігу раку шлунка (РШ) у групі хворих, які зазнали дії іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС, є молодий вік пацієнтів, висока інвазивність пухлин зі зменшенням кількості віддалених метастазів, висока частота проведення (за показаннями) тотальних гастректомій, комбінованих і розширених операцій, високий рівень післяопераційних ускладнень і смертності. Виявлено певний зв'язок між захворюваністю на РШ та рівнем радіаційного навантаження: питома вага ліквідаторів II категорії та жителів III зони радіологічного контролю серед хворих, залучених у дослідження, більша, ніж ліквідаторів III категорії та жителів IV зони. Результати хірургічного лікування пацієнтів, які були опромінені, незадовільні. Проведення інтраопераційної інтраперитонеальної хіміотерапії з застосуванням іммобілізованих цитостатиків покращує показник 3- та 5-річної виживаності.

Проаналізовано безпосередні результати лікування хворих на рак ободової кишки за 20-річний період спостереження. Основним ускладненням була патологія гнійно-запального характеру. За 1991 - 2000 рр. частоту розвитку гнійно-запальних ускладнень вдалося знизити до 9,6 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.2-52

Рубрики:

Пухлини шлунку і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: рак шлунка, протипухлинна аутовакцина, ефективність, субпопуляції лімфоцитів
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.2-52

Рубрики:

Пухлини шлунку і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати радикального лікування хворих на рак ободової кишки (РОК) за допомогою комбінованих методів, що передбачали проведення передопераційної інтенсивної променевої терапії (ПТ), системної монохіміотерапїї флуороурацилом та внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії (ВАПХТ). Хворі добре переносили ад'ювантні методики лікування, не відзначено ускладнень хірургічного етапу лікування, але спостережено збільшення кількості післяопераційних гнійно-запальних ускладнень. Встановлено, що у хворих на РОК II стадії показник 3-річної виживаності був кращий після ВАПХТ, 5 - річної - після передопераційної ПТ, при III стадії захворювання показник 3-річної виживаності був кращим у хворих, яким проводили ВАПХТ, 5-річної - у хворих з доопераційною ПТ та ВАПХТ. Після спостереження протягом 10-ти років відзначено практично однакові результати у хворих досліджених груп.

Наведено результати комбінованого лікування хворих на рак ободової кишки з застосуванням передопераційної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії. Отримано дані, що свідчать про доцільність такого лікування, особливо у разі місцево-поширених процесів.

Установлено, що застосування індометацину під час проведення хіміопроменевої терапії з приводу нерезектабельних рецидивів раку прямої кишки не тільки сприяє зниженню вмісту одного з основних факторів ангіогенезу - фактора росту ендотелію судин, а й покращує результат лікування.

Розроблено спосіб оперативного лікування раку прямої кишки з пластикою промежини та формуванням циркулярної серозно-м'язової манжетки в ділянці промежинної колостоми, який є альтернативою стандартній операції Кеню - Майлса. Оперативне втручання виконано у 24-х пацієнтів (13 чоловіків і 11 жінок) з лютого 1995 р. по січень 2004 р. Віком понад 50 років було 17 (70,83 %) пацієнтів, понад 60 років - 7 (29,17 %). Дворічну виживаність проаналізовано у 18-ти хворих; померло 2 пацієнти внаслідок прогресування захворювання та виникнення віддалених метастазів. Функціональні результати оцінено в 22-х випадках. Повну континенцію відзначено у 2-х пацієнтів, часткове нетримання газів - у 9-ти, повне нетримання газів - у 10-ти, періодичне нетримання рідкого калу - у 4-ох.

Зазначено, що місцеві рецидиви раку прямої кишки реєструються у 5 %- 35 % випадків після радикального лікування. Лише 50 % з них на момент діагностики резектабельні. Іншим хворим проводять паліативне лікування, як правило, - променеву терапію (ПТ). В Інституті онкології АМН України розроблено нові схеми лікування хворих: хіміопроменева терапія ((ХПТ)-послідовне використання 2-х курсів внутрішньоартеріальної хіміотерапії (ВАХТ)) та ПТ, а також ХПТ у комплексі з нестероїдними протизапальними засобами з повторенням курсів ВАХТ y разі відповіді пухлини на лікування. Результати лікування за розробленими схемами з застосуванням тільки ПТ свідчать про покращання якості життя хворих, оскільки зменшується кількість випадків больового синдрому, синдрому констипації, дизурічних явищ; збільшується кількість регресій пухлини, подовжується медіана виживання та медіана виживання до прогресування.

Проаналізовано досвід хірургічного та комбінованого лікування 112-ти хворих з місцевими рецидивами раку прямої кишки (МР РПК) в клініці Інституту онкології АМН України за 1988 - 2003 рр. Кількість ускладнень після комбінованого лікування у хворих на МР РПК не збільшується у порівнянні з такими після суто хірургічного лікування. Повторне виникнення МР РПК реєструється у 46,12 % хворих після висічення пухлини з подальшою променевою терапією (ПТ), у 27,7 % - після хірургічного лікування; у 13,4 % - після проведення неоад'ювантної променевої терапії. Виявлено, що використання неоад'ювантної ПТ у хворих з резектабельними МР РПК може вірогідно підвищити 3- та 5-річну виживаність (на 31,0 і 32,5 % відповідно) у порівнянні з такими після хірургічного лікування.

Ключ. слова: рак шлунка, протипухлинна аутовакцина, комбіноване лікування, ефективність
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.2-52

Рубрики:

Пухлини шлунку і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано ефективність застосування променевої терапії (ПТ) з використанням інтенсивної та дрібно-подовженої методик опромінювання у хворих на поширений нерезектабельний рак підшлункової залози. На підставі даних літератури та результатів досліджень зроблено висновок, що ПТ у лікуванні цих хворих має виключно паліативне значення.

Мета роботи - оцінити ефективність комбінованих методів лікування хворих на місцеві рецидиви раку прямої кишки (МР РПК). Наведено результати хірургічного та комбінованого лікування 112-ти хворих на МР РПК в клініці Інституту онкології АМН України в 1988 - 2003 рр. Група A складалася з 36-ти хворих після хірургічного лікування, група B - з 26-ти пацієнтів після комбінованого лікування з використанням ад'ювантної променевої терапії (ПТ), група C - з 52 хворих після комбінованого лікування з використанням неоад'ювантної ПТ. Кількість післяопераційних ускладнень після комбінованого лікування з використанням неоад'ювантної ПТ сумарною вогневищевою дозою 20 Гр не збільшувалася. Повторне виникнення МР РПК зареєструвало у 46,1 % хворих після висічення пухлини з наступною ПТ, після хірургічного лікування - у 27,7 %, після застосування неоад'ювантної ПТ - у 13,4 %. Використання ад'ювантної ПТ з наступним реконструктивним хірургічним втручанням за типом операції Кеню достовірно збільшує 3- та 5-річну виживаність відповідно на 31,0 та 32,5 % у порівнянні з хірургічним лікуванням. Висновки. Хворим з резектабельними МР РПК показане комбіноване лікування з використанням неоад'ювантної ПТ. Висічення пухлини з наступною ад'ювантною ПТ має низький радикалізм, про що свідчить високий відсоток повторних МР РПК.

Наведено дані щодо можливості зниження токсичності цитостатичної терапії у хворих на поширені форми раку підшлункової залози. Доведено, що введення хіміопрепаратів безпосередньо в артерію, яка здійснює кровопостачання пухлини, знижує загальний токсичний вплив на організм хворого, сприяє покращанню біохімічних показників інтоксикації, структурно-функціонального стану мембран еритроцитів та зниженню проявів анемії, а також поліпшує найближчі результати лікування.

Фактор некрозу пухлин (ФНП) - один із основних цитокінів прозапального типу - відіграє ключові ролі на різних стадіях процесів овуляції та запліднення. Вивчено динаміку рівнів ФНП та його рецепторів ФНП-р1 та ФНП-р2 в крові фертильних здорових жінок впродовж циклу екстракорпорального запліднення, їх кореляції з яєчниковою відповіддю. Обстежено 20 жінок-донорів ооцитів, яким проводився цикл контрольованої гіперстимуляції яєчників. Достовірної різниці між показниками ФНП, ФНП-р1 та ФНП-р2 в різні фази стимульованого циклу не було виявлено. Підвищення рівнів ФНП і тенденція до зменшення ФНП-р1 в плазмі крові на 4-й день стимуляції асоціювалась зниженням чутливості організму жінки до гонадотропінів, що могло бути обумовлено більшою активністю апоптотичних процесів в клітинах фолікулів.