У самців білих мишей протестовано агресивну поведінку в разі розміщення двох особин в одній клітці; три послідовні тести проведено з інтервалом одна доба, пари сформовано у рандомізованому порядку. За результатами тестування виділено три групи тварин (I - III): абсолютні домінанти, проміжна група (тварини іноді вигравали сутички, іноді програвали їх або взагалі не виявляли агресивної поведінки) та субмісивні особини, які завжди програвали. За день до початку тестування та через годину після кожного тесту в усіх тварин вимірювалась інтенсивність локомоції (тривалість і швидкість руху в "колесі моторної активності"), а через три дні після закінчення тестування - рівні норадреналіну (НА) й серотоніну (СТ) у гіпоталамусі та НА й адреналіну (А) у крові. Миші I і II груп продемонстрували високі, а миші III групи - низькі вихідні рівні локомоторної активності. У перебігу тестування ці показники в I групі в цілому зберігались, а в II і III групах істотно знижувались. У мишей I групи відзначено найвищі рівні НА в гіпоталамусі й крові та значення відношень НА/СТ у гіпоталамусі та НА/А в крові. Для тварин II групи були характерні проміжні значення рівнів НА та СТ у гіпоталамусі, а також досить високий рівень А та найбільш низьке відношення НА/А в крові. У мишей III групи спостережено високий рівень СТ і найнижче значення НА/СТ у гіпоталамусі, а також проміжне значення відношення НА/А в крові. Зроблено висновок, що в найбільш загальному вигляді можна виділити три типи реагування тварин на емоційний стрес, пов'язаний з антагоністичним конфліктом: НА-ергічний (у

домінантів), А-ергічний і СТ-ергічний (ваготонічний, у субмісивних особин). Ці типи корелюють з трьома етологічними моделями поведінки - "битва", "втеча" та кататонія.