Безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування 365-ти пацієнтів віком від 30 до 80 років з пахвинною грижею з використанням поліпропіленової сітки та системи PHS проаналізовано у порівнянні з результатами автопластичних операцій, виконаних у 326-ти пацієнтів. Використання поліпропіленової сітки та системи PHS завдяки надійному укріпленню дна пахвинного каналу без натягу тканин дозволяє значно поліпшити результат хірургічного лікування хворих. Значні переваги такої герніопластики у порівнянні з автопластичними методами, а саме: рання реабілітація після операції, зменшення частоти виникнення рецидивів - виправдовують її широке застосування в хірургічному лікуванні первинної пахвинної грижі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054.3с03

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослiдження м'язово-апоневротичних структур пахвинної дiлянки у 44 пацiєнтiв вiком вiд 39 до 73 рокiв з рецидивною пахвинною грижею. Результати дослiдження свiдчать про необхiднiсть використання допомiжного пластичного матерiалу пiд час здiйснення гернiопластики з приводу рецидивної пахвинної грижi. Для оптимiзацiї хiрургiчного лiкування рецидивної пахвинної грижi, що виникла вперше, застосовано комбiновану гернiопластику з використанням полiпропiленової сiтки, за повторного рецидиву - преперитонеальну алогернiопластику з використанням доступу через пахвинний канал.

Запропоновано шляхи покращання результатів хірургічного лікування (ХЛ) рецидивних пахвинних гриж (РПГ) з рубцево-атрофічними змінами (РАЗ) у пахвинній ділянці (ПД) і зруйнованою пахвинною зв'язкою (ЗПЗ). За авторською методикою прооперовано 67 пацієнтів віком від 50-ти до 78-ми років з РПГ, ЗПЗ і вираженими РАЗ у ПД. Методика передбачає укріплення задньої стінки пахвинного каналу (ЗСПК) і відтворювання пахвинної зв'язки поліпропіленовою сіткою, яка розміщується преперитонеально та фіксується до лобкового горбка, зв'язки Купера, окістя переднього верхнього крила здухвинної кістки та поперечного апоневрозу. У 36-ти прооперованих з РПГ та у 20-ти - з первинними гістологічно досліджено м'язово-апоневротичні тканини ПД за допомогою методу світлової мікроскопії. Зроблено висновки: поліпшення результатів ХЛ РПГ з ЗПЗ і вираженими РАЗ у ПД можна досягти у разі застосування розробленого у клініці способує операції, що дозволяє надійно та механічно міцно укріпити ЗСПК і знизити частоту повторних рецидивів.

Представлено власний досвід хірургічного лікування 22 хворих з грижею черевної стінки, у яких під час герніотомії в грижовому мішку виявили червоподібний відросток (ЧВ). При цьому відросток був або звичайного вигляду, або з змінами різного ступеня - від гіперемії, рубцевого потовщення і залучення в спайковий процес до його вираженого запалення та деструкції. Герніопластику у поєднанні з апендектомією виконано в 11 хворих, у 10 з них - алогерніопластику, в 1 - пластику з використанням власних тканин. За даними гістологічного дослідження підтверджено доцільність здійснення апендектомії у плановому порядку у хворих за наявності патологічних змін у ЧВ. Віддалені результати хірургічного лікування вивчено у 19 (86 %) хворих. Рецидив грижі не спостерігали.

Мета роботи - повідомлення про спосіб оперативного лікування, який полягає в одночасному виконанні лапароскопічної холецистектомії (ЛХЕ) та алопластики вентральної грижі. За період 2006 - 2008 рр. у I хірургічному відділенні міської клінічної лікарні N 15 м. Київ та Київському центрі хірургії гриж живота апробовано оригінальний спосіб симультанної ЛХЕ та відкритої алогерніопластики у 27 пацієнтів з поєднаною патологією - калькульозним холециститом та грижею живота. Спосіб оперативного втручання дає змогу видалити жовчний міхур крізь грижовий дефект з наступним виконанням відкритої преперитонеальної алогерніопластики. Для профілактики тромбоемболічних ускладнень призначали низькомолекулярний гепарин - еноксапарин ("Клексан" виробництва "Sanofi-Aventis"). У пацієнтів з помірним ризиком венозних тромбоемболій застосовували 20 мг еноксапарину, з високим ризиком - 40 мг еноксапарину 1 раз на добу протягом 5 - 7 діб. Відмінністю способу симультанної ЛХЕ від відкритої алопластики вентральної грижі є те, що ЛХЕ виконують через відкритий доступ до грижового дефекту з видаленням жовчного міхура через грижовий дефект, а потім виконують відкриту преперитонеальну алогерніопластику без натягу тканин. Це дає змогу зменшити кількість розрізів на черевній стінці, зменшити травмування тканин і знизити можливість розвитку ускладнень. Преперитонеальну герніопластику виконують відкрито з мінідоступу, що забезпечує надійне закриття грижового дефекту і сприяє зниженню можливості рецидиву грижі.

Висновки: розроблений спосіб хірургічного лікування є якісно новим підходом до ЛХЕ у пацієнтів з грижею живота. Він дає змогу позбутися декількох захворювань одночасно з мінімальною травмою черевної стінки, з низьким відсотком післяопераційних ускладнень (3,7 %) та рецидивів грижі, а також скоротити строки реабілітації пацієнтів.

Вперше на підставі вивчення морфологічного стану м'язово-апоневротичних структур пахвинної ділянки у разі первинних рецидивних пахвинних гриж (ПГ) встановлено наявність вираженої атрофії та дегенерації у цих тканинах, а у випадку багаторазово рецидивних ПГ - сильно вираженої атрофії та дегенерації. На підставі оцінки ступеня атрофічної дегенерації опорних тканин пахвинної ділянки вперше встановлено критерії вибору способу пахвинної герніопластики за різних видів рецидивних ПГ. Доведено, що у разі первинних рецидивів ПГ найбільш ефективною є комбінована герніопластика без натягу тканин з використанням ритонеальної алогерніопластики доступом через пахвинний канал. Експериментально обгрунтовано вибір допоміжного пластичного матеріалу для герніопластики у разі рецедивних ПГ. Доведено, що оптимальним допоміжним пластичним матеріалом є поліпропіленова сітка, яка забезпечує механічну міцність і не викликає значної запальної тканинної реакції. Розроблено новий спосіб хірургічного лікування рецидивних ПГ у разі вираженої атрофічної дегенерації опорних тканин з використанням допоміжного пластичного матеріалу, що знижує частоту повторних рецидивів. З метою їх зниження також розроблено новий спосіб хірургічного лікування рецидивних ПГ зі зруйнованою пахвинною зв'язкою, який передбачає укріплення задньої стінки пахвинного каналу шляхом преперитонеального розміщення допоміжного пластичного матеріалу та відтворення пахвинної зв'язки шляхом фіксації його до лобкового горбка, зв'язки Купера та до окістя переднього верхнього крила здухвинної кістки.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування параколостомічних гриж. За період 2000 - 2010 pp. в Київському міському центрі хірургії гриж живота прооперовано 27 пацієнтів з параколостомічними грижами (виконано відновно-реконструктивну операцію на товстій кишці та герніопластику дефекту черевної стінки у місці видаленої колостоми). У 13 випадках апробовано оригінальний спосіб закриття дефекту черевної стінки з використанням поліпропіленової сітки, у решти пацієнтів з параколостомічними грижами (контрольна група) виконано автопластику. Використання автопластичних способів закриття дефекту черевної стінки за ліквідації колостоми у пацієнтів з параколостомічною грижею майже в третині випадків (у 28,5 % - в контрольній групі) призводить до рецидиву грижі на цій ділянці. Безпосередні і віддалені результати хірургічного лікування пацієнтів з параколостомічними грижами свідчать про вищу ефективність розробленого алопластичного способу закриття дефекту черевної стінки на місці видаленої колостоми. Ускладнення з боку рани спостерігали лише в одному випадку в основній групі у вигляді серозного запалення рани. Жодного випадку рецидиву грижі не виявлено. Висновки: запропонований спосіб алогерніопластики дефекту черевної стінки на місці видаленої колостоми у пацієнтів з параколостомічними грижами дає змогу надійно укріпити черевну стінку поліпропіленовою сіткою, яку фіксують до опорних структур у субмускулярному просторі, і суттєво знижує кількість рецидивів грижі та післяопераційних ускладнень з боку рани.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.6

Рубрики:

Хірургічне лікування виразкової хвороби

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ