Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.31-3

Рубрики:

Гострі респіраторні захворювання (ГРЗ)

Шифр НБУВ: Ж69231 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено класифікації найбільш поширених інфекційних хвороб та схеми їх діагностики, а також інфекційних хвороб, які трапляються досить рідко або стали відомі відносно недавно, але швидко займуть важливе місце у практичній діяльності лікаря. Зроблено спробу узгодити їх з міжнародною статистичною класифікацією хвороб (МКХ). У схемах особливу увагу приділено основним епідеміологічним особливостям хвороби, опорним клінічним синдромам і симптомам, запропоновано основні методи лабораторної діагностики.

Наведено сучасні дані про етіологію, патогенез, клініку, діагностику та диференціальну діагностику найбільш поширених захворювань, що супроводжуються синдромом жовтяниці. Розглянуто анатомо-фізіологічні особливості печінки та жовчного міхура у дітей, особливості розподілу білірубіну в тканинах у випадку даного захворювання. Описано сучасні методи досліджень, схеми та алгоритми діагностики, лабораторні константи хвороби, наведено механізм розвитку підпечінкових жовтяниць.

Приведены современные данные об этиологии, патогенезе, клинике, диагностике и дифференциальной диагностике наиболее распространенных заболеваний, сопровождающихся синдромом желтухи. Рассмотрены анатомо-физиологические особенности печени и желчного пузыря у детей, особенности распределения билирубина в тканях при данном заболевании. Описаны современные методы исследований, изложены схемы и алгоритмы диагностики, лабораторные константы гепатита. Предложен механизм развития подпеченочного гепатита.

Охарактеризовано ситуації щодо поширення інфекційних хвороб (кишкових, дихальних шляхів, зовнішніх покривів, трансмісивних), які спостерігаються досить рідко або виявлені відносно недавно. Наведено ситуаційні задачі - перелік клініко-епідеміологічних симптомів і лабораторних даних, які часто спостерігаються в інфекційних хворих, а також типові тестові завдання та запитання до них стосовно діагнозу, етіології, епідеміології клінічних синдромів, лабораторного обстеження, лікування, профілактичних заходів.

Охарактеризованы ситуации с инфекционными заболеваниями (кишечными, дыхательных путей, внешних покровов, трансмиссивными), которые наблюдаются довольно редко или выявлены относительно недавно. Предложены ситуационные задачи - перечень клинико-эпидемиологических симптомов и лабораторных данных, часто наблюдающихся у инфекционных больных, а также типовые тестовые задания и вопросы к ним относительно диагноза, этиологии, эпидемиологии клинических синдромов, лабораторного обследования, лечения, профилактичеких мер.

Висвітлено методологічні засади класифікації інфекційних і паразитарних хвороб, запропоновано універсальну схему діагнозу з урахуванням клінічних потреб і необхідності статистичного обліку захворювань. На підставі досягнень і пропозицій різних клінічних шкіл запропоновано уніфіковану клінічну класифікацію найбільш поширених хвороб, а також альтернативні класифікації, що дають уявлення про різні підходи до клінічної систематизації варіантів і особливостей перебігу будь-якої хвороби. Наведено витяг з Міжнародної статистичної класифікації хвороб (10-го перегляду), зокрема, класи, рубрики та підрубрики інфекційних і паразитарних хвороб, що підлягають кодуванню та реєстрації.

Освещены методологические основы классификации инфекционных и паразитарных заболеваний, предложена универсальная схема диагноза с учетом клинических потребностей и необходимости статистического учета заболеваний. На основании достижений и пропозиций различных клинических школ предложена унифицированная клиническая классификация наиболее распространенных болезней, а также альтернативные классификации, дающих представления о различных подходах к клинической систематизации вариантов и особенностях течения того или иного заболевания. Приведены выдержки из Международной статистической классификации заболеваний (10-го пересмотра), в частности, классы, рубрики и подрубрики инфекционных и паразитарных заболеваний, подлежащих кодированию и регистрации.

Розглянуто актуальне питання використання сучасних комп'ютерних технологій для проведення розрахунків, які використовуються в ході дослідження інтегративних показників ендогенної інтоксикації під час гострого шигельозу.

In work the describes of modern computer technologies for realization of accounts of parameters used in revealing of clinical-laboratory and epidemiological features of current of an acute dysentery is described. The algorithm of these accounts is submitted.

Вивчено клініко-лабораторні показники ефективності використання Сунамолу C у лікуванні гострих кишкових інфекцій, обумовлених умовно-патогенними мікроорганізмами. Зазначено, що застосування препарату прискорює зникнення діарейного синдрому, зменшує ендогенну інтоксикацію, нормалізує температуру тіла.

Вивчено ступінь імунологічних змін під час дизентерії з боку клітинної та гуморальної ланок імунної системи.

Проведено дослідження регіонарного кровотоку слизової оболонки шлунка (РКСОШ) у кардіальному, середній третині тіла та пілороантральному відділах у 33-х практично здорових людей. Найвища інтенсивність РКСОШ визначалась у пілороантральному відділі, незначно зменшуючись у середній третині тіла, мінімальна - в кардіальному. Встановлено чітку зворотнопропорційну залежність РКСОШ від віку. Побудовано математичну модель залежності РКСОШ у нормі від віку і відділу шлунка, яка має високу відтворюваність. Це дозволяє використовувати одержані результати для розрахунку показників кровотоку в нормі та з метою фармакокорекції виявлених порушень у хворих.

Обстежено 295 хворих на середньотяжкий шигельоз. Вивчено вплив лікувальних середників (поліфепану, сунамолу, лактовіту, ципротину, норфлоксацину, фуразолідону, фталазолу, поліміксину та одночасного приймання двох антибактеріальних препаратів) на клінічний перебіг та лабораторні показники пацієнтів. Установлено негативний вплив антибактеріальних препаратів на клініко-лабораторну динаміку захворювань.

Сформульовано проблеми застосування антибактеріальних препаратів як етіотропної терапії при гострих кишкових інфекціях (ГКІ). Подано якісно-кількісний склад кишкової мікрофлори залежно від віку для врахування критеріїв норми. Висвітлено ефективність використання ентеросорбентів, пре- та пробіотиків при ГКІ, які забезпечують елімінацію збудника та нормалізацію кишкової мікрофлори.

Наведено результати дослідження впливу ентеросорбентів (поліфепан, карболонг) і комбінованого пробіотика (препарат Біфі-форм) на перебіг гострих кишкових інфекцій (ГКІ), стан мікробіоценозу кишечнику, показники червоної крові та ендогенної інтоксикації. Використання антибактеріальних препаратів у лікуванні ГКІ у порівнянні з базисною терапією та в комбінації з пробіотиком продовжує тривалість гарячки, пролонгує діарейний і больовий синдроми. Наявність дисбіотичних станів товстої кишки різного ступеня тяжкості, виникненню яких сприяють ГКІ, доводить необхідність введення до складу комплексної терапії комбінованих пробіотиків, починаючи з гострого періоду хвороби.

Проведено дослідження регіонарного кровотоку слизової оболонки шлунка (РКСОШ) у 295 реконвалесцентів середньотяжкого шигельозу (Ш), котрі в гострому періоді одержували різні лікарські середники. Встановлено неоднозначний вплив цих препаратів на кровотік шлунка. Використання поліфепану або сунамолу призводить до нормалізації РКСОШ в усіх відділах органа. Одночасне приймання поліфепану і ципротину зменшує позитивний вплив ентеросорбції на кровотік шлунка. Навпаки, приймання сунамолу і лактовіту сприяє повній нормалізації РКСОШ. Використання в терапії Ш антибактеріальних препаратів значно сповільнює відновлення кровотоку шлунка. Комбінована терапія Ш двома антибактеріальними препаратами здійснює негативний вплив на РКСОШ.

Проаналізовано 600 випадків дифтерії за 1987 - 2005 рр., визначено клініко-епідеміологічні особливості хвороби, враховуючи вік, форми захворювання, ступінь тяжкості, вакцинальний статус. Установлено, що епідемія дифтерії на Сумщині в 1991 - 1997 рр. характеризувалася порівняно повільним початком з максимумом в 1995 р. і швидким зниженням. Високий рівень захворюваності виявлявся у дорослих, особливо у віковій групі 40 - 49-ти років, хвороба легше проходила у вакцинованих. У разі дифтерії в основному відбувалось ураження мигдаликів.

Наведено дані, які свідчать про важливе значення хронічних вірусних гепатитів в практичній медицині у зв'язку з їх значною поширеністю, високою захворюваністю у різних вікових групах, частими ускладненнями, розвитком цирозу печінки, гепатоцелюлярного раку. Висвітлено провідну роль порушень імунної системи в патогенезі хронічних вірусних гепатитів, активний модулювальний вплив озонотерапії на імунну систему через рівень цитокінів. Використання озонованих розчинів спричинює противірусний, антигіпоксичний, дезінтоксикаційний вплив.

Вивчено клініко-епідеміологічні особливості перебігу спорадичного й епідемічного шигельозу (Ш). Досліджено регіонарний кровоток слизової оболонки шлунка (РКСОШ) та його взаємозв'язок з функціями даного органа. У гострому періоді захворювання виявлено зниження РКСОШ у всіх його відділах, яке супроводжувалося підвищенням кислототвірної, зниженням кислотонейтралізувальної та посиленням скоротливої функцій шлунка. З'ясовано, що ці зміни залежать від ступеня тяжкості захворювання та не зумовлені видом збудника і клінічною формою Ш. Доведено, що швидкому усуненню у гострому періоді Ш клінічної симптоматики та нормалізації функції шлунка сприяє застосування сунамолу або сунамолу та лактовіту. Позитивну динаміку виявлено у разі лікування поліфепаном, а одночасне вживання поліфепану та ципротину погіршує функції шлунка. Використання у комплексній терапії антибактеріальних препаратів спричинює негативний вплив на показники стану органа, що посилюється за одночасного використання двох будь-яких антибактеріальних препаратів. Розроблено оптимальну, патогенетично обгрунтовану терапію з урахуванням виявлених змін, а також схеми та способи лікування хворих на Ш. Побудовано математичну модель РКСОШ, що дозволяє прогнозувати наслідки хвороби. Запропоновано оцінні критерії ступеня ризику хронізації запально-дистрофічних змін у шлунку після перенесеного Ш.

Наведено класифікації найбільш поширених інфекційних хвороб в узгодженні з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб. Особливу увагу приділено епідеміологічним особливостям хвороб, опорним клінічним синдромам і симптомам. Висвітлено основні методи лабораторної діагностики.

Наведено результати опрацювання даних анамнезу хвороби та життя хворих, анкетування середнього медичного персоналу та лікарів, одержаних на підставі аналізу медичних карт і карт епідеміологічного анамнезу (розроблено дослідниками). Встановлено, що серед пацієнтів із хронічними вірусними гепатитами переважали чоловіки, 2/3 хворих мали хронічний вірусний гепатит (ХВГ) C. Одним із найпоширеніших шляхів передачі гепатитів B, C є ятрогенний (оперативні втручання, переливання крові та її компонентів, ендоскопічні методи діагностики тощо). Лише кожний десятий із хворих на ХВГ C був щеплений проти вірусного гепатиту B. Переважна більшість опитаних не знали про наявність у найближчих родичів вірусів гепатитів.

Показано сучасні підходи до встановлення діагнозу та лікування хронічних вірусних гепатитів. Лікування гепатиту C противірусними засобами не завжди призводить до одужання. Існує велика кількість чинників, які прямо чи опосередковано можуть впливати на ефективність лікування. У сучасній літературі доведено вплив головного комплексу гістосумісності на перебіг багатьох захворювань. Планується проведення дослідження з метою прогнозування перебігу гепатиту C з урахуванням генетичних факторів макроорганізму.