Розглянуто властивості та класифікаційні ознаки аналогового та символьного знаків. Доведено, що рунічний знак - це багатофункціональний знак-символ, який за невеликого обсягу має колосальну інформаційну ємність. Обгрунтовано, що рунічна символьна комунікація активно використовувалася на євразійській території протягом першого тисячоліття (переважно з II ст. - X ст.). Здійснено порівняльний аналіз функціонування архаїчних знакових систем у соціокомунікативному просторі: клинопису, єгипетських та китайських ієрогліфів, рис яо, огамічних та рунічних знаків. Наведено гіпотезу, що графічна форма рунічних знаків започаткована від колисанки письмової комунікації - заповіднику "Кам'яна Могила" (Україна), який містить найдавніші графічні написи на кам'яних стелях. Простежено еволюцію руни від проторунічних знаків-петрогліфів "Кам'яної Могили" до рунічних знакових систем: скандинавської, нортумбрійської, готської, тюркської та ін. Охарактеризовано вектори диверсифікації рунічного знака-символу. Показано, що рунічний знак використовується як у системі рунічних знаків (письмо, пророцтва), так і як самостійне комунікативне явище - знак-символ в амулетах, родових знаках, брен-комунікаціях. Вивчено синтактичні особливості використання рунічної знакової системи в комунікаційному просторі, розкрито способи формування рунічних написів: бустрофедон, гальдрастав та ін., охарактеризовано специфіку криптографії та стеганографії в рунічних написах, наведено приклади кодування та декодування рунічних текстів, означено проблеми декодування рунічних написів на меморіальних каменях вікінгів.

Визначено властивості рунічного знака як засобу символьної комунікації, наведено основні ознаки класифікації рунічних знакових систем.

Розглянуто особливості та комунікативні властивості рунічного футарку як специфічної знаково-символьної системи. Подано гіпотезу декодування семантики сьомої рунічної групи футарку - "руни комунікації".

Розглянуто особливості виникнення знаків-символів, виділено етапи еволюції символьної комунікації; обгрунтовано періодизацію виникнення й розвитку рунічного знака-символу.

Розглянуто рунічний знак як засіб соціальної комунікації. Доведено, що семантична складова рунічних знаків-символів з часом піддається трансформації. Визначено, що руна є знаком-символом за класифікацією семіотичної моделі Ч. Пірса. Розглянуто рунічний знак-символ як системну складову комунікативного процесу. Виокремлено етапи переходу від знака до знака-символу. Проаналізовано функції знаків за А. Соломоніком, виділено загальні та специфічні функції рунічних знаків-символів. Визначено, що феноменальність рунічного знака-символу як засобу фіксації інформації - у його комунікативних властивостях та багатозначності: кожний рунічний знак має близько двадцяти семантичних значень, які декодуються залежно від контексту. Означено вектори диверсифікації рунічних знаків за функціональною ознакою.

Розглянуто контекстуальні особливості декодування архаїчних знаків-символів. Застосовано соціокомунікативний і семіотичний підходи як теоретико-методологічне підгрунтя декодування знаків-символів у стародавніх прото-книгах. Доведено, що найдавніші прото-книги, написані архаїчними знаками-символами (ієрогліфами, рисами яо, клинописом, деванагарі), містять переважно сакральну інформацію, тому їх декодування потребує міждисциплінарного підходу до пізнання семантичної складової. Наведено приклади специфічної синтактики рунічних повідомлень. Представлено спосіб декодування рунічного напису гальдраставом. Запропоновано етапи методики декодування сакрального контенту архаїчних знаків-символів. Виділено види реципієнтів у процесі комунікації, де контент - сакральна інформація, засіб кодування - рунічний знак.

Проаналізовано стан розробки проблеми рунічної символьної комунікації в теорії та практиці соціальних комунікацій. Визначено теоретичні засади та розроблено концепцію змісту та структури рунології як дисципліни соціокомунікативного циклу. Сформульовано закони функціонування рунічної символьної комунікації. Виокремлено етапи еволюції та вектори диверсифікації рунічного знака-символа. Визначено трансформації семантичної складової рунічних знаків-символів, яким вони піддалися у процесі соціогенезу. Доведено багатофункціональність графічних руноподібних символів в орнаментах. Виявлено синтактивні особливості рунічних написів, методики тайнопису. Встановлено мультимодальні властивості рунічних текстів. Виявлено методи криптографії рунічних написів. Запропоновано методику декодування архаїчних текстів.