На підставі особистого досвіду та даних літератури репрезентовано сучасні аспекти трансплантації кісткової тканини для заміщення залишкових остеомієлітичних порожнин у довгих тканинах. Біохімічними, імуноморфологічними і гістоморфологічними дослідженнями розглянуто доцільність використання прокаленої ало- і ксеногубчатої кісткової тканин для заповнення остеомієлітичних порожнин у клініці. Доведено, що прокалена ксеногубчата тканина біосумісна, їй притаманні гарні пластичні та низькі імуногенні властивості, а у поєднанні з демінералізованим алогенним кістковим матриксом дозволяє покращити кінець лікування порівняно з монокомпонентною кістковою пластикою.