Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.51

Рубрики:

Адаптаційний синдром (стрес)

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено динаміку спектральної потужності та індексів частотних компонентів фонової масової електричної активності, котра відводилася від трофо- та ерготропної зон гіпоталамуса щурів (електрогіпоталамограми - ЕГтГ) у перебігу довготривалого (21 тиждень) емоційного стресу, індукованого внаслідок створення зооконфліктної ситуації. У складі ЕГтГ, відведеної від обох зон гіпоталамуса як контрольних, так і стресованих тварин, домінували низькочастотні коливання дельта-діапазону (0,5 - 3,5 Гц). Сумарна потужність коливань ЕГтГ протягом періоду спостереження зазнавала істотних змін: на 6 - 9 тижнях вона значно підвищувалася, протягом 12 - 18-го тижнів була зниженою, після чого (до 21-го тижня) знову зростала, тобто динаміка була в цілому трифазовою. Динаміка потужності різних частотних компонентів ЕГтГ виявляла певну подібність до динаміки сумарної потужності. Зміни потужності ЕГтГ у стресованих тварин відрізнялися меншою тривалістю і більшою швидкістю; протягом більшої частини періоду спостереження потужність усіх компонентів ЕГтГ у таких тварин була меншою, ніж у контрольних. Динаміка нормованої потужності різних ритмів у складі ЕГтГ та індексів цих ритмів у стресованих і контрольних тварин демонструвала певні ознаки протилежності; такі ж ознаки можна було виявити в динаміці характеристик домінуючого дельта-ритму та хвиль тета-діапазону. Як свідчать одержані дані, зміни ЕГтГ можуть бути

електрографічними корелятами послідовних фаз тривалої стрес-реакції організму, що розвивалася протягом експерименту, а особливості проявів зазначених змін у трофо- та ерготропній зонах гіпоталамуса пов'язані з певною специфікою гормонально-медіаторних механізмів у досліджуваних структурах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.52*715.3 + Р281.7/9-29

Рубрики:

Загальна зоологія

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено динаміку спектральної потужності частотних компонентів електрогіпоталамограми (ЕГтГ), котра відводилася від ерготропної зони гіпоталамуса щурів за умов довготривалого стресу (21 тиждень) при застосуванні слабкого магнітного поля. В ЕГтГ тварин, підлеглих комбінованій дії, протягом усього дослідження спостерігалось явище десинхронізації.

Вивчено закономірності динаміки біоелектричної активності ерго- та трофотропної зон гіпоталамуса щурів. Відзначено, що у тварин досліджених груп домінуючим ритмом у зазначених зонах гіпоталамуса виявляється дельта-подібна активність. Встановлено, що за фізіологічних умов абсолютні показники потужності даних ритмів - більші у трофотропній зоні гіпоталамуса, відносні значення потужності в обох зонах - майже однакові. Досліджено, що за умов зооконфліктної ситуації абсолютні та відносні показники основних ритмів гіпоталамограми майже завжди нижчі за дані тварин контрольної групи. Зазначено, що у тварин, до яких на фоні стресу застосовували амітриптилін, відносні значення потужності ритмів гіпоталамограми - менші за показники тварин, які перебували у стресі. Відзначено, що у разі застосування резерпіну лише абсолютні показники потужності гіпоталамограми більші за значення щурів, які підлягали дії стресу, дані значення більші у трофотропній зоні гіпоталамуса. Доведено, що на фоні застосування гідазепаму лише у трофотропній зоні спостерігається зменшення відносних показників потужності основних ритмів гіпоталамограми щодо тварин за умов стресу, дані значення у ерготропній зоні гіпоталамуса більші для трофотропної зони.

Досліджено ефекти модуляції активності норадренергічної та ГАМК-ергічної церебральних трансмітерних систем у щурів протягом довготривалого (21 тиждень) стресу, зумовленого зооконфліктною ситуацією. Проаналізовано зміни фонової сумарної електричної активності гіпокампа (електрогіпокампограми, ЕГкГ) у стані остаточного кетамінбарбітуратного наркозу; на тлі стресового навантаження застосовували введення модуляторів центральної нейротрансмісії амітриптиліну, аміназину та карбамазепіну, які широко використовуються в клініці для збільшення активності антистресової ГАМК-системи шляхом впливу на моноамінергічні системи. У таких умовах виявлялася двофазна динаміка потужностей хвиль ЕГкГ. У першу фазу, коли домінували зміни збуджуючих впливів на центральні нейрони, сумарна потужність ЕГкГ та потужності її компонентів були значно зменшеними відносно контролю, тоді як у другу фазу спостерігалось стрімке зростання вказаних показників, котре, вірогідно, було наслідком паралельної гіперактивації як збуджуючих, так і гальмівних (ГАМК-ергічних) елементів нейронних мереж гіпокампа. У щурів груп порівняння (контрольної та стресованої; цим тваринам модуляторів не вводили) динаміка потужностей хвиль ЕГкГ протягом 21-тижневого експерименту була трифазною; в даних групах згадані характеристики відрізнялися в основному кількісно. Подібні зміни у щурів стресованої групи відносно контролю могли відображувати модуляцію медіаторно-гормональних впливів на нейрони гіпокампа протягом трьох фаз стрес-реакції організму.

Установлено, що дія довготривалого стресу призводила до змін показників електрогіпокампограми, пов'язаних зі стадіями стресу. Одержані дані про динаміку електричної активності гіпокампа на тлі стресу та модулювання синаптичної передачі нейрофармакологічними лігандами вказують на те, що не зважаючи на механізми дії препаратів, спостерігалися синхронізуючі впливи, які є наслідком протікання процесів саморегуляції за умов стресу.