Розглянуто особливості політичної цензури в тоталітарній державі у контексті реалізації її політики, спрямованої на формування уніфікованої суспільної свідомості шляхом узгодження всіх типів повідомлень з настановами моністичної загальнодержавної ідеології.

Розглянуто ключові положення теорії тоталітаризму, сутнісні риси тоталітарних режимів, виокремлені представниками західної політичної науки; здійснено порівняльний аналіз різновидів тоталітаризму, зокрема італійського, радянського та німецького варіантів.

Розглянуто особливості політичної культури тоталітарного суспільства, прояви якої протягом тривалого часу зберігаються у посттоталітарній державі та ускладнюють процес формування громадянської політичної культури в Україні.

Розглянуто теоретичні аспекти питання взаємозв'язку наявності масового суспільства та становлення і функціонування тоталітаризму. З урахуванням теоретичних розробок дослідників явища тоталітаризму та закономірностей формування масового суспільства визначено сукупність ознак, які є критерієм тоталітарності режиму. Проаналізовано психологічні особливості членів масового суспільства, які сприяють встановленню відповідної диктатури. Процес становлення тоталітаризму досліджено у контексті вивчення особливостей психологічного маніпулятивного впливу на населення держави, який забезпечує підтримку ним встановлення відповідної влади. Питання тоталітарного управління суспільством розглянуто з застосуванням поняття тотального контролю, здійснення якого прямо пов'язане з тоталітарним маніпулюванням. Зроблено висновок, що використання обох взаємопов'язаних методів впливає на формування свідомості, необхідної для становлення тоталітаризму. Запропоновано розглядати у теорії тоталітаризму потребу режиму у масовізації суспільства та заходи влади з реалізації відповідного прагнення. Доведено залежність можливості встановлення та функціонування тоталітаризму від наявності масового суспільства. Обгрунтовано необхідність урахування у теорії тоталітаризму такої риси тоталітарного політичного режиму, як масовізація суспільства. Показано, що залежність становлення та функціонування тоталітаризму від наявності масового суспільства зумовлює необхідність змін у суспільній свідомості для здійснення демократизації посттоталітарної держави; акцентовано увагу на тривалості та поступовості даного процесу.

Рокрито зміст поняття "політична партія" та основні положення теорії політичних партій і партійних систем. Розглянуто виникнення, функції, типи організаційної структури, класифікації політичних партій і партійних систем, наведено теоретичні підходи до їх дослідження. Висвітлено взаємозалежність функціонування партійної та виборчої систем, вплив форми державного правління та типу політичного режиму на діяльність політичних партій. Наведено основні відомості про політичні партії України.

Раскрыто содержание понятия "политическая партия" и основные положения теории политических партий и партийных систем. Рассмотрены возникновение, функции, типы организационной структуры, классификации политических партий и партийных систем, приведены теоретические подходы к их исследованию. Освещена взаимозависимость функционирования партийной и избирательной систем, влияние формы государственного правления и типа политического режима на деятельность политических партий. Приведены основные сведения о политических партиях Украины.

Приділено увагу критеріям визначення демократичності діяльності органів державної влади у контексті здійснення типологізації політичних режимів, у тому числі, у перехідних державах, оцінки процесів демократизації, на підставі моніторингу політичних процесів. У контексті розгляду результатів проведених досліджень наведено відповідні показники, обчислені для України.

Розглянуто основні ідеї неоінституційного підходу, особливості їх застосування до вивчення процесу прийняття політичних рішень. У цьому контексті увагу приділено порівнянню неоінституціоналізму з неокласичною теорією та інституційним підходом.

Розглянуто основні підходи до дослідження прийняття політичних рішень, сформульовано алгоритм відповідного процесу, акцентовано увагу на важливості врахування таких чинників, як оцінка політичної ситуації, здійснення політичного прогнозування, можливість оновлення рішення.

Проаналізовано роль праць Г. Саймона як автора моделі обмеженої раціональності у розвитку теорії прийняття політичних рішень.

Наведено підходи до визначення чинників формування політичних бізнес-циклів, зумовлених передвиборчими орієнтаціями опортуністичних політиків. Відповідно показано, що суб'єкти прийняття рішень у сфері державного економічного регулювання керуються прагненням досягти привабливих для виборців макроекономічних показників. Водночас приділено увагу бюджетній політиці як способу досягнення привабливих для електорату показників за рахунок регулювання видатків державного бюджету, що може суперечити потребам економічного розвитку країни. Розглянуто особливості формування проявів політико-економічної циклічності в Україні з акцентуванням уваги на переважанні ролі президентських виборів над парламентськими. Зроблено припущення, що в Україні переважає раціонально-опортуністична або фіскальна модель політичних ділових циклів, коли асиметричний розподіл інформаційних ресурсів між суб'єктами прийняття рішень та виборцями спричиняє опортуністичну поведінку уряду.

Окреслено роль оцінки електорального процесу у ході побудови індексів інституційного розвитку політичної системи, спрямованих на типологізацію політичних режимів, зокрема у перехідних країнах. У цьому контексті зіставлено обчислені для України індекси за період 2000 - 2011 рр.

Досліджено прояви політичного опортунізму суб'єктів прийняття рішень у сфері формування державних видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення в умовах фінансово-економічної кризи 2008 - 2009 рр. в Україні. Основну увагу приділено аналізу політичного режиму та політичних і соціально-економічних орієнтацій українського суспільства, їх ролі у здійсненні фіскального маніпулювання. З огляду на політичну зумовленість та економічну доцільність рішень, спрямованих на підвищення соціальних стандартів у період кризи, проаналізовано особливості процесу їх розробки, ухвалення та реалізації, а також електоральні наслідки у післякризовому періоді. Проаналізовано політичне середовище процесу антикризового регулювання в Україні. Наведено особливості впливу політичних чинників на вибір методів антикризового регулювання. Досліджено наслідки ex post опортунізму політичних суб'єктів антикризового регулювання.