Показан опыт применения препарата "БИФИ-ФОРМ детский" с целью поддержания нормального микробного баланса кишечника на фоне антибиотикотерапии у детей с острой респираторной патологией. Доказана хорошая индивидуальная переносимость, практическое отсутствие побочных эффектов препарата. БИФИ-ФОРМ является высокоэффективным и безопасным средством профилактики и лечения антибиотик-ассоциированной диареи у детей с заболеваниями дыхательной системы.

Отмечено, что дисбактериоз является микробиологическим понятием, а не нозоформой, и не может считаться объектом клинической диагностики и терапии. Исключение понятия "дисбактериоз/дисбиоз" не означает отказа от использования пробиотиков и пребиотиков. Назначение пробиотиков и пребиотиков в различных клинических ситуациях должно осуществляться с учетом новейших сведений об их эффективности и безопасности (доказательная медицина). Показаниями к применению пробиотиков являются транзиторные дисфункции кишечника (диарея, запор), антибиотик-ассоциированная диарея, псевдомембранозный колит, нарушение толерантности к лактозе молока, атопический дерматит.

Науково обгрунтовано новий напрямок в комплексному лікуванні хворих на муковісцидоз, який базується на впровадженні діагностичних і лікувально-профілактичних заходів, розроблених на підставі досліджень особливостей ураження гепато-біліарної системи. Розширено уявлення щодо патофізіології біліарного тракту у випадку муковісцидозу. Встановлено взаємозв'язок його генотипу, клінічної форми з віком та статтю хворої дитини з ураженням печінки. Виділено ультразвукові (розміри лівої частки печінки, діаметри ворітної та селезінкової вен, коефіцієнт співвідношення правої та лівої частин печінки) та біохімічні (активність лактатдегідрогенази-5 та лужної фосфатази) показники, які найбільш об'єктивно відображають морфофункціональний стан печінки, стадію захворювання. Удосконалено систему ведення хворих на муковісцидоз дітей шляхом оптимізації патогенетичної терапії на госпітальному та амбулаторному етапах, спрямованої на корекцію гепато-біліарних порушень. Обгрунтовано використання урсодезоксихолевої кислоти залежно від ступеня ушкодження гепато-біліарної системи у випадку муковісцидозу в дітей.

При изучении психоэмоционального состояния детей с ожирением обнаружены психологические изменения личностных характеристик разного типа и степени выраженности, которые прогрессировали по мере нарастания тяжести заболевания. Выявлено нарушение социальной адаптации с интрапсихологической направленностью реакций, изменение структуры личности с преобладанием пессимистических настроений, появление признаков психопатизации личности. Показана необходимость проведения психотерапевтической коррекции при ожирении.

Показана высокая эффективность комбинированной лекарственно-психологической терапии ожирения у детей по сравнению со стандартной медикаментозной и диетотерапией. Психотерапевтическое влияние направлено на снижение массы тела, формирование устойчивого мотивированного пищевого поведения ребенка, профилактику рецидивов увеличения массы тела, нормализацию психоэмоционального фона личности, ликвидацию патологических следствий дезадаптации. Рекомендуется проводить сеансы индивидуальной и групповой психотерапии, скорректированной элементами семейной терапии для детей и их родителей.

Доведено більшу ефективність комбінованої лікарсько-психологічної терапії ожиріння у дітей порівняно зі стандартною медикаментозною та дієтотерапією. Психотерапевтичний вплив спрямований на зниження маси тіла, формування стійкої мотивованої харчової поведінки дитини, профілактику рецидивів збільшення маси тіла, нормалізацію психоемоційного фону особистості, ліквідацію патологічних наслідків дезадаптації. Рекомендується проводити сеанси індивідуальної та групової психотерапії, скоригованої елементами сімейної терапії для дітей та їх батьків.

Выявлены факторы риска ожирения у детей, ассоциированного с отягощенной наследственностью, и факторы риска преморбидного ожирения взрослых, ассоциированного с артериальной гипертензией, которые способствуют возникновению фатальных сердечно-сосудистых осложнений. Разработана методика комплексного лечения ожирения у детей с учетом клинико-патогенетических особенностей заболевания.

Цель работы - изучить факторы риска ожирения у детей Одесского региона и разработать рекомендации по предупреждению ожирения у детского населения. На протяжении 2003 - 2011 гг. на базе специализированного отделения Одесской областной детской клинической больницы, Областной детской консультативной поликлиники обследованы 144 ребенка (78 девочек и 66 мальчиков) в возрасте 3 - 17 лет с клинически подтвержденным диагнозом ожирения и 48 здоровых детей того же возраста в качестве группы сравнения (контрольная группа). Критерии включения в исследование: ожирение экзогенно-конституциональное, ожирение гипоталамическое, возраст старше 3 лет, возможность дать информированное согласие. Критерии исключения: синдром / болезнь Кушинга, синдром Тернера, синдром Нунан, отказ дать информированное согласие. Используя стандартизованные протоколы, дети и родители, члены семей были опрошены в соответствии с разработанным опросником. Для оценки относительного риска использовался моновариантный и мультивариантный анализ логистической регрессии и его интерпретация с вычислением отношения шансов и доверительного 95 % интервала. Выявлены прогностически значимые комплексы факторов риска развития ожирения у детей: наследственный, включающий отягощенную семейную наследственность по ожирению, гипертонической болезни, сахарному диабету 2-го типа, патологии репродуктивной системы, и медицинский, включающий сочетанный гестоз I и II половины беременности, слабость родовой деятельности, низкую масса тела при рождении - менее 2800 г, искусственное вскармливание на 1-м году жизни. Выводы: для выявления лиц с повышенным риском формирования ожирения и возможного неблагоприятного течения ожирения информативным является анализ родословных и уточнение перинатального анамнеза ребенка.

Мета роботи - підвищення ефективності лікування ожиріння у дітей на підставі вивчення клінічного значення психоемоційних факторів у формуванні ожиріння та розробки нових методів комбінованої медикаментозної та психотерапевтичної підтримки. Проведено епідеміологічні, клініко-лабораторні, функціональні, інструментальні та медико-психологічні дослідження 144 дітей (78 дівчаток і 66 хлопчиків) віком 3 - 17 років із клінічно підтвердженим діагнозом ожиріння. Доведено вплив психоемоційних факторів у формуванні ожиріння у дітей, зокрема підвищена особистісна тривожність, дезадаптація, неврастенічний тип реакцій, астено-депресивний та астено-іпохондричний типи акцентуації характеру. Встановлено переважання негативних емоцій у психоемоційному тлі особистості: тривожність, залежність, незахищеність, агресивність, почуття неповноцінності, невпевненість у собі, демонстративність, невмотивована зміна настрою, різноманітні страхи та фобії. Виразність особистісної дезадаптації дітей з ожирінням наростає з прогресуванням захворювання. Зроблено висновки, що встановлені психологічні зміни визначають необхідність психотерапевтичної корекції у схемі стандартної терапії ожиріння у дітей. Під час складання індивідуальних планів психотерапії потрібно враховувати важкість ожиріння, особливості характеру хворої дитини, домінування тих чи інших етіологічних чинників його виникнення. Переважання порушень у сфері сімейних відносин визначає необхідність збільшення ролі сімейної психотерапії, спрямованої як на самого хворого, так і на його батьків, а порушення у сфері позасімейних і побутових контактів - методів групового тренінгу, спілкування, ігрових методик, спільного з батьками навчання з питань харчування. Всім дітям із ожирінням показані аутогенні тренувальні методики, застосовувані для формування правильної харчової поведінки.

Встановлено прогностично значущі комплекси факторів ризику розвитку екзогенно конституційного ожиріння у дітей: спадковий (обтяжена сімейна спадковість з ожиріння, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету ІІ типу, патології репродуктивної системи) та медичний (поєднаний гестоз 1 і 2 половини вагітності, слабкість пологової діяльності, низька маса тіла під час народження - менш за 2 800 г., штучне вигодовування на першому році життя). Для виявлення осіб з підвищеним ризиком формування ожиріння інформативними є аналіз родоводів та уточнення перинатального анамнезу дитини. У дорослих за допомогою методики антропометричного скринінгу біоелектричного імпедансу виявлені типи ожиріння як предикторів серцево-судинних катастроф (гіноїдний, андроїдний, змішаний) з встановленням ступеня кардіоваскулярного ризику.

Установлены прогностически значимые комплексы факторов развития экзогенно-конституционального ожирения у детей: наследственный (отягощенная семейная наследственность по ожирению, гипертонической болезни, сахарному диабету ІІ типа, патологии репродуктивной системы) и медицинский (сочетанный гестоз 1 и 2 половины беременности, слабость родовой деятельности, низкая масса тела при рождении - менее 2 800 г., искусственное вскармливание в первый год жизни). Для выявления лиц с повышенным риском формирования ожирения информативными являются анализ родословной и уточнение пренатального анамнеза ребенка. У взрослых с помощью методики антропометрического скрининга биоэлектрического импеданса выявлены типы ожирения как предикторов сердечно-сосудистых катастроф (гиноидный, андроидный, смешанный) с установлением степени кардиоваскулярного риска.

Шифр НБУВ: Ж25721 Пошук видання у каталогах НБУВ