Описано основні класичні методи операцій на обличчі, молочній залозі, передній черевній стінці. Розглянуто основні етапи оперативних втручань, а також можливі технічні похибки та післяопераційні ускладнення. Особливу увагу приділено новому розділу пластичної хірургії - ендоскопічній пластичній хірургії, яка дозволяє значно зменшити травматичність операцій та досягти кращих результатів під час корекції зовнішності людини.

У жінок за умов розвитку космоцефтичних порушень шкіри за гіперпластичним типом наявними є певні порушення з боку імунної системи. Зокрема, визначено зниження загального рівню лейкоцитів за рахунок зниження вмісту нейтрофільних лейкоцитів. Спостережено збільшення числа еозинофілів, моноцитів, підвищення вмісту лімфоцитів, збільшення загальної кількості Т-лімфоцитів. Під впливом кріоконсервованої тканини плаценти спостережено нормалізацію показників імунологічної реактивності у жінок з гіперпластичним типом шкіри і виразністю лікувального ефекту перевищує таку, яка відзначена за умов традиційного лікування.

У женщин с космоцефтическими нарушениями кожи, развившимися по гиперпластическому типу, выявлено иммунологические сдвиги в виде снижения общего уровня лейкоцитов за счет уменьшения содержания нейтрофильных лейкоцитов, увеличения числа эозинофилов, моноцитов, уровня лимфоцитов. Наблюдалось увеличение уровня Т-лимфоцитов, функциональной активности хелперных клеток на фоне некоторого снижения активности супрессорных лимфоцитов. Под влиянием трансплантации криоконсервированной ткани плаценты происходила нормализация показателей иммунологической реактивности и выраженность лечебного эффекта превышала таковую, наблюдаемую в условиях традиционного лечения.

Досліджено електропровідність, сальність та гідратацію шкіри лоба у 95 жінок, яким здійснювали хірургічне втручання, у віддаленому післяопераційному періоді (3-12 міс.). Встановлено, що за умов традиційних лікувально-реабілітаційних заходів у пацієнток позитивний терапевтичний ефект у відношенні до досліджуваних функціональних показників шкіри зберігався протягом не більше 3 - 6 міс. Водночас, проведення лікувально-відновлювальних заходів на підставі підходу, який базується на властивостях певних типів шкіри, показало виразний терапевтичний ефект в період 6 - 9 міс. з моменту оперативного лікування. Найбільш стійкі результати лікування спостережено у жінок з гіперпластичним типом шкіри та найменш - у жінок з атопічним типом. Під впливом розробленого лікування значною мірою нормалізувався показник електропровідності шкіри і найменшою - показник її гідратації.

Исследована электропроводность, сальность и гидратация кожи лба в отдаленном послеоперационном периоде (3 - 12 мес.) у 95-ти женщин, подвергнутых хирургическим вмешательствам. Установлено, что при условиях традиционных лечебно-реабилитационных мероприятий у пациенток позитивный терапевтический эффект в отношении исследуемых функциональных показателей кожи сохранялся на протяжении не более 3 - 6 мес. В то же время, проведение лечебно-восстановительных мероприятий на основе подхода, который базируется на свойствах определенных типов кожи, показало выразительный терапевтический эффект в период 6 - 9 мес. с момента оперативного лечения. Наиболее стойкие результаты лечения были у женщин с гиперпластическим типом кожи и наименее - у женщин с атопическим типом. Под влиянием разработанного лечения в наибольшей мере нормализовался показатель электропроводности кожи и в наименьшей - показатель ее гидратации.

У жінок з гіперпластичним типом шкіри, яким здійснювали пластичне хірургічне втручання, до початку лікування виявляли зниження вмісту сульфгідрильних груп у білковій і небілковій фракціях плазми крові на тлі збільшення рівня дисульфідних груп, зменшення рівня аскорбінової кислоти та збільшення вмісту її окиснених форм. Після проведення санаторно-курортної реабілітації з використанням жінками суміші амінокислот "Інфезол-40", збагаченої глутаміном і проліном, гепатопротекторів, блокаторів цитокінів і препаратів селену у них, на відміну від тих пацієнток, яких проліковано традиційим способом, спостережено нормалізацію досліджуваних показників.

У женщин с гиперпластическим типом кожных покровов, которым были проведены пластические хирургические вмешательства, до начала лечения наблюдалось снижение содержания сульфгидрильных групп в белковой и небелковой фракциях плазмы крови на фоне увеличения уровня дисульфидных групп, уменьшение уровня аскорбиновой кислоты и увеличение содержания ее окисленных форм. В условиях проведения санаторно-курортной реабилитации после применения женщинами смеси аминокислот "Инфезол-40", обогащенной глутамином и пролином, гепатопротекторов, блокаторов цитокинов и препаратов селена у них, в отличие от тех пациенток, которые применяли традиционное лечение, регистрировалась нормализация исследуемых показателей.

У жінок з різним типом шкіри обличчя, що звернулися за косметологічною допомогою, спостережено зміни ліпідного обміну. Також виявлено збільшення рівня холестерину, тригліцеридів і загальних ліпідів. У жінок із гіперпластичним та гіпоестрогенемічним типом спостережено збільшення загального холестерину та тригліцеридів. Значно знижувався вміст ЛПВЩ і холестерину у жінок із гіперпластичним типом шкіри, в той час як із гіпоестрогенемічним збільшувався рівень ЛПДНЩ + ЛПНЩ і знижувався показник ЛПВЩ.

Уровень продукции интерлейкина-1 (ИЛ-1) мононуклеарными клетками у пациенток с гиперпластическим типом кожи и жалобами на косметическое состояние кожи был в 3,8 раза выше, чем у практически здоровых. Включение в комплекс лечебных мероприятий криоконсервированной ткани плаценты сопровождалось существенным снижением продукции ИЛ-1 и редукцией клинических проявлений заболевания. Данные изменения были более выраженными, чем в условиях традиционного лечения косметических нарушений кожи.

Розроблено класифікацію інволюційно-дистрофічних змін (ІДЗ) шкіри та виділено чотири основні типи - гіпоестрогенемічного, гіперпластичного, судинного й атопічного. Представлено новий напрямок корекції ІДЗ, що полягає у диференційованих підходах до призначення системних косметологічних і хірургічних дій, які базуються на встановленій патогенетичній ролі метаболічних, імунологічних і біохімічних порушень у жінок з різним станом шкіри. Уперше представлено особливості метаболізму шкіри. Розкрито патогенетичні механізми формування основних типів ІДЗ. Установлено особливості синтезу колагену, обміну протеогліканів, а також ліпідного обміну з різним типом ІДЗ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.99-29

Рубрики:

Відновлювальна (пластична) хірургія

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У жінок, які мали косметологічні проблеми і в яких шкіра була ідентифікована як "судинна", визначалися порушення коагуляційного гемостазу, що виявлялось у формі недостатності механізмів протромбіназної активності за одночасного активування антикоагуляційних механізмів і системи фібрінолізу. Застосування комплексного лікування, яке включало блокатор вивільнення цитокінів - пентоксифілин, корекцію білкового обміну за допомогою інфузії амінокислотного коктейлю "Інфезол-40" (Berlin-Chemie AG), а також гепатопротектора (есенціале), забезпечувало ефективну корекцію порушень, що мали місце, виразність якої була більшою у порівнянні з традиційними методами комплексного лікування.

У женщин, имеющих косметологические проблемы и у которых кожные покровы были идентифицированы как "сосудистая кожа", определялись нарушения коагуляционного гемостаза, которые выражались в недостаточности механизмов протромбиназной активности при одновременной активации антикоагулянтных механизмов и системы фибринолиза. Применение комплексного лечения, включавшего блокатор высвобождения цитокинов - пентоксифиллин, коррекцию белкового обмена с помощью инфузии аминокислотного коктейля "Інфезол-40" (Berlin-Chemie AG), а также гепатопротектор (эссенциале), обеспечивало эффективную коррекцию имеющих место нарушений, выраженность которой была большей в сравнении с традиционными методами комплексного лечения.

Проаналізовано частоту, сезонність та причини звертань у клініку пластичної та естетичної медицини "Віртус" у 1999-2001рр. на основі 2 305 історій хвороби. Виявлено стабільне щорічне збільшення кількості звертань до косметолога з піком у весняний та осінній період. Основну групу становили пацієнтки віком від 31-го до 50-ти років, тобто найбільш соціально активні особи. Проаналізовано статистику причин та цілей звертань до косметолога. Встановлено, що пацієнтки надають перевагу хірургічним методам косметології

Для жінок з гіпоестрогенемічним типом шкіри характерне значне збільшення концентрації тропних гормонів, на тлі зниження естрадіолу та прогестерону, а також тенденції до збільшення рівня гормонів наднирників та чоловічих статевих гормонів. Гіперпластичний тип характеризується відносно високим рівнем прогестерону й естрадіолу та збільшенням тестостерону. Для судинної і атопічної шкіри характерні ефекти активації функції наднирників, а при судинних типах було збільшення кортизолу та дегідроепіандростерону. У жінок з атопічним типом шкіри спостерігався низький рівень андростендіону, високий вміст естрадіолу та зниження рівня прогестерону.

Для женщин с гипоэстрогенемическим типом кожи характерно выраженное увеличение концентрации тропных гормонов на фоне снижения эстрадиола и прогестерона, а также тенденции к возрастанию уровня гормонов надпочечников и мужчских половых гормонов. Гиперпластический тип характеризовался относительно высоким уровнем прогестерона и эстрадиола, а также увеличением тестостерона. Для сосудистой и атопической кожи характерными были эффекты активирования надпочечных желез, а при сосудистом типе - имело место возрастание картизола и дегидроэпиандростерона. В группе женщин с атопическим типом кожи наблюдался низкий уровень андростендиона, высокое содержание эстрадиола и снижение уровня прогестерона.

Мета роботи - підвищення ефективності лікування хворих на вітиліго шляхом скорочення періоду лікування, забезпечення стабільності результатів і зменшення кількості випадків ускладнень у разі комбінованих методів лікування стабільної форми вітиліго з використанням клітинних технологій. Визначали ефективність комбінованого хірургічного методу лікування вітиліго із застосуванням культивованих меланоцитів і кератиноцитів у порівнянні з методами, схваленими європейськими стандартами та вітчизняними наказами (NB UVB, зовнішня протизапальна терапія). Обстежено та проліковано 65 пацієнтів із виявами вітиліго. Із них 27 пацієнтів віком від 9 до 63 років, які надали згоду на участь у дослідженні згаданого алгоритму, склали основну групу, а 38 хворих віком від 15 до 67 років - порівняльну. Основну та порівняльну групи своєю чергою було розподілено на дві групи залежно від фототипу шкіри. Таким чином, виділено 4 групи пацієнтів. У 15 (56 %) хворих двох основних груп, яких лікували відповідно до розроблених методів, досягли повної репігментації (75 - 100 %), у 10 (37 %) - часткової (50 - 75 %), і не зауважено репігментації у 2 (7 %) пацієнтів. Тривалість терапії становила 10 - 14 тиж. У 7 (41 %) пацієнтів 3-ї порівняльної групи - 9 (43 %) 4-ї досягай повної репігментації (75 - 100 %), у 8 (47 %) 3-ї - 9 (43 %) 4-ї груп - часткової (50 - 75 %). Не виявлено репігментації (менше 50 %) у 2 (12 %) пацієнтів 3-ї - 3 (14 %) хворих 4-ї групи. Тривалість терапії в групах порівняння становила 4 - 18 міс. У 1-й і 2-й основних групах значно скоротилася тривалість лікування у порівнянні з контролем, зросла кількість пацієнтів з повною репігментацією. Приблизно в 40 % випадків пацієнтам 2-ї групи (з III і IV фототипами шкіри, за Фітцпатриком) потрібно було повторно вводити клітини. Це слід брати до уваги під час складання програми лікування їх. Можливо, варто використовувати вищі дози клітин. Висновки: для досягнення оптимального результату в лікуванні стабільної форми вітиліго запропоновано комплексну методику, в основі якої лежить використання автологічних меланоцитів і кератиноцитів. Суть його полягає у підготовці донорської ділянки шкіри (індукція пігментації або використання природно гіперпігментованих зон) та реципієнтної ділянки вітиліго (інтрадермальні ін'єкції плазми, збагаченої тромбоцитами, для створення високої концентрації факторів росту) і власне внутрішньошкірному введенні меланоцитарно-кератиноцитарної суспензії, розведеної в розчині PRP, у депігментовані ділянки шкіри з подальшою локальною фототерапією NB UVB 311 нм.

Понимание этиологии и патогенеза нарушений пигментации кожи лица необходимо для правильного ведения пациентов с данными заболеваниями. Основными причинами гиперпигментации кожи лица считают генетическую предрасположенность, хроническое воздействие ультрафиолетового излучения и влияние женских половых гормонов. Тактики лечения различных гипермеланозов очень схожи. Однако каждый индивидуальный триггерный фактор вызывает отдельный гипермеланоз. В последние годы проводят многочисленные исследования патогенеза мелазмы и других гипермеланозов кожи лица с учетом их триггерных факторов. Присутствие определенных факторов, действующих независимо от УФ-излучения, а также роль дермальных факторов и микроРНК считают новейшими открытиями в патогенезе гипермеланозов. В обзоре рассмотрен патогенез гипермеланозов с учетом современных исследований и в аспекте тактики лечения данных заболеваний.