Досліджено методологічні, історико-теоретичні і методичні аспекти підготовки майбутніх учителів історії до використання музичного мистецтва в системі професійної педагогічної освіти. Розкрито значення міжпредметних зв'язків, на яких базується розроблена модель, обгрунтовано її доцільність та педагогічний потенціал. Запропоновано адекватний до моделі спецкурс "Історія музики від найдавніших часів і до середини XVIII століття", який сприяє гармонійному узгодженню інтелектуальної та емоційної сфер студентів під час вивчення історичної науки, розглянуто критерії готовності майбутніх учителів історії до використання музики у навчально-виховному процесі. Створено комплексну систему діагностики рівнів готовності майбутніх учителів історії до використання музичного мистецтва у власній музичній діяльності.

Відтворено духовно-моральну парадигму освіти VI - початку IX ст. як сукупність методологічно-теоретичних підходів, принципів, цінностей, технологій у творчій спадщині ранньохристиянських педагогів Західної Європи. Показано вплив на вдосконалення навчально-виховного потенціалу сучасної середньої та вищої школи західного зразка, на процес формування християнських духовних цінностей у Європі аналізуючи вітчизняну та зарубіжну спадщину, відомості сучасників про педагогічну та громадську діяльність фундаторів парадигми раннього Середньовіччя - Маціана Капелли, Северина Боеція, Флавія Кассіодора, Григорія Великого, Ісидора Севільського Алкуїна Йоркського та ін. Викладено навчально-виховне спрямування риторики та піїтики в духовно-моральній парадигмі освіти єпископальних шкіл.

Проаналізовано документи, які свідчать, що у часи класичного Середньовіччя у країнах Західної Європи мала місце професійна театральна освіта світського напрямку. Показано необхідність існування середньовічних шкіл, що мали підтримку міських магістратів, тому магістрати дозволяли цехам та гільдіям формувати власне законодавство й існувати за його законами.

Проанализированы документы, которые свидетельствуют, что во времена классического Средневековья в странах Западной Европы имело место профессиональное театральное образование светского направления. Показана востребованность средневековых школ-мастерских, а также их защита городскими магистратами, которые позволяли цехам и гильдиям формировать собственное законодательство и жить по его законам.

The article deals with the documents which testified, that in days of the classical Middle Ages in the countries of the Western Europe professional theatrical education of a secular direction took place. The demand medieval school - masterful is shownand also their protection by city city councils which allowed shops and guilds to form own legislation and to live under its laws.

Проаналізовано методологічні засади початкової освіти дітей акторів мандрівних театрів (зокрема, театру жонглерів) Європи доби середньовіччя. Визначено співвідношення загальноосвітнього та професійно-мистецького компонентів у навчально-виховному процесі. Розглянуто методи професійного навчання, визначено соціальні функції менестрелів, висвітлено їх педагогічно-театральну діяльність.

Проанализированы методологические основы начального образования детей актеров бродячих театров (в частности, театра жонглеров) Европы в эпоху средневековья. Определено соотношение общеобразовательного и профессионально-художественного компонентов в учебно-воспитательном процессе. Рассмотрены методы профессоионального обучения, определены социальные функции менестрелов, освещена их педагогическая и театральная деятельность.

In the article the author analyses methodological bases of actors' children's education of troubadour theatres of Europe in the Middle Ages. The correlation between the public educational and professional artistic components in the educational process is also given here. The author has a goal to show the preference of such methods among the actors of that period and to characterize values that are actual even on the modern stage of education genesis.

Проаналізовано педагогічні ідеї першого європейського енциклопедиста І. Севільського, творчість якого демонструє особливий тип мислення ученого та світоглядні засади середньовічної науки та нову педагогічну модель. Розглянуто основні положення релігійно-станової освіти, серед яких: поєднання теорії з практикою, розроблена ним система засвоєння матеріалу, теорія виховання правителя. Підкреслено, що витоки сучасного тьюторства виходять із педагогіки наставництва раннього середньовіччя, коли пропонувалась модель необхідного рівня знань і модель поведінки в навчанні та суспільстві, самостійне опанування якої вихованцем відбувалось без примусу й авторитарних методів виховання, залишаючись в той же час ієрархічно-теократичною по своїй суті.

Проанализированы педагогические идеи первого европейского энциклопедиста И. Севильского, творчество которого демонстрирует особый тип мышления ученого и мировоззренческие основы средневековой науки, педагогическую модель воспитания. Рассмотрены основные положения религиозно-сословного образования, среди которых: сочетание теории с практикой, разработанная им система усвоения материала, теория воспитания правителя. Подчеркнуто, что истоки современного тьютерства выходят из педагогики наставничества раннего средневековья, когда предлагалась модель необходимого уровня знаний и модель поведения в обучении и обществе, самостоятельное овладение которой воспитанником происходило без принуждения и авторитарных методов воспитания, оставаясь в то же время, иерархически-теократической по своему существу.

Paper acquaints with education system of the prominent man of science Isidorus Hispales, and with the content of renovation education of Hispales proto-university in VI - VIII centuries, its place in education evolution of Western Europe.

З'ясовано передумови виникнення духовно-моральної парадигми освіти, її становлення та поширення в європейському світі в добу середньовіччя. Відтворено методологічні, теоретичні й технологічні засади нової освітньої моделі, її релігійно-християнські цінності, місце в університетсько-шкільній системі наступних епох. Обгрунтовано доцільність педагогічних ідей християнських наставників за умов формування нового європейського світу, раціонального поєднання теоретичних і практичних дисциплін у педагогічних моделях Северина Боеція, Флавія Кассіодора, Григорія Великого, Ісидора Севільського, Алкуїна та ін. Доведено, що загальнокультурний феномен духовності й моральності в християнській парадигмі освіти раннього середньовіччя відігравав роль першооснови, регулював систему знань, поглядів, норм, оцінок і поведінки людей у суспільстві. Визначено місце "тривіуму" і "квадріуму" (античних мистецтв) у комплексній духовно-моральній парадигмі освіти середньовіччя, а також спеціальних практичних дисциплін - медицини, канонічного права, економіки - необхідних для функціонування нової цивілізації. Показано вплив християнської освітньої системи на формування спеціалізованих ВНЗ у Європі.

Досліджено один із складових компонентів «втраченої спадщини» середньовічної кафедрально-єпископальної школи – мистецтво риторики, його місце в особистісних педагогічних системах фундаторів європейської освіти, значення логічно-мовленнєвої культури для шкільної освіти. Проаналізовано головні завдання риторики та піїтики у процесі написання промови. Зауважено, що школярі, які пройшли та засвоїли таке складне мистецтво риторики на належному рівні, крім досконалого знання латинської мови,навчалися грамотно говорити в ораторському стилі, не боялися загубити думку або просто розгубитися перед тими, хто слухав їх промови. Констатовано, що риторика відіграла свою історичну роль у підготовці освіченого, озброєного знанням і мистецькими навичками служителя церкви.

Исследован один из составляющих компонентов «утраченного наследия» средневековой кафедрально-епископальной школы – искусство риторики, его место в личностных педагогических системах основателей европейского образования, значение логически-речевой культуры для школьного образования. Проанализированы главные задания риторики и пиитики в процессе написания речи. Отмечено, что школьники, прошедшие и усвоившие такое сложное искусство риторики на приемлемом уровне, кроме совершенного знания латинского языка, обучались грамотно говорить в ораторском стиле, не боялись потерять мысль или просто растеряться перед теми, кто слушал их речи. Констатировано, что риторика сыграла свою историческую роль в подготовке образованного, вооруженного знаниями и художественными навыками служителя церкви.

A component of “lost heritage” of the medieval cathedral or bishopric schools such as art of rhetoric, its place in personal pedagogical systems of European education founders, importance of logic and speech culture for school education is explored.

Проаналізовано проблему витоків української вокальної школи, її взаємодії з італійською школою бельканто на рубежі ХІХ-ХХ століть. На прикладі методології видатних викладачів Валерія Висоцького й Олександра Мишуги показано, яким чином дві традиції поєдналися в одну синкретичну вітчизняну професійну школу співу.

В статье авторы анализируют проблему истоков украинской вокальной педагогики и ее взаимосвязи с итальянской школой бельканто на рубеже ХІХ-ХХ веков. На примере анализа методологии выдающихся педагогов Валерия Высоцкого и Александра Мишуги прослежено, как две традиции объединились в одну отечественную синкретическую профессиональную школу пения.

In this article the authors analyze the problem of the origins of the professional Ukrainian vocal pedagogy and its relationship with the Italian belcanto school at the turn of the nineteenth and twentieth centuries. As a starting point the vocal school of M. Garcia, is known throughout Europe, and its second-generation students.