Уточнено суть поняття "управлінський персонал", досліджено проблематику його оцінювання. Сформовано алгоритм і наведено напрями та критерії оцінювання управлінського персоналу.

Уперше здійснений цілісний аналіз критики природного богослов'я Карла Барта у контексті протистояння основним концепціям цієї теологічної дисципліни XX і початку XXI ст., у її зв'язку з історичними умовами та викликами, які відображають богословську традицію неоортодоксії, а також досліджено вплив швейцарського мислителя на сучасну філософію і богослов'я аналітичної та континентальної традиції. Доведено, що нове осмислення бартівської критики природної теології є нагальною необхідністю в контексті критики онтотеології, яка набула бурхливого розвитку в кінці XX - на початку XXI ст., у зв'язку з намаганнями реабілітувати природну теологію як дисципліну в аналітичній традиції мислення, дати феноменологічну інтерпретацію вченню про аналогії буття в богослов'ї, що залежить від постметафізичної континентальної філософії. Виявлено, що К. Барт рішуче заперечував можливість природної теології як такої, що може привести до легітимізації певного соціального устрою як природного порядку. Таким природним порядком виступав у часи К. Барта нацизм, якому неооргодоксія протиставила абсолютний суверенітет трансцендентного Бога, який знецінював норми соціальності, встановлювані через легалізм чи природне право. Зазначено, що К. Барт рішуче заперечував можливість природної теології як такої, що може привести до легітимізації певного соціального устрою як природного порядку. Особливу увагу приділено тому, що учні К. Барта, заради діалогу релігії та науки, намагалися створити неоортодоксальну природну теологію. Для цього визнавалося необхідним подолати розділення між догматичною і природною теологією. Підкреслено, що аналітична природна теологія раціоналізує та антропологізує поняття про Бога, виступає сучасною формою ліберальної антропологічної редукції християнської теології. Показано, що феноменологічна постметафізична природна теологія відновлює метафізичне вчення про аналогії буття, знищуючи можливість для бартівського бачення Бога як абсолютно трансцендентного.