Рассмотрена возможность повышения точности определения ориентации космических аппаратов с использованием астродатчиков. Предложено для уменьшения погрешности измерения координат звезд использовать информацию нескольких работающих параллельно астродатчиков. Для преобразования сигналов астродатчиков используется многомерный оптимальный фильтр, обеспечивающий минимум дисперсии ошибки воспроизведения полезного сигнала произвольной формы. Предполагается, что на каждом из входов фильтра кроме полезного сигнала действует помеха. Рассмотрены особенности построения такого фильтра. Приведены результаты синтеза оптимального фильтра для случая двух астродатчиков, а также данные численных расчетов, подтверждающие эффективность предложенного подхода.

Представлены соотношения для анализа и оценки как результирующей погрешности ориентации элементов космических аппаратов (антенн, датчиков системы управления, приборов полезной нагрузки) в заданном направлении и вклада каждой из рассматриваемых составляющих погрешности в суммарную погрешность ориентации. Показана практическая применимость полученных соотношений на примере оценки погрешности наведения узконаправленной антенны космического аппарата на спутник-ретранслятор.

Розглянуто задачу визначення прийнятності робочих характеристик системи керування орієнтацією космічного апарата в різних можливих ситуаціях. Така задача вирішується з використанням математичного апарата принципу максимуму і зводиться до двох видів максимізації: функціональної і звичайної. Розглядається можливість застосування для рішення зазначеної задачі різних числових методів. Дано рекомендації з вибору процедури рішення задачі, прийнятної для використання в практиці.

Розглянуто задачу синтезу законів перерозподілу керуючого моменту між двигунами-маховиками для надлишкових схем їх установки. Запропоновано підхід для одержання таких законів, що базується на мінімізації енерговитрат під час керування двигунами-маховиками. Для двох надлишкових схем установки двигунів-маховиків одержано скінченні співвідношення для визначення динамічних моментів маховиків за відомим вектором керування. На підставі запропонованого підходу можна одержати аналогічні співвідношення для інших схем установки двигунів-маховиків. Показано можливість модифікування одержаних алгоритмів у випадку насичення за керуючим моментом одного з двигунів-маховиків.