Изложены теоретические основы и практические рекомендации по выбору маркетинговой стратегии предприятия на рынках продукции производственно-технического назначения. Приведены существующие подходы к позиционированию продукции, осуществлено моделирование позиционирования тракторной техники (ПТТ) на рынке Харьковской области. Предложена модель маркетинга - микс для ПТТ.

Досліджено проблему прогнозування збуту продукції підприємства та моделювання на даній основі ефективної маркетингової стратегії підприємства. Запропоновано механізм аналізу та прогнозування збуту продукції підприємства на базі економетричних моделей збуту, заснованих на аналізі часового ряду продажів і багатофакторному аналізі зовнішніх умов, комплексу моделей оцінки та вибору цільового сегмента ринку збуту продукції, моделей формування та вибору маркетингової стратегії підприємства.

Освещены проблемы и концептуальные основы устойчивого развития (УР) регионов Украины, практика моделирования регионального развития. Рассмотрены вопросы УР в законодательстве и практике Украины и зарубежных стран, имитационного моделирования макроэкономических и региональных систем, в частности динамики регионов на основе импульсных процессов и агентно-ориентированных моделей. Описана имитационная модель УР Харьковской области.

Висвітлено питання теорії та практики оцінки вартості бізнесу в Україні та закордонних країнах. Проаналізовано ринкову вартість бізнесу (РВБ) вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (СГ) в контексті їх капіталізації та доведено наявність в Україні проблеми недооцінки та переоцінки бізнесу. Викладено модель проблемного підходу до прийняття зацікавленими сторонами управлінських рішень у разі завищеної та заниженої РВБ СГ та інструментарій її реалізації. Наведено результати дослідження реальної вартості бізнесу металургійних підприємств.

Освещены вопросы теории и практики оценки стоимости бизнеса в Украине и зарубежных странах. Проанализирована рыночная стоимость бизнеса (РСБ) отечественных и иностранных субъектов хозяйствования (СХ) в контексте их капитализации и доказано наличие в Украине проблемы недооценки и переоценки бизнеса. Изложены модель проблемного подхода к принятию заинтересованными сторонами управленческих решений в случае завышенной и заниженной РСБ СХ и инструментарий её реализации. Приведены результаты исследования реальной стоимости бизнеса металлургических предприятий.

Подано результати дослідженння проблеми формування та реалізації соціальної політики в регіонах України. Розглянуто особливості соціального регіонального розвитку та виявлено його нерівномірність. Проаналізовано сутність, функції, заходи і механізми формування та реалізації соціальної політики в країні. Запропоновано методичний підхід до формування соціальної політики, спрямованої на зменшення диференціації соціального розвитку регіонів, який базується на оцінці та діагностиці рівня життя населення регіонів країни та враховує міжрегіональні диспропорції та конвергентно-дивергентні тенденції регіонального розвитку, що дозволяє підвищити обгрунтованість вибору пріоритетних напрямів стимулювання соціального розвитку регіонів з боку держави на основі розробки відповідного екомплексу цільових програм. На прикладі Харківської області розроблено рекомендації щодо удосконалення діючих цільових програм з урахуванням наявних конвергентно-дивергентних тенденцій розвитку та визначених пріоритетних напрямів регулювання.

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти здійснення злиттів і поглинань компаній, процеси формування маркетингової підтримки для підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства, дослідження та вибору стратегії ефективного розвитку підприємства. Проаналізовано сучасні інструменти управління фінансовими потоками будівельної фірми. Акцентовано увагу на проблемах удосконалення управління інвестиційною привабливістю підприємств на основі процесного підходу, організації технологічної санації систем управління проблемних підприємств.

Запропоновано методологічний підхід до оцінювання рівня життя населення регіонів України, що базується на розрахунках інтегрального показника із використанням методу ентропії. На базі такого підходу комплексно оцінено рівень життя населення в регіонах України у 2006 і 2008 рр.

Розглянуто проблему наслідків для України від її членства у Світовій організації торгівлі (СОТ) для машинобудування у разі співпраці з країнами ЄС і Митного союзу ЄврАзЕС (МС). Доведено, що після вступу до СОТ для української продукції в цілому відбулось суттєве зниження тарифних ставок і лібералізація доступу на світові ринки. Поряд з цим внутрішній ринок України став більш відкритим для імпортної продукції. Проаналізовано структуру експорту з України після вступу до СОТ у розрізі окремих видів продукції. Визначено зміни, що відбулися на ринку продукції машинобудування після вступу України до СОТ. Доведено, що за основними показниками економічної безпеки машинобудівна галузь України не може розглядатися як стійка, а також те, що після вступу до СОТ основні показники економічної безпеки машинобудівної галузі України не поліпшились. Проаналізовано структуру експорту та імпорту продукції машинобудування України до ЄС, МС та інших країн. Доведено, що для українського машинобудування найбільш актуальним є питання реалізації потенціалу імпортозаміщення та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Окремо розглянуто стан і зміни, що відбулися після вступу України до СОТ у вітчизняному автомобілебудуванні. Визначено основні проблеми вітчизняного автомобілебудування. Проаналізовано заходи державної програми України з економічного розвитку.

Розглянуто проблему наслідків для України від її членства в Світовій організації торгівлі (СОТ) у зовнішній торгівлі продукцією високотехнологічних галузей економіки за умов співпраці з країнами ЄС і Митного союзу (МС) Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС). Доведено, що після вступу до СОТ для української продукції в цілому відбулось суттєве зниження тарифних ставок та лібералізація доступу на світові ринки, поряд із цим внутрішній ринок України став більш відкритим для імпортної продукції. Досліджено особливості та зміни на ринку високотехнологічної продукції після вступу України до СОТ. Проаналізовано динаміку об'ємів і питомої ваги світового експорту-імпорту високотехнологічної продукції, а також структуру світового експорту та імпорту високотехнологічної продукції, в тому числі за окремими країнами та угрупуваннями. Зроблено висновок про слабку високотехнологічну складову українського експорту. Досліджено структуру експорту високотехнологічної продукції ЄС, МС і України. Доведено, що Україні для розвитку ринку високотехнологічної продукції необхідно розвивати зовнішню торгівлю з країнами ЄС, а також продовжувати співпрацю з країнами МС, зокрема Росією. Визначено, що найбільшу питому вагу в експорті високотехнологічної продукції України посідає продукція авіакосмічної галузі. Розглянуто перспективи розвитку виробництва цивільних літаків у світі і в Україні за сучасних умов. Проаналізовано сильні та слабкі сторони авіабудівної промисловості, а також загрози і можливості для авіабудування України у зв'язку з впливом зовнішнього середовища. Доведено, що Україна не може самостійно зберегти національне авіабудування, тому необхідно розвивати співробітництво і тісну кооперацію як з підприємствами з Росії, так і з країнами Західної Європи. Запропоновано рекомендації щодо збереження виробничого потенціалу авіабудівної галузі України. Узагальнюючим висновком дослідження зроблено такий: незважаючи на світову фінансово-економічну кризу, з часу приєднання України до СОТ відбувається диверсифікація та зміна структури українського експорту, що не лише сприяє зниженню залежності національної економіки від окремих географічних ринків, а й зумовлює необхідність для українського уряду захищати інтереси національних виробників на нових ринках.

Встановлено, що у 2012 р. металургійна промисловість залишалася однією з провідних галузей України (займала 16,0 % в обсягах промислового виробництва і 27,5 % в експорті товарів з країни), її масштабність і значущість для економіки країни після вступу до СОТ знизилася. Показано, що в період 2007 - 2012 рр. відбулося скорочення обсягу експорту металургійної продукції з України як у натуральному, так і у вартісному вираженні: в 2012 р. порівняно з 2007 р. питома вага продукції металургії в Україні впала як в експорті (в 1,53 рази), так і в імпорті (в 1,26 рази). Представлено дані щодо того, що металургійна продукція, яка експортується з України, має значно нижчу додану вартість ніж та, яка імпортується, а переважання ціни імпорту над ціною експорту має негативну тенденцію до збільшення. Доведено, що після вступу до СОТ для української продукції в цілому відбулись суттєве зниження тарифних ставок і лібералізація доступу на світові ринки, поряд із цим внутрішній ринок України став більш відкритим для імпортної продукції. Показано, що після вступу до СОТ питома вага українського експорту металургійної продукції до третіх країн, які не є членами ЄС і МС, у структурі загального експорту (у вартісному вираженні) збільшилася в 2012 р. проти 2007 р. на 1,4 %, тобто відбувається переорієнтація на торгівлю з іншими країнами. Проведений аналіз показав, що у період 2007 - 2012 рр. відбулося скорочення обсягів виробництва основних видів металургійної продукції, оскільки незбалансованість виробничих потужностей і асортименту продукції, що виробляється, сприяла зростанню імпортної залежності галузі та її експортної спрямованості за зростаючій ємності внутрішнього ринку, а через низький технологічний рівень продукції вітчизняного виробництва та низьку конкурентоспроможність підприємства галузі втрачають як зовнішні, так і внутрішні ринки збуту. Представлений прогноз свідчить, що у 2014 р. надлишок потужностей на світовому ринку металургійної продукції та висока конкуренція матимуть свій вплив, однак попит може зрости за рахунок відновлення економіки Єврозони, а також завдяки стабілізації і зростанню на ринках Північної Америки.

Проаналізовано теорію та практику застосування програмно-цільового підходу до розвитку галузей економіки в регіонах України та напрямків вирішення проблеми оцінки якості цільових програм розвитку. Наведено трактування основних категорій програмно-цільового підходу вітчизняними й закордонними вченими та визначено, що його сутність полягає у вирішенні поставленої проблеми за допомогою запланованих заходів, які повинні мати чіткий адресний характер і бути забезпечені необхідними ресурсами. Розглянуто принципи програмно-цільового підходу, класифікацію цільових програм за різними ознаками. Проаналізовано практику застосування програмно-цільового підходу в країнах з розвиненою економікою. Розглянуто основні законодавчі акти, що регулюють застосування програмно-цільового підходу в Україні. Проаналізовано сучасні методичні підходи до оцінки якості цільових програм у різних галузях економіки, визначено їх переваги, недоліки та напрямки вдосконалення.

Проаналізовано значення промислової політики для економік країн світу, розглянуто етапи її розвитку в європейських країнах, цілі та особливості проведення. Уточнено тлумачення понять "політика", "промисловість", "промислова політика". Визначено основні підходи до трактування поняття "промислова політика". Виділено основні риси промислової політики. Проаналізовано відмінності у трактуваннях поняття й передумови їх виникнення.

Розглянуто історію створення. Світової організації торгівлі (СОТ) Викладено загальні принципи й особливості роботи СОТ, результати п'ятирічного періоду роботи економіки України за умов асиметрії угод у межах СОТ. Оцінено наслідки від членства в COT для "базових" експортних галузей економіки України за умов поглиблення інтеграції з ЄC і розвитку співробітництва з країнами Митного союзу ЄврАзЕС. Надано рекомендації щодо необхідних заходів для реалізації можливостей і усунення загроз для розвитку експорту та стабілізації внутрішнього ринку продукції основних галузей агропромислового комплексу і промисловості за умов роботи в СОТ.

Мета роботи - розробка методичного підходу до оцінки якості цільових програм розвитку туристичної галузі в регіонах України та проведення на його базі відповідного дослідження. Для досягнення мети статті проаналізовано існуючі методичні підходи до оцінки якості цільових програм у різних галузях економіки, визначено їх недоліки та переваги. На базі проведеного аналізу розроблено модель оцінки якості програм розвитку туристичної галузі в регіонах України, що дозволяє нівелювати недоліки існуючих підходів. Оцінку якості програм згідно із запропонованим підходом запропоновано здійснювати за допомогою інтегрального показника, до складу якого входять такі компоненти: доцільність, узгодженість по рівням ієрархії, структурна відповідність, наукова обгрунтованість, практична реалізованість, змістовність. У свою чергу, кожна з компонент оцінюється за допомогою відповідних критеріїв (часткових показників). На основі розробленого підходу проведено оцінку якості програм розвитку туристичної галузі в регіонах України.

Визначено, що одними з найважливіших складових вибору стратегії розвитку підприємства є динаміка його ринкової вартості та стадія життєвого циклу. В результаті аналізу наукових досліджень доведено, що проблематика взаємозв'язку цих категорій та їх спільного використання в управлінні підприємством залишається недостатньо освітленою. Запропоновано методичний підхід до вибору стратегії розвитку підприємства на базі динаміки ринкової вартості підприємства та стадії його життєвого циклу, що складається з таких основних етапів: оцінка стадії життєвого циклу підприємства, розрахунок ринкової вартості підприємства, визначення тісноти взаємозв'язку між ринковою вартістю та стадією життєвого циклу підприємства, формування аналітичної бази для прийняття управлінських рішень та вибір стратегії розвитку підприємства. Впровадження розробленого методичного підходу продемонстровано на прикладі ВАТ "АрселорМітал Кривий Ріг".

Праналізовано підходи і бачення представників провідних наукових шкіл України щодо державної політики та моделей розвитку вітчизняного промислового комплексу. Досліджено стан розвитку промисловості України та показано негативні зміни, що відбулися в структурі виробництва промислової продукції країни після 1990 р. Означені основні особливості, а також проблеми і протиріччя в здійсненні промислової політики. Визначено основні фактори, що здатні забезпечити зростання промислового виробництва. Окреслено стратегії та сценарії розвитку перспективних виробництв у промисловості країни.

Подано результати дослідження, спрямованого на теоретичне обгрунтування і розробку методичних рекомендацій з проведення оцінювання та діагностики зовнішньоекономічної безпеки України. Проаналізовано особливості зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання в Україні та проблеми чинного законодавства з її регулювання. Досліджено сутність поняття "зовнішньоекономічна безпека" та її загрози. Розглянуто теорію та практику оцінювання та діагностики зовнішньоекономічної безпеки країни та запропоновано методичний підхід до оцінювання зовнішньоекономічної безпеки, що грунтується на методі моніторингу основних макроекономічних показників і порівнянні їх із пороговими значеннями. Оцінено зовнішньоекономічну безпеку України та досліджено як її загальний рівень, так і рівень у розрізі визначених основних компонент і часткових показників. Визначено позитивні та негативні тенденції у сферах, що характеризують зовнішню торгівлю держави та її структуру, інвестиційну діяльність, фінансово-кредитну сферу та науково-технічну діяльність країни. Розроблено методичний підхід до діагностики проблем зовнішньоекономічної безпеки та на його базі проведено діагностику зовнішньоекономічної безпеки України, що дозволило об'єктивно врахувати характеристики динаміки розвитку, структурного впливу та досягнутого рівня безпеки.

З позиції синергетичної парадигми обгрунтовано концепцію нової промислової політики в Україні з урахуванням інтеграції та глобалізації її економіки та зміни технологічного базису. Запропоновано систему оцінювання рівня розвитку й ефективності промисловості в країні та моделювання їх впливу на соціально-економічний розвиток. Обгрунтовано науково-методичні положення з ідентифікації моделі промислової політики та запропоновано науково-методичне забезпечення з обгрунтування пріоритетних галузей розвитку промисловості у країні. Побудовано імітаційну модель сценаріїв реалізації промислової політики в Україні. Запропоновано науково-методичний підхід до формування технологічних платформ у країні як інструментарію реалізації промислової політики та науково-методичні положення з побудови дорожніх карт реалізації стратегічних програм дослідження технологічних платформ.

Визначено, що промисловість є фундаментом економіки кожної країни, тому урядами майже всіх країн світу, й в Україні в тому числі, підтримці розвитку промисловості приділяється особлива увага. Мета роботи - аналіз існуючої нормативно-правової бази державної підтримки розвитку промисловості України та напрямів її удосконалення. Проаналізовано прийняті в країні концепції державної промислової політики України: їх цілі, основні принципи, структуру, джерела фінансування, основні завдання та пріоритети та ін., а також особливості впровадження та отримані результати. Розглянуто концепції загальнодержавних цільових економічних програм розвитку промисловості України: їх особливості, пропоновані напрями підтримки розвитку промисловості країни, пріоритети та ін., а також очікувані та одержані результати от впровадження. Проаналізовано галузеві концепції Державних цільових науково-технічних програм та стратегії економічного і соціального розвитку України та галузей промисловості. Розглянуто їх цілі та особливості. Розглянуто ухвалені Закони України щодо розвитку провідних галузей промисловості, основні завдання та пріоритети, що в них оголошені. Досліджено та узагальнено державні комплексні, державні цільові та інші програми щодо розвитку промисловості країни, а також Постанови КМУ та РНБО, які були прийняті в Україні за останні 15 років, їх основні завдання та пріоритети, а також джерела фінансування. На підставі проведеного аналізу доведено, що відсутність з боку органів державної влади й управління практичних кроків для досягнення продекларованих у Концепціях, стратегіях і у програмних документах завдань, невиконання намічених показників розвитку промисловості дають підставу стверджувати, що здійснення в Україні промислової політики вимагає повного переосмислення і прийняття стратегічного плану подальшого розвитку промисловості України на середньо- та довгостроковий періоди часу.

Проаналізовано глобальні тенденції розвитку промисловості в розвинутих країнах світу і тих, що розвиваються. Наведено дослідження базується на даних міжгалузевих балансів по 38 країнах за період 1996 - 2011 рр. За визначеними групами країн досліджено: динаміку та структуру обсягів світового виробництва промислової продукції, питому вагу промисловості, динаміку та структуру обсягів експорту промислової продукції, динаміку експортоорієнтованості промислового виробництва, динаміку ємності внутрішнього ринку промислової продукції, структуру споживання промислової продукції, динаміку та структуру ВВП високотехнологічних галузей промисловості, динаміку питомої ваги ВВП високотехнологічних галузей у ВВП світової промисловості. Сформовано рейтинги 20 найбільших: виробників, експортерів та імпортерів промислової продукції у світі, країн-лідерів за ємністю внутрішнього ринку промислової продукції, країн-лідерів за рівнем імпортозалежності внутрішнього ринку промислової продукції у світі, країн-лідерів за обсягами ВВП високотехнологічних галузей промисловості. На підставі проведеного аналізу доведено, що розвиток промисловості у країнах, що розвиваються, відбувається вищими, порівняно з розвинутими країнами, темпами. Високі темпи розвитку промисловості країн, що розвиваються, забезпечені, у першу чергу, зростанням ємності їх внутрішніх ринків. При цьому збереження високого рівня активності на міжнародному ринку продукції промислового виробництва поки ще дозволяє розвинутим країнам світу втримувати провідні позиції рейтингів. Серед країн, що розвиваються, найбільш промислово розвинутими вважаються Корея, Китай та Індія, а серед розвинутих - Німеччина, Японія та США. Суттєва перевага розвинутих країн світу простежується у сфері виробництва високотехнологічної продукції. Навіть враховуючи перевагу в темпах зростання ВВП високотехнологічних галузей промисловості у країнах, що розвиваються, їх частка у загальносвітовому обсязі залишається поки що значно меншою.