Розглянуто особливості використання провідних методів оцінювання ризиків за сучасних умов розвитку національного господарства. Проаналізовано переваги та недоліки відповідних методик і можливостей їх застосування у практиці суб'єктів аудиторської діяльності. З метою підвищення ефективності оцінювання ризиків запропоновано комплексне використання методів оцінювання ризиків, які б враховували виділені рекомендаційні положення.

Проаналізовано основні статистичні дані стану машинобудування та інноваційної активності підприємств України. Визначено проблеми інноваційного відтворення підприємств машинобудування та запропоновано рекомендації щодо їх вирішення.

Розглянуто основні проблеми оцінювання ризиків нововведень на підприємствах машинобудування та обгрунтовано необхідність пошуку нових підходів. Розроблено методичний підхід до одержання комплексної оцінки сукупного ризику нововведень, який грунтується на послідовному виконанні запропонованих етапів.

Висвітлено питання нормативно-правового регулювання аудиту зовнішньоекономічних операцій, місце даного аудиту в системі контролю підприємства. Охарактеризовано організаційно-економічне забезпечення аудиту зовнішньоекономічних операцій, зокрема модель даного аудиту, аудиторські докази, процедури, прийоми та тести, робочі документи та аудиторський висновок. Розкрито сутність та види ризиків аудиторської діяльності у ході здійсненя зовнішньоекономічних операцій. Навкедено загальну характеристику об'єктів і порядок здійснення аудиту окремих зовнішньоекономічних операцій, зокрема купівлі та продажу іноземної валюти, операції з імпорту та експорту тощо.

Розроблено теоретичні положення і прикладні рекомендації щодо вдосконалення процесу оцінювання та планування ризику нововведень (РН) у діяльності підприємств машинобудування (ПМ). Наведено класифікацію РН, методичні рекомендації щодо превентивних заходів реагування, які реалізуються за допомогою карти ризику. Проаналізовано особливості інноваційної активності ПМ, викладено методичні положення з планування РН, запропоновано оптимізацію організаційної структури управління на ПМ з урахуванням фактора ризику. Розроблено метод оцінювання РН, який полягає у формуванні шкали з набору показників-активаторів для виділених сфер ПМ. Описано метод вибору заходів реагування на прояви РН, який грунтується на формуванні альтернативних сценаріїв розвитку досліджуваного явища, а також метод відбору ризикоутворювальних факторів на основі аналізу інформації про параметри внутрішнього та зовнішнього середовища.

Висвітлено сутність ризик-менеджменту, розкрито його значення в міжнародній туристичній діяльності (МТД). Розглянуто особливості та класифікацію ризиків у МТД. Описано методи кількісного оцінювання ризиків, а також методи управління ризиками в МТД. Увагу приділено особливостям моделювання ризикових ситуацій і проблемам прийняття управлінських рішень за умов ризику.

Розглянуто відомі підходи до планування. Проаналізовано їх з позиції виокремлення переваг і недоліків під час планування ризику нововведень (ПРНВ). Запропоновано рекомендаційні положення стосовно підвищення ефективності існуючого інструментарію ПРНВ.

Проаналізовано особливості оцінювання ризику нововведень інноваційно-активних підприємств машинобудування. Запропоновано розглядати його як сукупність різнорідних властивостей та характеристик, що зумовлено рядом ризикоутворювальних чинників. На основі зазначених особливостей розроблено та запропоновано метод оцінювання ризику нововведень на машинобудівних підприємствах.

Розглянуто теоретичні аспекти технології стратегічного планування (СП). Досліджено особливості планування ризику нововведень (РНВ). Обгрунтовано необхідність здійснення СП РНВ та окреслено особливості технології СП РНВ.

Розглянуто причини виникнення ризиків науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), зокрема фактори, які впливають на утворення ризиків на всіх етапах НДДКР, починаючи від фундаментальних досліджень і закінчуючи дослідно-конструкторськими розробками. Досліджено внутрішні та зовнішні чинники, які є передумовами виникнення ризиків НДДКР та наведено шляхи їх уникнення. Запропоновано авторське трактування поняття "ризик НДДКР".

Розроблено теоретичні положення семантики категорій "інноваційна програма", "ризик нововведень", "результативність інноваційної програми". Запропоновано методичні засади формування та реалізації інноваційної програми на основі ризик-менеджменту, методичні засади оцінювання та планування ризику нововведень з урахуванням багатоваріантності та динамічності його проявів та обрання відповідних заходів реагування. Розроблено методичні положення з визначення результативності інноваційної програми.

Розглянуто питання щодо необхідності формування методичного інструментарію, який забезпечує об'єктивні підстави для обрання заходів реагування відповідно до напрямків розвитку ризикового явища. Розроблено метод вибору заходів реагування на ризик нововведень і наведено приклад практичного застосування пропонованого методу на машинобудівному підприємстві.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9-2

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано принципи поділу показників на основні та допоміжні в системі оцінювання діяльності підприємства, а саме: основні показники повинні мати передусім стратегічний характер, а допоміжні - відображати процеси, які відбуваються на підприємстві; поділ показників повинен строго поєднуватися зі стратегією підприємства; потрібно забезпечити представництво показників, які репрезентують інтереси різних груп економічного впливу, як серед основних показників, так і серед допоміжних; поділяючи показники, доцільно поєднувати знання експертів про важливість певних показників для діяльності організації з математичними методами, які надають змогу перевірити коректність здійсненого розподілу; метод розподілу показників на основні та допоміжні повинен забезпечувати розгляд відібраного набору показників як системи; метод розподілу показників на основні та допоміжні повинен надавати змогу аналізувати силу впливу допоміжних показників на основні, а також порівнювати силу впливу одних показників із іншими; здійснюючи поділ показників на основні та допоміжні, необхідно враховувати завдання, які ставляться перед системою оцінювання діяльності підприємства. Проаналізовано методи розподілу показників на основні та допоміжні в системі оцінювання діяльності підприємства, а саме: метод, заснований на експертних оцінках; метод, який базується на розрахунку канонічних кореляцій; метод, який базується на розрахунку основних показників за інтегральними оцінками. Недоліком методів експертних оцінок є відсутність тестування їх правильності. Суттєвим недоліком методу, занованого на застосуванні канонічних кореляцій, є неврахування комплексності стратегічних цілей підприємства. Останнє означає, що як основні показники використовують не комплексні інтегральні показники, які надають широке уявлення про рівень досягнення стратегічних цілей підприємства, а вузькі спеціалізовані показники, які більше підходять для оцінювання процесів. На підставі аналізування переваг і недоліків для виділення основних і допоміжних показників рекомендовано використовувати метод, який базується на розрахунку основних показників за інтегральними оцінками.

Сформовано послідовність оцінювання результатів здійснення організаційних змін на підприємствах. Проаналізовано особливості оцінювання результатів впровадження організаційних змін на вітчизняних машинобудівних підприємствах на прикладі здійснення конкретних змін. Зроблено відповідні висновки щодо результатів аналізу.

Питання гармонійного розвитку стали предметом гострих дискусій та обговорень протягом кількох останніх десятиліть, основна увага яких зосереджується на важливості формування політик, процедур і цілей для імплементації ініціатив такого розвитку. Останнє уможливлюється за умови наявності передумов і потенціалу на макрорівні. З огляду на зазначене, актуалізується необхідність у дослідженні окресленої проблематики на вітчизняному просторі. Мета роботи - виявлення основних передумов гармонійного розвитку української економіки на підставі аналізу макроекономічних індикаторів на кінець 2019 р. Виокремлено такі завдання. По-перше, визначити й окреслити фактори, що сприяють розвитку української економіки чи стримують його. По-друге, використовуючи теорію Елкінгтона про існування трьох проєкцій гармонійного розвитку, проаналізувати макроекономічні показники національної економіки на кінець 2019 р. Увагу зосереджено, власне, на економічній і соціальній проєкціях гармонійного розвитку, оскільки, саме макроіндикатори цих сфер найбільшою мірою свідчать про існування передумов для впровадження ініціатив такого розвитку. Проаналізовано такі макроекономічні показники: валовий внутрішній продукт, розмір зовнішньої торгівлі, рівень інфляції, безробіття та корупції. Досліджено соціальну складову, яка впливає на гармонійний розвиток економіки, а саме доступ до освіти та відповідно рівень освіченості населення. Проаналізовано обсяги інвестицій в країну та найпривабливіші галузі для іноземних інвесторів. На підставі аналізу динаміки зазначених показників на кінець 2019 р. узагальнено наявність у вітчизняній економіці передумов забезпечення її гармонійного розвитку. По-третє, визначено галузі, які можуть зробити найбільший внесок у розвиток української економіки. За результатами аналізу індикаторів стану та розвитку галузей економіки виокремлено 3 сфери бізнесу, які володіють найбільшим потенціалом для гармонійний розвитку, а саме: підприємства малого та середнього бізнесу, галузь інформаційних технологій та аграрний сектор. Саме окреслені види підприємницької діяльності можуть стати вихідними пунктами для якісної перебудови національної економіки, що в підсумку призведе до гармонізації економічного, соціального аспектів і турботливого ставлення до навколишнього природного середовища.

Розглянуто міжнародні та вітчизняні підходи до перекладу та трактування понять "sustainable development" і "business sustainability". На основі систематизації підходів українських науковців до трактування "sustainable development", здійснено порівняльний аналіз запропонованих трактувань. Обгрунтовано доцільність впровадження категорії "гармонійний розвиток", коли мова йде про адаптацію концепції "sustainable development" на рівні суб'єктів господарювання та запропоновано авторське визначення даної категорії.

Розглянуто питання застосування існуючих міжнародних стандартів, що спрямовані на сприяння адаптації та підтримання впровадження гармонійного розвитку суб'єктами господарювання. Наведено детальну характеристику кожного з них та представлено особливості використання цих стандартів у практиці підприємств. Наведено результати аналізування активності вітчизняних підприємств у формуванні та поданні звітів із гармонійного розвитку до Глобальної ініціативи зі звітності протягом 2010 - 2020 рр. Одночасно висвітлено питання особливостей застосування стандартів ESG та SASB у практиці закордонних компаній. За результатами проведеного дослідження сформовано висновки щодо переваг від застосування окреслених стандартів для українських підприємств. Одержані результати будуть корисними як представникам бізнесу, що перебувають на шляху побудови та демонстрації відповідального бізнесу, так і дослідникам гармонійного розвитку на макро- та мікрорівнях.

Висвітлено проблеми формування та використання систем гармонійного розвитку підприємств за умов глобалізації бізнесу. Запропоновано концепцію адаптації ідей гармонійного розвитку у бізнес-практику українських підприємств згідно із системним підходом. Розроблено метод аналізування великого масиву публікацій із використанням сучасного інструментарію кількісного бібліометричного аналізування. Виокремлено п'ять сфер такого розвитку. Розвинено методи моделювання систем гармонійного розвитку на основі відбирання найважливіших стейкхолдерів, ключових показників оцінювання такого розвитку, аналізування динаміки зміни рівня гармонійного розвитку підприємств та побудови сценаріїв наближення окреслених рівнів до очікуваного бачення стейкхолдерів.

Вирішено завдання формування та використання систем гармонійного розвитку підприємств в умовах глобалізації бізнесу. Запропоновано вирішення науково-прикладної проблеми адаптації ідей та принципів концепції гармонійного розвитку для потреб вітчизняних підприємств, розвитку на його основі теоретико-методологічних підходів до формування та використання систем гармонійного розвитку. З цією метою розроблено метод виокремлення тематичних напрямків та інтелектуальної структури наукових розвідок, мультиаспектний метод обгрунтування та виокремлення сфер, двовекторний метод аналізування гармонійного розвитку підприємств, удосконалено концепт та процедури аналізування стану формування та використання системи гармонійного розвитку, розвинуто інструментарій відбору найбільш важливих стейкхолдерів, моделювання динаміки рівня гармонійного розвитку підприємств та бізнес-модель гармонійного розвитку «Канвас», які покликані сприяти довгостроковому процвітанню підприємства із врахуванням особливостей глобалізованого бізнес-середовища.