Досліджено основні грані дотичності філософії Ф.Ніцше і творчості В.Винниченка, розглянуто спосіб функціонування ідей Ніцше у творах українського письменника та формування ніцшеанського дискурсу його творчості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано роман В.Винниченка "Записки Кирпатого Мефістофеля" в ракурсі трьох методологічних проекцій: феноменологічної, структуралістської та компаративістської.

Висвітлено актуальні проблеми винниченкознавства. Описано жанрово-стильову специфіку п'єси В.Винниченка "Мохноноге". Розглянуто красу і силу як моделювальні категорії, проблему національного у письменника, творчої авторської волі у його ранніх прозових творах. Розкрито міфоритуальний аспект морфології образів роману В.Винниченка "Лепрозорій". Проаналізовано формування нової концепції історії української літератури.

Освещены актуальные проблемы винниченковедения. Описаны жанрово-стилевая специфика пъесы В.Винниченка "Мохноногое", модель альтернативной истории как гипотеза - идеологические интенции красоты. Рассмотрены красота и сила как моделирующие категории, проблема национального у писателя, творческой авторской свободы в его ранних прозаических произведениях. Раскрыт мифоритуальный аспект морфологии образов романа В.Винниченка "Лепрозорий". Проанализировано формирование новой концепции истории украинской литературы.

Висвітлено функціональні ідеї романістики В.Винниченка. Розглянуто питання соціального та національного у публіцистиці письменника. Проаналізовано проблему жанрового поліфонізму в драматургії В.Винниченка в контексті тенденцій психологізації драматургії кінця ХІХ - початку ХХ ст., а також проблему семіотичної межі в структурі драми "Між двох сил".

Освещены функциональные идеи романистики В.Винниченко. Рассмотрены вопросы социального и национального в публицистике писателя. Проанализированы проблема жанрового полифонизма в драматургии В.Винниченко в контексте тенденций психологизации драматургии конца ХІХ - начала ХХ ст., а также проблема семиотической границы в структуре драмы "Между двух сил".

Розглянуто питання антропологізації простору як форми заперечення "нульової точки буття". Проаналізовано цинічний розум як чинник трансформації буттєвої сфери у малій прозі В.Винниченка, жінку-вамп як реформатора гендерної політики за матеріалом романістики письменника, а також ідентифікаційний код "вільної жінки" за оповіданням письменника "Таємність".

Рассмотрен вопрос об антропологизации пространства как формы отрицания "нулевой точки бытия". Проанализированы цинический ум как фактор трансформации сферы бытия в малой прозе В.Винниченко, женщина-вамп как реформатор гендерной политики по материалам романистики писателя, а также идентификационный код "свободной женщины" по рассказу писателя "Таинство".

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.01 + Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література та ідеологія. Роль світогляду в літ. творчості

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано поетику роману Володимира Винниченка "Записки Кирпатого Мефістофеля" через призму трьох методологічних проекцій - феноменологічну, структуралістську та компаративістську. З'ясовано особливості формування художньо-естетичного мислення Винниченка-романіста, а також типологію та генезис героя роману в межах трьох контекстуальних площин: світової "дияволіади" кінця XIX - першої половини XX ст., романістики В.Винниченка 1911 - 1916 рр. та ніцшеанських ідей. Досліджено структуру твору, що передбачає вивчення семантичних рівнів, літературних інстанцій твору (рамки, художнього простору, сюжету, персонажу, точки зору), принципів організації системи персонажів, функціональної ролі образу Мефістофеля.

Проаналізовано роман В. Винниченка "Записки Кирпатого Мефістофеля" у трьох інтерпретаційних проекціях: генологічній, семантичній та імагологічній. Розглянуто роман в контексті модерної дияволіади та творчості митця 1902 - 1916 рр., на яких позначився вплив філософії Ф. Ніцше та психоаналізу З. Фройда.

Досліджено соцреалістичний канон в українській літературі, який тлумачиться як система усталених нормативів, ідеологія формування дискурсивних практик, спрямованих на створення зразкових текстів, що покликані конструювати та легітимізувати радянську ідентичність. Осмислено три фази соцреалістичного канону (протоканону й кононізації, соцреалістичної картини світу, сформованість якої позначає домінування канону як основного репрезентанта радянської літератури, редукції канону за умов "загроженої" культури та в жданівську добу). Обгрунтовано, що соцреалістичний канон у його українському варіанті виявляє зовнішньодекларативну та внутрішньовиразнювальну тенденції.

Наведено результати системного аналізу українського соцреалізму. Вивчено культурні механізми, які висвітлюють його специфіку. Розкрито особливості формування соцреалістичного канону в українській літературі сталінського періоду, показано його роль у становленні й утвердженні радянської ідентичності.

Приведены результаты системного анализа украинского соцреализма. Изучены культурные механизмы, освещающие его специфику. Раскрыты особенности формирования соцреалистического канона в украинской литературе сталинского периода, показана его роль в становлении и утверждении советской идентичности.

Вивчено процес формування дискурсу про тоталітарне-совєтське-соцреалістичне з початку холодної війни й до сьогодення. Хронологічний аспект дослідження сконцентровано на зміні радянсько/cовєтологічного вектора на ревізіоністсько/пострадянський. Історіографію дискурсу про тоталітарне-совєтське-соцреалістичне проаналізовано на аксіологічному, тематологічному та методологічному рівнях.

Вивчено образ Донбасу як ключового форманта метагеографії та геоідеологій у творчості В. Сосюри. Діахронний принцип аналізу передбачає розгляд еволюції цього образу: "Донбас індивідуального минулого", "революційний", "промисловий" та "воєнний" Донбас. Синхронний принцип націлений на аналіз картини світу, образу "героя місця" та локусів індустріального пейзажу. Своєрідність та художня переконливість сосюринського Донбасу полягає в тому, що в цьому образі злились дві тенденції: зображення радянських перетворень Донбасу, романтизація індустріальної праці становлять основу геоідеологій, представлених у В. Сосюри; міфологізація образу "Донбасу індивідуального минулого" пов'язана з конструюванням персональної метагеографії, яка слугує художнім "каркасом" поетичного світу В. Сосюри.

Репрезентовано схему аналізу ліричного твору й подано науково-методичні вказівки до її застосування. Проаналізовано ключові літературознавчі категорії, такі як вид, жанр, пафос, мотив, композиція, ліричний сюжет, ліричний герой, художні засоби, версифікація.

Проаналізовано образ української революції, створений Володимиром Винниченком у його персональному "Щоденнику", комедії "Панна Мара" (1917), драмі "Між двох сил", повісті "На той бік" (1919) і тритомному есеї "Відродження нації" (1920). Розглянуто 3 важливі теми: кореляція Винниченкової діяльності як лідера української революції та письменника, котрий створив її образ; конфлікт між національними і більшовицькими ідеями у Винниченковому світогляді та його творах; часова різниця між написанням і публікацією творів та їх рецепцією Винниченковими й нашими сучасниками. Авторка розмірковує над ідеологічними та естетичними аспектами створення образу української революції, відповідаючи на запитання: які типи історичних, філософських і художніх нарацій про українську революцію створив Винниченко? Чи можна ці нарації розглядати як Винниченкову спробу виправдати власну діяльність провідного учасника української революції? Як нарації вплинули на колективне розуміння революційних подій? Підсумовуючи, авторка з'ясовує, як деталі образу революції, створеного Винниченком, відображаються в канонічній репрезентації української революції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4ФРА=411.4)6-4 Винниченко В.К. 54 + Ш5(411.4=4Фра)6-4 Винниченко В.К. 54

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ