Висвітлено сутність й основні концепції транснаціоналізації за умов глобалізації. Розглянуто теорії розвитку корпорацій і еволюцію компаній у транснаціональні корпорації (ТНК). Охарактеризовано фактори зростання ТНК, особливості економічної політики, стратегії та інноваційної діяльності ТНК за умов глобалізації. Розкрито проблеми формування системи соціальної відповідальності ТНК, а також особливості наднаціонального регулювання їх діяльності. Увагу приділено розвитку транзитного потенціалу світу. Обгрунтовано напрями підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств транспортного машинобудування на підставі залучення інвестицій.

Наведено загальні відомості про Турецьку Республіку (ТР), особливості її формування і розвитку. Проаналізовано співробітництво України та ТР в економічній та політичній сферах, організацію консульської служби та її роль в розвитку співробітництва, діяльність Почесного Генерального консульства ТР у Дніпропетровську у розвитку бізнесу, підтримки наукових досліджень та освіти.

Приведены общие сведения о Турецкой Республике (ТР), особенностях её формирования и развития. Проанализированы сотрудничество Украины и ТР в экономической и политической сферах, организация консульской службы и её роль в развитии сотрудничества, деятельность Почётного Генерального консульства ТР в Днепропетровске в развитии бизнеса, поддержки научных исследований и образования.

Викладено методологічні акценти класичного й інституційного підходів у сучасних концепціях розвитку світової економіки. Обгрунтовано парадигмальні наукові концепції розвитку суспільства та практичні наслідки інформаційних процесів у глобальній економіці. Розглянуто онтологічні підходи формування світоглядних концепцій розвитку світової економіки. Висвітлено ключові особливості сучасного етапу розвикту процесу інформатизації світової економіки. Охарактеризовано об'єктивну природу виникнення інформаційного суспільства та нові підходи до управління. Описано інформаційні технології організації управління інноваціями.

Зазначено, що на матеріалі американських освітніх стандартів у галузі інформатики Curricula 2001, що визначають викладання інформатики майже у всьому світі, показано ряд серйозних проблем у цій галузі, які стосуються переважно відносин внутрішньої (бази даних, програмне забезпечення) та зовнішньої (виробництво, бізнес, менеджмент) частин інформатики. Запропоновано рішення, яке грунтується на системно-семіотичній парадигмі.

Виявлено основні практичні проблеми організації управління, наголошено на необхідності розробки системно-семіотичного методу, який базується на знаннях зв'язків між ІТ та їх оточенням і здатний мінімізувати їх взаємний вплив.

Розглянуто місію, зміст та об'єкти діяльності, ресурси, особливості менеджменту, функціональну й організаційну структуру підрозділу або окремої компанії, яка розробляє та реалізує стратегію компанії-клієнта. В основу розгляду покладено системно-семіотичний підхід до інтелектуальних технологій.

Розкрито зміст поняття та доведено, що інформатизація удосконалює технологічний уклад економіки суспільства, в результаті чого технологічний спосіб виробництва переходить у нову якість і формується економіка знань. Визначено парадигмальну сутність інформаційно-технологічного розвитку суспільства, в основі якої є системно-семіотична парадигма інформаційного розвитку та інформаційна парадигма технологічного розвитку. Обгрунтовано інституціональну основу інформаційно-технологічного розвитку національної економіки, яку повинна складати запропонована концепція "франчайзингу інститутів". Набула подальшого розвитку змістовна сутність інноваційного процесу. Розкрито зміст поняття доступності інформації та розроблено методологічні основи управління інституціональною стабільністю інформаційно-технологічного розвитку національної економіки. Визначено інститути державного регулювання процесу інформаційно-технологічного розвитку України. Запропоновано методичний підхід до оцінки стану інформаційної безпеки національної економіки, рівня її інформаційно-технологічного розвитку та способів їх державного регулювання на основі когнітивного моделювання й управління слабкоструктурованими системами.

Визначено базові поняття та проведено оцінку і прогнозування впливу чинників на міжнародну конкурентоспроможність (МКС) готельних підприємств. Оцінено вплив макроекономічного середовища на вхідний туристичний потік та здійснено оцінку впливу окремих чинників зовнішнього та внутрішнього середовища на МКС готельних підприємств у розрізі їх організаційно-правових форм. Виявлено особливості впливу чинників на діяльність готельних підприємств, які функціонують як юридичні та фізичні особи, доведено існування особливостей у їх МКС. Сформовано економіко-математичні моделі, які надають змогу оцінювати вплив чинників і прогнозувати МКС готельних підприємств. Одержані результати є вагомим інструментом розробки збалансованої системи розвитку готельних підприємств.

Мета роботи - аналіз державних стратегій побудови економіки знань, визначення напрямів трансформації та групових особливостей розвинених країн і найбільш економічно потужних країн, що розвиваються. Акцентовано увагу на сучасному світовому контексті історичних обставин, які впливають на державні стратегії переходу до економіки знань, на зміну моделей економічного зростання і новий етап глобалізації, який пов'язаний з розвитком і поширенням знань. У зв'язку з цим виділено ряд глобальних мегатрендів, охоплюючи науково-технічну діяльність, міжнародну торгівлю високотехнологічними товарами і наукомісткими послугами, міжнародну міграцію робочої сили тощо. Зазначено зміну парадигми суперництва й "архітектури" глобального економічного лідерства. Проаналізовано показники науково-технічної діяльності в декількох країнах, що доводить збереження асиметрії. Наведено результати аналізу стратегій побудови економіки знань ряду розвинених країн (США, ЄС, Німеччини, Франції, Данії, Фінляндії, Швеції, Японії, Південної Кореї, Сінгапуру, Ізраїлю) і країн, що розвиваються (Китай, Індія, Малайзія, Бразилія, ПАР, Мексика). Охарактеризовано їх участь у світовому науковому прогресі й інноваційному процесі, а також виділено основні напрями трансформацій у руслі переходу до економіки знань (нова індустріалізація, розвиток науки і освіти; вдосконалення інноваційних систем; розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва та ін.). Одним із факторів структурних змін на всіх рівнях є макроінновації. В межах запропонованої концепції таких інновацій виділено три їх типи: науково-парадигмальні, структурні та трансформаційні. Встановлено їх зв'язок із зовнішньоекономічною стратегією держави.

Акцентовано увагу на тому, що сучасний світ входить у період комплексних трансформацій, пов'язаних з подоланням накопичених проблем економічного та неекономічного характеру, а також з переходом до нової парадигми розвитку світового господарства. Однією з її основ є модель економіки знань. З іншого боку, прогрес інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та їх проникнення в усі сфери життя суспільства створили умови до формування так званої цифрової економіки. Це також трансформує сучасні економічні системи та набуває загальносвітового значення. У результаті концепції економіки знань і цифрової економіки перетинаються як у теоретичному, так і у практичному плані. Визначення їх співвідношення є актуальною науково-практичною проблемою з точки зору пояснення і формування нової парадигми розвитку світового господарства. Уточнено сутність і особливості економіки знань як нового типу економіки. Обгрунтовано, що цей термін більш повно та точно відображує специфіку нового етапу суспільного розвитку та стає базовим. Зазначено трансформаційний вплив ІКТ на сучасне господарство, що веде до формування цифрової економіки. Визначено сутнісні особливості та характеристики такої економіки як нової функціональної моделі економічної системи. Розглянуто специфіку цифрових трансформацій, які змінюють форми економічної організації. Надано пояснення співвідношення концепцій економіки знань і цифрової економіки, їх взаємне доповнення у формуванні нової парадигми розвитку світового господарства. Це забезпечується тим, що вони: змінюють моделі економічного зростання; забезпечують структурно-функціональне перетворення систем суспільного виробництва; стають основою для створення нових економічних механізмів. Наголошено на доцільності реалізації положень ухваленої Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018 - 2020 рр. Висловлено побажання, щоб такі документи (у сфері розвитку цифрової економіки) спрямовувались на побудову інфраструктури економіки знань і забезпечення її ключових процесів, зокрема у сфері науки й освіти.

Сучасний світ знаходиться у процесі переходу до більш досконалої господарської парадигми, заснованої на моделі економіки знань. Глобалізація все більше охоплює сферу знань, у тому числі науку, освіту, інформаційно-комунікаційні технології, інноваційне підприємництво, наукомісткі виробництва. За таких умов важливою проблемою є зростання асиметричності глобального простору економіки знань, яка, зокрема, проявляється у розривах показників національної науки. Обгрунтовано мозаїчність сучасного світового господарства та виникнення міжнародної асиметрії у сфері знань, яка стає більш високою і широкомасштабною. Проведено статистичну оцінку розривів показників національної науки як характеристики рівня асиметричності глобального простору економіки знань. На підставі аналізу показників (витрат на НДДКР, чисельності дослідників, продукування інтелектуальної власності, патентування, наукових публікацій, високотехнологічного експорту) зроблено висновок про зростання розривів показників національної науки. Це створює виклик для світової спільноти та вимагає спеціальних заходів з підтримки країн-аутсайдерів.

У сучасному світовому господарстві домінуючою стає інноваційна модель економічного розвитку, яка охоплює всі сфери життя суспільства. Інноваційна економіка зумовлює необхідність підвищення якості підготовки фахівців і формує нові вимоги до системи освіти, що актуалізує проблематику її вдосконалення. З огляду на те, що зміна системи освіти потребує тривалого часу, для забезпечення швидких змін у цій сфері запропоновано створення нового виду освітніх установ - інжинірингових шкіл (ІШ). Це тісно пов'язано з формуванням в Україні національної інноваційної системи, як з точки зору підготовки фахівців, так і з точки зору підтримки інноваційних проектів. Обгрунтовано первинну важливість освіти для інтенсифікації інноваційних процесів з точки зору розвитку людського капіталу, розповсюдження знань, підтримки інноваційного підприємництва тощо. Визначено причини, що зумовлюють необхідність створення ІШ у цілому й особливо в Україні. Узагальнено теоретико-методологічні основи створення ІШ (ноосферний підхід, методологія вертикальної інтеграції знань, модель парадигмального інноваційного розвитку). Сформульовано основні елементи концепції ІШ. Їх представлено як елемент інноваційної інфраструктури, визначено основну ідею їх бізнес-моделі. Наведено напрями аналітичної роботи, напрями розвитку і підвищення ефективності ІШ у національній інноваційній системі.

У сучасну епоху зростання, розвиток і конкурентоспроможність національних господарств, а в підсумку і добробут націй, вирішальною мірою залежать від масштабу, темпів і результативності впровадження інновацій. Тому визначального значення набула інтенсифікація інноваційних процесів, що вийшла на національний рівень і проявилася у створенні національних інноваційних систем (НІС). Однією з найважливіших складових НІС сьогодні розглядається освіта. Розуміння ролі освіти в НІС надає можливість розвитку та управління цим сектором у контексті підвищення ефективності всієї системи та інших елементів. Роль освіти визначається не тільки з точки зору підготовки фахівців, але й також з позицій структури НІС і особливих функції сектора освіти. Розглянуто декілька моделей, в яких підкреслюється важливість і описується роль освіти: "Потрійна спіраль", "Третя місія", "Розумна спеціалізація", "Трикутник знань". Охарактеризовано позиції освіти (університетів) у підсистемах НІС. Показано присутність освіти в різних функціональних блоках, а також основних процесах. Також роль освіти в НІС розкривається у виділенні функцій. Звертається увага на загальноекономічне значення функціонування сектора освіти, а також на декілька груп функцій в таких сферах: підготовка фахівців; генерування нових знань; організація інноваційного процесу; підтримка інноваційної діяльності; комерціалізація інновацій; забезпечення відносин із зовнішнім середовищем. У рамках НІС відбувається інтеграція науки, освіти та інновацій, що передбачає гармонійну взаємодію, розвиток і збалансованість. Для інтеграції науки, освіти та інновацій необхідна якісно нова інноваційна інфраструктура, нові форми організації наукової, освітньої та інновційної діяльності. У цілому, освіта має значення в інтенсифікації інноваційних процесів, відіграє важливу роль у формуванні НІС, її структурному вдосконаленні та підвищенні ефективності.

Індустрія туризму, зокрема готельний сектор, є високо конкурентним ринком. Готельні мережі (ГМ) є одними з основних гравців на світовому ринку туристичних послуг і поступово освоюють український готельний ринок. Мета роботи - визначення сутності міжнародних ГМ, виокремлення їх ознак і значення для туристичного ринку України. Розглянуто різні тлумачення поняття ГМ, надані провідними науковцями в сфері туризму. На їх основі виділено основні ознаки (критерії) та елементи ідентифікації та дослідження ГМ (складна багаторівнева система, довгострокове взаємовигідне співробітництво, система стратегічного співробітництва, управлінські стандарти, організаційні стандарти, єдина концепція просування продукту, єдине керівництво, єдина система стандартів матеріально-технічної бази та послуг, сумісний маркетинг, оптимізація витрат, територіальна експансія на ринку готельних послуг та інші), згідно з якими розроблено блок-схему, яка описує взаємозв'язки між ними. Сформульовано уточнююче визначення поняття ГМ, що враховує всі виявлені ознаки та елементи, та визначає сутність даного терміну. Проведено аналіз кількості готелів та аналогічних засобів розміщення в Україні, місць в них і осіб, що в них перебували, виявлено їх невисокий динамічний розвиток. Розглянуто туристичні потоки в Україні. Виявлено позитивну динаміку щодо збільшення туристів і тенденцію до прискорених темпів значного переважання виїзного туризму над внутрішнім. Сформульовано основні причини щодо наведених фактів. Розглянуто міжнародні ГМ на туристичному ринку України. Їх розвиток у перспективі наблизить національний готельний ринок до світових норм і стандартів якості шляхом стимулювання конкуренції. Обгрунтовано зростання попиту на високоякісні готельні послуги в Україні та визначено адміністративні причини, що ускладнюють процес надання готельних послуг, зокрема щодо будівництва, заходів безпеки, додержання екологічних і санітарних норм, отримання дозвільних документів, тощо.

Зростаюча значущість інновацій в економіці перетворила їх на важливіший фактор виробництва та споживання, структурних змін, економічної динаміки, конкурентоспроможності, соціального розвитку. Це набуло парадигмального значення та привело до виникнення інноваційної моделі економічного розвитку, особливостям якої присвячена стаття. Враховуючи залежність інновацій від генерування та поширення нових знань, у статті наголошується на критичній важливості продуктивності науки та якості освіти. Це підтверджується глобальними тенденціями та знаходить прояв у стратегіях розвитку держав і компаній. У цьому контексті уточнено сучасне розуміння інновацій та основи їх появи, що пов'язано з пізнанням і творчістю. Охарактеризовано основні риси інновацій, зокрема: кумулятивність, ланцюговий характер, інтеграція практичних і теоретичних знань, тривалість "дозрівання" та появи інновації, невизначеність, колективність, нерівномірність появи в часі та концентрації в просторі, конфліктність. Запропоновано бачення процесу розробки інновацій за стадіями, охопленими системним управлінням. Охарактеризовано основні моделі появи інновацій і моделі інноваційного процесу (модель витягування попитом (ринком); модель "шукачі потреби"; модель "зчитувачі ринкової інформації"; модель технологічного підштовхування; циклічна модель інновацій; модель відкритих інновацій; ланцюгова та інтерактивна моделі інноваційного процесу; інноваційна модель "воронка"; мережева модель інновацій). Виокремлено ряд особливостей інноваційної моделі економічного розвитку: визнання інновацій найважливішим фактором економічного зростання; постійна взаємодія виробництва, науки та ринку, орієнтована на розробку інновацій; визначальна роль людського капіталу; структурні зміни в системі суспільного виробництва; переважання інноваційного характеру конкуренції в сучасній економіці; зародження та розвиток інноваційного підприємництва. На основі становлення інноваційної моделі розвитку, зростаючої ролі науки та освіти охарактеризовано сучасну економіку як економіку знань; розглянуто основні моменти її концепції. Обгрунтовано збільшення впливу освіти в інноваційній моделі економіки з точки зору генерування та поширення нових знань з метою інтенсифікації інновацій.

Новий тип господарювання, який починає будуватися сьогодні та заснований на широкому використанні інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), отримав назву "цифрова економіка". Використання ІКТ і цифрових систем несе в собі великі переваги, всебічно змінює національні господарства. Перехід до цифрової економіки є об'єктивним і безповоротним, тому потрібно чітко розуміти цю нову сутність, її особливості та тренди розвитку. Мета роботи полягає в тому, щоб окреслити сучасне розуміння сутності, визначити риси, характеристики й особливості цифрової економіки, а також встановити тенденції її розвитку в умовах глобалізації світового господарства. Надано пояснення значення ІКТ в економіці, створення цифрових систем, Інтернету людей і речей, кіберфізичних систем, різного обладнання та пристроїв. Сформульовано головні результати широкого застосування ІКТ, особливо розвитку Інтернету. Надано пояснення цифровізації та цифрових трансформацій. У цілому роз'яснено наслідки застосування ІКТ на внутрішньоорганізаційному, мезоекономічному та макроекономічному рівнях. Виокремлено сутнісні риси цифрової економіки та загальні основи її виникнення з акцентом на ролі Інтернету. У цьому контексті визначено низку характеристик цифрової економіки. Обгрунтовано чотири основні підходи до визначення сутності цифрової економіки (політекономічний, технологічний, ресурсно-факторний, підприємницький). Для розкриття структури цифрової економіки виокремлено основні його види, включаючи допоміжні (створення вебсайтів, Інтернет-маркетинг, аналітика та ін.). Наголошено на великому значенні платіжних операцій. Ураховано використання ІКТ для забезпечення діяльності промислових підприємств і створення "розумних" речей, міст, інфраструктури тощо. Запропоновано розглядати цифрову економіку як модернізацію та нову парадигму розвитку соціально-економічних систем. У цьому контексті виокремлено структурні, організаційні, управлінські, інституціонально-правові, соціальні, просторові особливості такої економіки. Наголошено на необхідності дослідження глобальних аспектів розвитку цифрової економіки, у межах чого визначено відповідні тенденції, враховуючи розвиток електронного бізнесу, галузей і ринкових сегментів, перетворення цифрової економіки на джерело економічного зростання та розвитку.

Одним із найбільш масштабних сегментів FinTech став сектор платіжних технологій (PayTech), який трансформує способи здійснення платіжних операцій. Інтенсивно розвиваються електронні платіжні системи (ЕПС), які набувають певних специфічних особливостей, що мають значення для їх створення і удосконалення. Визначальною передумовою сталого розвитку ЕПС є досягнення і підтримка їх економічної ефективності, що особливо важливо для надавачів платіжних послуг. Мета роботи - уточнення сутності, структури і визначення особливостей функціонування ЕПС, а також основ оцінки їх економічної ефективності. Охарактеризовано вплив розвитку електронних платежів на зміну якості товарно-грошових відносин та економічного обміну і формування нового платіжного механізму ринків. Розглянуто найбільш поширені платіжні методи у сегментах B2B та B2C, а саме автоматизована клірингова палата, готівка, чеки, кредитна картка, дебетова картка, комерційна кредитна картка, безконтактні платежі. Уточнено сутність і досліджено ознаки класифікації електронних платіжних систем. Обгрунтовано, що вони є основою для розвитку різних напрямів FinTech. Розглянуто функції електронних платіжних систем, на основі яких вони розглядаються як частина платіжної інфраструктури (сервісна, трансфертна, інформаційна, контрольна, інформаційно-захисна, організаційна). Проаналізовано основні елементи електронної платіжної системи, основні блоки, що відповідають за її функціональну реалізацію, а також послуги щодо проведення безготівкових електронних платежів. Обгрунтовано появу ринку електронних платіжних послуг. Визначено ролі нових учасників цього ринку - платіжний процесор та платіжний шлюз. Представлено технологічну модель електронної платіжної операції, що являє собою процес обробки даних про трансакцію і подальший обмін даними між учасниками даної трансакції в рамках платіжної системи. Обгрунтовано необхідність створення нової нормативно-правової бази щодо надання платіжних послуг. Розглянуто питання і основи оцінки економічної ефективності в сфері електронних платіжних послуг.

У контексті розбудови цифрової економіки посилюється використання цифрових технологій у фінансовому секторі (FinTech) та для забезпечення платежів (PayTech). інтенсивно розвивається світовий ринок електронних платіжних послуг (ЕПП), що актуалізує проблематику його ефективності. Мета дослідження - визначення загальних тенденцій розвитку ринку ЕПП та основних проблем забезпечення економічної ефективності їх надання. Дослідження базується на аналітичному фреймі, який визначив блоки аналізу та послідовність матеріалу. Використано статистичний, структурний, функціональний, інституціональний, логіко-історичний аналіз. Показано позитивну світову динаміку розвитку ринку ЕПП у тісному зв'язку з розвитком електронної комерції. Виокремлено структурні тенденції розвитку ринку ЕПП. Встановлено специфіку й обгрунтовано особливості функціонування цього ринку; акцентовано увагу на специфічності ринку ЕПП у ЄС та його елементах. Показано особливості формування систем регулювання ринку ЕПП, у тому числі у ЄС. Наголошується на розвитку ринку ЕПП в Україні та його інтеграції у міжнародний простір. Виокремлено стратегії надання ЕПП, типи стратегій розширення діяльності підприємств-надавачів цих послуг і стадії їх зростання. Визначення проблем ефективності надання ЕПП охопило: адаптацію до регуляторних вимог, конкурентоспроможність (визначено детермінанти), управління ризиками, інноваційну діяльність (визначено різновиди інновацій), створення платіжних екосистем. Результати мають теоретичну цінність, можуть бути використані у практичній діяльності надавачів ЕПП, у державному регулюванні цього ринку та підприємцями стартапів. У перспективі планується виокремити напрями підвищення рівня економічної ефективності надання ЕПП, що сприятиме розбудові цифрової економіки та матиме позитивні соціальні ефекти.