Розкрито проблеми лікування та ведення вагітних, хворих на рак щитоподібної залози. Запропоновано методики корекції післяопераційного періоду та компенсації станів після тиреоїдектомії. Увагу приділено питанням активізації виявлення патології щитоподібної залози під час вагітності, корекції тактики ведення вагітних за даної патології та зниження ускладнень під час вагітності та пологів.

Розглянуто міждисциплінарні проблеми підготовки лікарів-інтернів з хірургії, урології та гінекології за умов використання відео- та лапараскопічної техніки. Розкрито досвід лікування варикоцеле за умов клініки малоінвазивної хірургії. Дослідження особливості перебігу жовчокам'янної хвороби у жінок у післяпологовому періоді. Розкрито засади безпечної оваріальної хірургії в практиці абдомінального хірурга. Надано морфологічну характеристику місцевої нейроендокринної системи у разі хронічних холециститів. Обгрунтовано доцільність симультанних операцій, які включають хірургічну корекцію форми живота й операції з приводу іншої хірургічної патології. Увагу приділено імуногістохімічним дослідженням рецепторів естрогену та прогестерону у разі аденоміозу. Наведено оцінку порушень харчового статусу пацієнтів у разі госпіталізації. Розкрито особливості застосування лапароскопічної технології в діагностиці та хірургічному лікуванні гострого апендециту. З'ясовано доцільність використання соноеластографії утворів яєчників у визначенні прогнозу пункційного лікування. Розкрито методи лікування пухлиноподібних утворень яєчників у дівчат. Розглянуто оптимізацію хірургічного лікування хворих з абсцесом епітеліального куприкового ходу. Описано сучасні методи лікування трубної вагітності. Обгрунтовано застосування радіохвильової хірургії у комплексному лікуванні хворих на медикаментозний риніт. Показано роль і місце малоінвазивної гінекологічної хірургії в репродуктивній медицині.

Проведено изучение репродуктивной функции у женщин с различными йододефицитными заболеваниями. Установлена высокая частота гинекологических заболеваний при йододефицитных заболеваниях и взаимосвязь между функциональными нарушениями органов репродуктивной системы и щитовидной железы. Показана необходимость комплексного изучения эндокринного статуса, ультразвукового обследования и совместного ведения таких пациенток гинекологами и эндокринологами.

Проведена оценка основных эхографических признаков аутоиммунного тиреоидита при различных гинекологических заболеваниях: миоме матки, эндометриозе и воспалительних заболеваниях придатков. Предложены наиболее информативные маркеры диагностики данной патологии с учетом различных гинекологических заболеваний.

Лейоміома матки - гормонозалежна пухлина міометрія, одна з найпоширеніших доброякісних пухлин жіночих статевих органів. У консервативному лікуванні лейоміом матки використовують різні блокатори рецепторів прогестерону. Одним із таких препаратів є уліпристала ацетат, що належить до селективних модуляторів рецепторів прогестерону, які пригнічують ріст міоми і можуть приводити до її регресії. Мета роботи - провести морфологічне дослідження міоматозної тканини і ендометрія в пацієнток із лейоміомою матки після лікування уліпристала ацетатом. Проведено гістологічне та імуногістохімічне дослідження лейоміом та ендометрія у 9 пацієнток після тримісячного курсу лікування уліпристала ацетатом - 5 мг на добу (основна група), а також у 15 пацієнток без передопераційної гормональної терапії (група порівняння). У пацієнток, які приймали уліпристала ацетат, у гладком'язових клітинах лейоміоми відзначалося достовірне зниження експресії рецепторів прогестерону, маркерів інгібітора апоптозу Bcl-2 і проліферативної активності КІ-67. Таким чином, у гладком'язових клітинах міоми під впливом уліпристала ацетату зменшується кількість рецепторів прогестерону, тобто знижується його дія, внаслідок чого відбувається індукування апоптозу і зниження процесів проліферації, і через це виникає інволюція міоми. В ендометрії у пацієнток під впливом уліпристала ацетату розвиваються оборотні зміни, асоційовані із застосуванням модуляторів рецепторів прогестерону. При дослідженні в ендометрії маркера проліферативної активності КІ-67 у пацієнток, які приймали уліпристала ацетат, відзначається вкрай низька його експресія в порівнянні з групою пацієнток без гормонального лікування міоми. Зміни в ендометрії під дією уліпристала ацетату необхідно диференціювати з естроген-індукованими змінами та гіперплазією ендометрія, тому в направленні на патогістологічне дослідження необхідно обов'язково зазначати, що проводилась терапія уліпристала ацетатом. У перспективі необхідно продовжити вивчення морфологічних змін, зокрема, імуногістохімічних характеристик міоматозної тканини і ендометрія у пацієнток після лікування уліпристала ацетатом.

Мета дослідження - підвищення ефективності хірургічного лікування субмукозної міоми матки на підставі вдосконалення малоінвазивної техніки хірургічного втручання. Для реалізації поставленої мети проаналізовано результати 160 міомектомій, із яких 100 виконано з використанням гістероскопічної техніки (I основна група) та 60 - із застосуванням комбінованого способу: гістероскопія з лапароскопічною асистенціею (II основна група). До контрольної групи ввійшли 40 практично здорових жінок. Основними методами дослідження були клінічні, ехографічні, доплерометричні, морфологічні, лабораторні та статистичні. Впровадження у клінічну практику комбінованого оперативного втручання (гістеро-лапароскопії) в один етап з накладанням ендоскопічних швів на стінку матки під гістероскопічним контролем у ситуаціях, які потребують об'єктивного оцінювання спроможності стінки матки у ділянці видаленого вузла, сприяє зниженню інтраопераційної крововтрати; зменшенню об'єму інфузійної терапії; ранньому відновленню фертильної функції пацієнток шляхом максимального збереження анатомічної структури матки як органа, що забезпечує розвиток плода; ранньому відновленню рухової активності хворих (у першу добу після операції) та зменшенню тривалості їх перебування у стаціонарі після оперативного лікування (у середньому 3 доби). Отримані результати надають можливість рекомендувати вдосконалений алгоритм для використання у практичній охороні здоров'я.