Наведено результати досліджень працездатності інструментів різних характеристик у процесі полірування природного каменю.

Досліджено корозійний стан сталевих конструкцій та їх захисних покриттів. На підставі використання підходів методики межових станів обгрунтовано показники технологічної безпеки конструкцій будівель і споруд під час експлуатації за фактичним станом. Розроблено методику реєстраційного оцінювання рівня ризику та розрахунково-експериментального визначення ремонтопридатності сталевих конструкцій у корозійних середовищах. Виконано прискорені та натурні корозійні випробування, запропоновано розрахункові моделі моніторингу експлуатаційних показників, визначено характеристики коефіцієнта готовності сталевих конструкцій для досліджених варіантів систем захисних покриттів. Визначено ремонтопридатність та пілсяремонтну несучу здатність на підставі розрахунку сталевих конструкцій на корозійну стійкість і довговічність з межовими станами. Встановлено економічну ефективність управління показниками технологічної безпеки для реалізації програм забезпечення надійності та продовження ресурсу сталевих конструкцій і зниження рівня ризиків виробничих об'єктів.

Описано методику реєстрації кутових діаграм відбивання і розсіяння світла і показано, що за індикатрисами розсіяння у разі оптимального напрямку спостереження можна оцінити шорсткість оптичних поверхонь за шириною піка, що спостерігається на фоні незмінного п'єдесталу.

Визначено найбільш раціональні конструкції інструменту для фінішної обробки плоских та складнопрофільних поверхонь виробів з природного каменю. Розроблено комп'ютерні моделі інструментів з приривчастою робочою поверхнею. Описано способи виготовлення інструменту із алмазно-полімерного волокна з використанням технології Rapid Prototyping та на термоформованому каркасі.

Показано, що значне поліпшення якості коксу є необхідною умовою для скорочення його витрат у доменних печах шляхом заміни іншими видами палива (у першу чергу - пиловугільним). Обгрунтовано фізико-хімічні та технологічні властивості вугільних шихт, необхідних для виробництва в Україні високоякісного коксу, визначено технологічні параметри їх підготовки та коксування для стабільного забезпечення якості одержуваного коксу на рівні кращих світових зразків. Розроблено і впроваджено на провідних коксохімічних підприємствах України технологію позапічної підготовки коксу з метою формування його властивостей, необхідних для ефективного використання в доменному процесі. Розроблено теоретичні основи та технічні рішення з підготовки коксу до доменної плавки, що спрямовані на повне використання енергохімічного потенціалу коксу.

Описано процес фінішної фактурної алмазно-абразивної обробки поверхонь деталей з природного каменю. Досліджено закономірності витягування алмазно-поліефірного волокна з розплаву. Наведено результати експериментальних досліджень впливу розмірів алмазних зерен і діаметра волокна, а також їх співвідношення на якість оброблених поверхонь. Показано, що завдяки виготовленню робочого шару інструменту з алмазно-поліефірного волокна, а також його калібруванню за діаметром забезпечується можливість бездефектної фактурної обробки природного каменю. Визначено найбільш доцільні конструкції інструменту, виходячи з розподілу коефіцієнта заповнення його поверхні робочим шаром і вимог до обробленої поверхні за шорсткістю та відбиваючою здатністю.

Описано методи підвищення ефективності обробки природного каменю інструментом з алмазно-полімерного волокна на підготовчій операції перед поліруванням. Визначено параметри, що впливають на виготовлення каліброваного волокна. Виготовлено і апробовано дослідні зразки інструменту. Запропоновано конструкцію інструменту, що забезпечує рівномірний характер зносу робочого шару. Проведено аналіз якості обробленої поверхні виробу.

Розглянуті методичні питання обгрунтування раціонального вибору мір захисту від корозії основних виробничих фондів промислових підприємств. Виявлено необхідність оцінки показників надійності за граничними станами з урахуванням вимог корозійної стійкості, довговічності та ремонтопридатності. Застосування критерію корозійної небезпеки забезпечує можливість економічного обгрунтування вимог до вибору розрахункових характеристик первинного та вторинного захисту.

Досліджено кристалізацію алмазу в системі Mg - Zn - B - C за умов його термодинамічної стабільності, фазові перетворення, які відбуваються при отриманні сплаву-розчинника вуглецю та кристалізації алмазу, структуру сплаву і властивості одержаних алмазних кристалів. Описано процеси формування акцепторних центрів і включень в кристалах алмазу, викликані введенням бору в ростову систему. Встановлено, що використання алмазного порошку, одержаного в цій системі, для абразивної обробки поверхонь деталей із сапфіру дозволяє підвищити продуктивність та якість обробки в порівнянні з порошком, одержаним в системі Ni - Mn - C.

Викладено фізичні засади процесів механічної обробки неметалевих матеріалів. Висвітлено питання, пов'язані з механізмом видалення матеріалу з оброблюваної поверхні під час шліфування та полірування. Наведено результати дослідження закономірностей та моделювання процесів формоутворення прецизійних поверхонь і стану поверхонь оброблюваної деталі та робочого шару інструмента. Розглянуто закономірності утворення мікрорельєфу оброблених поверхонь і формування нальоту на робочій поверхні інструменту у разі фінішної алмазно-абразивної обробки деталей з оптичного скла і природного каменю й елементів з монокристалічного карбіду кремнію та сапфіру.

Розглянуто роботи по створенню сучасних методів полірування прецизійних поверхонь елементів електронної техніки та оптичних систем зі скла, оптичних і напівпровідникових кристалів. Описано механізм видалення матеріалу з оброблюваної поверхні під час полірування інструментом зі зв'язаним полірувальним порошком, за механічного полірування суспензіями полірувальних порошків та за хіміко-механічного полірування. Наведено результати дослідження механізму формування нанопрофілю оптичних поверхонь під час полірування та відмічено актуальність вивчення закономірностей утворення надгладеньких поверхонь у разі хіміко-механічного полірування.

Розглянуто роботи по створенню сучасних методів полірування прецизійних поверхонь елементів електронної техніки та оптичних систем зі скла, оптичних і напівпровідникових кристалів. Описано механізм видалення матеріалу з оброблюваної поверхні під час полірування інструментом зі зв'язаним полірувальним порошком, за механічного полірування суспензіями полірувальних порошків та за хіміко-механічного полірування. Наведено результати дослідження механізму формування нанопрофілю оптичних поверхонь під час полірування та відмічено актуальність вивчення закономірностей утворення надгладеньких поверхонь у разі хіміко-механічного полірування.

В результаті дослідження закономірностей полірування оптичного скла та ситалів встановлено, що коефіцієнт поверхневого натягу, коефіцієнт динамічної в'язкості полірувальної дисперсної системи і кути змочування поверхонь оброблюваної поверхні та притиру впливають на товщину проміжку між ними, а відповідно на продуктивність зняття оброблюваного матеріалу і параметри шорсткості оброблених поверхонь. Показано, що енергія перенесення безпосередньо зв'язана з коефіцієнтом об'ємного зносу, який визначає продуктивність полірування, та підтверджено справедливість співвідношення між коефіцієнтами об'ємного зносу і температуропровідності залежно від питомої теплоємності, енергії перенесення і температури. Встановлено, що збільшення товщини проміжку між оброблюваною поверхнею і притиром призводить до зменшення найбільш ймовірного розміру частинок шламу та поліпшення шорсткості полірованих поверхонь.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л465 + К960.42

Рубрики:

Шліфувальні шкурки та пасти

Технологія виробництва оптичних деталей та вузлів приладів

Шифр НБУВ: Ж14159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: К960.420.252

Рубрики:

Шліфування та полірування оптичного скла

Шифр НБУВ: Ж14159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В результаті дослідження закономірностей впливу спектроскопічних параметрів оброблюваного матеріалу та полірувального порошку на продуктивність полірування і шорсткість полірованих поверхонь деталей з оптичного скла, ситалів, оптичних і напівпровідникових кристалів, кераміки і полістиролу встановлено, що інтенсивність зняття оброблюваного матеріалу лінійно зростає за збільшення кількості молекулярних фрагментів в частинці шламу, що видаляється з оброблюваної поверхні, і спадає у разі зростання співвідношення частот власних коливань молекулярних фрагментів в частинках полірувального порошку та оброблюваному матеріалі. Показано, що у разі збільшення цього співвідношення параметри шорсткості полірованих поверхонь лінійно спадають. Встановлено, що інтенсивність зношування полірувального порошку лінійно зменшується за збільшення співвідношення частот коливань молекулярних фрагментів в оброблюваному матеріалі та частинках полірувального порошку.

В результаті дослідження механізму взаємодії оптичної поверхні з полірувальною дисперсною системою під час полірування встановлено, що перенесення енергії між ними відбувається за ферстерівським механізмом. Показано, що за резонансного перенесення енергії від частинок дисперсної фази полірувальної системи до оброблюваної поверхні та від оброблюваного матеріалу до частинок полірувального порошку при зменшенні спектрального розділення між ними енергія частинок шламу і частинок зносу зменшується, а ефективність передачі енергії зростає. Спектральне розділення характеризували розстроюванням енергії, що склало 2,8 - 4,0 меВ для частинок шламу і 2,8 - 12,2 меВ для частинок зносу. Просторове розділення між оброблюваною поверхнею і частинками полірувального порошку оцінювали як середнє арифметичне відхилення профілю полірованої поверхні, що дорівнювало 5,6 - 8,0 нм. Встановлено, що зменшення просторового та спектрального розділення між оброблюваним матеріалом і частинками полірувального порошку зумовлює збільшення розмірів частинок шламу і частинок зносу, що призводить до погіршення шорсткості оптичних поверхонь. Показано, що результати теоретичного розрахунку продуктивності полірування оптичних матеріалів збігаються з результатами експериментів за відхилення 2 - 7 %.

В результаті дослідження механізму полірування неметалевих матеріалів за допомогою дисперсних систем з мікро- та наночастииок узагальнено закон про зміни відношення коефіцієнта об'ємного зносу до коефіцієнта температуропровідності оброблюваного матеріалу чи частинок полірувального порошку в залежності від їх енергії перенесення та питомої теплоємності.

В результаті дослідження закономірностей впливу діелектричних сталих матеріалу, полірувального порошку та дисперсної системи на енергію їх взаємодії встановлено, що сталі Ліфшиця і потенціал взаємодії частинки полірувального порошку з оброблюваною поверхнею лінійно спадають за зменшення функції діелектричних проникностей, що зумовлює підвищення продуктивності полірування та погіршення шорсткості полірованих поверхонь. Показано, що на ефективність резонансного перенесення енергії від частинок дисперсної фази полірувальної дисперсної системи до оброблюваної поверхні суттєво впливає розділення між оброблюваним матеріалом, полірувальним порошком і дисперсною системою за їх діелектричними проникностями. Встановлено, що функції діелектричних проникностей, характерні для полірування оптичних поверхонь за допомогою дисперсних систем з мікро- та нонопорошків, змінюються пропорційно розділенню за діелектричними проникностями, яке визначається співвідношеннями їх статичних значень для оброблюваного матеріалу, полірувального порошку та дисперсної системи.

Індекс рубрикатора НБУВ: К960.25-1 + Л710.52

Рубрики:

Обробка кераміки, фарфору і скла у приладобудуванні

Механічне оброблення виробів з пластмас

Шифр НБУВ: Ж14159 Пошук видання у каталогах НБУВ