Розглянуто теоретико-методологічні питання сутності й оцінювання інноваційних потенціалу (ІП) і клімату. Висвітлено напрями інноваційного розвитку підприємства за умов деяких фаз інноваційного циклу розвитку. Розкрито зміст понять інноваційного клімату, інноваційного адаптаційного потенціалу (ІАП). Запропоновано методику оцінки ІП підприємства хлібопекарської промисловості. Проаналізовано проблему розвитку ринку хліба та хлібобулочних виробів України. Увагу приділено дослідженню ІАП на підприємствах хлібопекарської галузі, класифікації інноваційних стратегій промислових підприємств.

Рассмотрены теоретико-методологические вопросы сущности и оценивания инновационных потенциала (ИП) и климата. Освещены направления инновационного развития предприятия в условиях некоторых фаз инновационного цикла развития. Раскрыто содержание понятий инновационного климата, инновационного адаптационного потенциала (ИАП). Предложена методика оценки ИП предприятий хлебопекарной промышленности. Проанализирована проблема развития рынка хлеба и хлебобулочных изделий Украины. Внимание уделено исследованию ИАП на предприятиях хлебопекарной отрасли, классификации инновационных стратегий промышленных предприятий.

Розглянуто проблеми визначення факторів попиту на нововведення з урахуванням потенційного ринку та потенційного збуту. Охарактеризовано основні чинники впливу на формування попиту та пропозиції нововведень.

Розглянуто проблеми інноваційного розвитку в Україні, особливості розроблення стратегій інноваційного розвитку підприємств, вплив складових внутрішнього та зовнішнього середовищ на формування та реалізацію інноваційних стратегій. Особливу увагу приділено характеристиці стратегічних альтернатив.

Розглядаючи інноваційний процес (ІП) як основний чинник економічного розвитку, проаналізовано історичну трансформацію концепцій і підходів до ІП і визначено його особливості за сучасних умов господарювання.

Зазначено, що інноваційний маркетинг виступає одним із основних шляхів підвищення конкурентноздатності підприємств на ринку. Він визначає використання комплексу маркетингових заходів протягом всього життєвого циклу нововведення, починаючи з пошуку інноваційної ідеї та закінчуючи виходом товару з ринку, та виступає частиною стратегічного планування основної концепції маркетингу.

Розглянуто питання розвитку теорії інновацій. Зроблено аналітичний огляд сучасних концепцій і підходів до обгрунтування та визначення категорій інноваційний процес, інноваційна та підприємницька сфери діяльності. Наведено авторське трактування цих категорій і визначено проблеми подальшого їх розвитку.

Розглянуто питання визначення змісту та структури інноваційного клімату і його місця у системі управління інноваційними змінами на підприємстві.

На підставі статистичних даних розвитку інноваційної сфери в Україні змодельовано інноваційний процес на державному рівні на базі теорії мультиплікатора.

Розглянуто питання вибору оптимального напряму інноваційної діяльності підприємства відповідно до фаз життєвого циклу його розвитку.

Розроблено теоретико-методологічні основи управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості. Обгрунтовано напрями здійснення цього розвитку у контексті синергетичної еволюційної моделі інноваційного розвитку підприємства. Обгрунтовано методичні та теоретичні положення дослідження суті й оцінювання інноваційного потенціалу й інноваційного клімату з метою їх застосування для обгрунтування напрямів розвитку інноваційного потенціалу на підприємствах хлібопекарної промисловості. Запропоновано методики їх оцінювання за визначеною структурою та системою зазначених показників-атрибутів. Розглянуто інноваційний розвиток підприємства у контексті поєднання еволюції та циклічності процесів. Розроблено синергетичну модель інноваційного розвитку підприємства, яку розглянуто як послідовність чотирьох фаз, на кожній з яких принципово змінюються напрями й інтенсивність розвитку, головні стратегічні зусилля, вимоги до розвитку персоналу та кожної особистості, спрямування маркетингової діяльності, вимоги до розвитку конкурентоспроможності підприємства, можливості формування потенціалу, тип організаційного механізму, фінансові, інвестиційні, конкурентні й інноваційні стратегії розвитку. За допомогою теорії самоорганізації систем, основною синергетичною закономірністю розвитку яких є їх послідовний перехід від стану організації, за якого відбувається нормальне функціонування системи з цілісною структурою, до стану самоорганізації. Запропоновано методологічні положення стосовно обгрунтування напрямів розвитку інноваційного потенціалу на базі інноваційного адаптаційного потенціалу.

Розглянуто проблеми визначення, формування структури, аналізу, управління, розвитку й оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства (ПП). Висвітлено синергетичні закони розвитку економічних систем. Розкрито особливості моделювання інноваційного процесу на основі теорії мультиплікатора. Увагу приділено методиці оцінювання інноваційного клімату ПП, особливостям інноваційного прогнозування, інноваційному адаптаційному потенціалу ПП. Охарактеризовано синергетичну еволюційну модель інноваційного розвитку ПП.

Рассмотрены проблемы определения, формирования структуры, анализа, управления, развития и оценки инновационного потенциала промышленного предприятия (ПП). Освещены синергетические законы развития экономических систем. Раскрыты особенности моделирования инновационного процесса на основе теории мультипликатора. Уделено внимание методике оценивания инновационного прогнозирования, инновационному адаптационному потенциалу ПП. Охарактеризована синергетическая эволюционная модель инновационного развития ПП.

Розглянуто методичні підходи щодо визначення типу кризи інноваційного розвитку підприємства шляхом відповідності його стану конкретній фазі життєвого циклу розвитку інноваційного потенціалу підприємства, що дозволить в подальшому розробити напрями його розвитку.

Розглянуто теоретичні положення обгрунтування природи виникнення і розвитку інновацій на промисловому підприємстві.

Розглянуто напрями інноваційної діяльності та обгрунтовано застосування стратегії інтеграції підприємств м'ясопродуктового комплексу АПК. Запропоновано варіанти формування цінової політики між учасниками агрооб'єднань відносно розподілу доходу.

Розкрито сучасний стан іноземного інвестування в Україну, особливості функціонування офшорних зон, питання оновлення співпраці Міжнародної організації праці з нашою державою. Проаналізовано перспективи та загрози видобутку сланцевого газу в Україні. Розглянуто проблемні питання розвитку фармацевтичного ринку, стан соціальної сфери в контексті сталого розвитку. Увагу приділено актуальним питанням управління підприємствами, зокрема з урахуванням системи управління якістю. Показано роль нематеріальної форми оборотного капіталу в загальному крогообороті капіталу підприємства. Акцентовано на визначенні місця логістичної стратегії в системі стратегічних рішень підприємства та її ролі в конкурентних стратегіях.

Висвітлено теоретичні та практичні аспекти розвитку менеджменту підприємств виробничої сфери на мікро- та макрорівнях. Розглянуто теоретичні аспекти розвитку логістики в Україні та міжнародний досвід використання логістичних систем за умов глобалізації. Висвітлено зарубіжний досвід впровадження маркетингових логістичних концепцій на підприємстві. Вивчено необхідність перегляду змісту та характеру маркетингових прийомів впливу на поведінку споживачів. Досліджено сучасні тенденції та особливості розвитку рекламного ринку в Україні. Запропоновано шляхи вдосконалення комунікаційної діяльності підприємства. Проаналізовано результати практики застосування напрямів соціального маркетингу в діяльності вітчизняних підприємств та особливості організації їх маркетингової діяльності. Розглянуто завдання та нові тренди маркетингових комунікацій.

Розглянуто видатні досягнення економічної теорії XX ст. з погляду Нобелівських лауреатів. Розкрито роль іноземних ЗМІ у формуванні міжнародного іміджу України (на прикладі польських ЗМІ під час парламентських виборів до ВР України). Запропоновано шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств легкої промисловості. Наведено методи управління продуктивністю праці в роздрібній торгівлі як один з інструментів інноваційного розвитку підприємств. Визначено суть і значення стратегії формування доходів підприємства. Запропоновано заходи щодо підвищення ефективності використання виробничого потенціалу машинобудівних підприємств Житомирщини. Проаналізовано ефективність функціонування регіональних водогосподарських систем за умов ринкової економіки. Досліджено особливості трансформації системи соціального забезпечення України за умов глобалізації. Висвітлено теоретичні аспекти фінансової безпеки підприємства. Охарактеризовано основні напрями розвитку систем знань з управління проектами.

Викладено результати досліджень сучасних проблем забезпечення населення України продуктами харчування. Висвітлено теоретико-методологічні та практичні аспекти становлення, формування та розвитку продовольчої безпеки держави. Розглянуто основні складові безпеки: міцне та надійне забезпечення, що базується на національному АПК, здатному постійно забезпечувати населення продуктами харчування на відповідному рівні, фізична й економічна доступність необхідної кількості та асортименту продовольства для різних категорій населення, що забезпечується їх платоспроможністю і не ставить під загрозу задоволення інших основних потреб людини, а також система захищеності вітчизняного виробника продовольчих товарів від імпорту та забезпечення якості продукції, що споживається, і безпеки харчування населення. З огляду на українські реалії визначено, що продовольча безпека - це такий рівень продовольчого забезпечення населення, який гаратує соціально-політичну стабільність у суспільстві, виживання та розвиток нації, особи, сім'ї, стійкий економічний розвиток держави.

Базовою потребою сучасного управління і головним фактором його ефективності є професіоналізм, який визначається підготовкою фахівців, які здатні передбачати, своєчасно виявляти та успішно вирішувати нагальні проблеми розвитку. Цьому можна навчитись в аудиторії за допомогою сучасних методів навчання, що дозволяють проводити діагностику, розробляти заходи щодо усунення перешкод розвитку і стратегічний план дій на майбутнє з метою підвищення ефективності. Все це обумовлює пошук і застосування нових методів викладання, одним з яких є використання кейс-методів.

Розглянуто теоретичні підходи до визначення продовольчої безпеки. Це надало можливість визначити та охарактеризувати групи показників та індикаторів, що визначають стан продовольчої безпеки країни. Наведено розрахунки значень показників продовольчої безпеки України. Індикатори продовольчої безпеки наведено в динаміці за період з 2000 по 2010 рр. Визначено основні чинники впливу на продовольчу безпеку та охарактеризовано їх дію. Розраховано показники по трьом групах критеріїв, що надало можливість з'ясувати проблеми у забезпеченні продовольчої безпеки України. Визначено шляхи підвищення продовольчої безпеки країни.