Розкрито специфічний зміст вокально-виконавського інтонування, його значення у формуванні цілісної жанрової семантики опери. Виявлено понятійні основи і теоретичні тенденції оперної семантики як напрями сучасного оперознавства, охарактеризовано системні передумови вивчення оперної семантики з їх музикознавчої та художньо-текстової сторін. Розроблення критеріїв музикознавчої категоризації оперного інтонування дає змогу поглибити естетичний підхід щодо загально-композиційної і вокально-виконавської поетики опери. Виявлення інтерпретативних факторів оперного вокального інтонування дає змогу розкрити значення образно-рольового інтонування в його взаємозумовленості з процесами розуміння - інтерпретації. Розкрито психологічні передумови та умови оперної вокально-інтонаційної драматургії, в тому числі, значення особистісного тезауруса виконавця в процесі інтонаційно-рольового створення оперного образу. Обгрунтовано особливе значення вокально-виконавської творчості М. Каллас в розвитку художньо-семантичного плану оперної драматургії (на прикладі інтерпретації образу Віолетти в опері Д. Верді "Травіата"), в зв'язку з чим висвітлено вокально-виконавську семантику оперного образу як специфічний інтонаційно-рольовий феномен.