Розглянутий вплив оцінок перспектив розвитку зенітних ракетних комплексів на якість виконання поставлених завдань. Запропоновано методику вибору (уточнення) номенклатури параметрів для синтезу зенітних ракетних комплексів і призначення їх допустимих змін. Методика складається з кількох методів: методів обгрунтування множини параметрів зенітних ракетних комплексів, які грунтуються на оцінках перспектив розвитку засобів повітряного нападу та показника якості функціонування зенітних ракетних комплексів і побудові математичної моделі такої системи, та рекомендації з призначення допустимих змін обраних параметрів. Розроблена методика дозволяє перевіряти оптимальність вибору множини параметрів зенітних ракетних комплексів та призначення їх допустимих змін при проведенні попередньої експертизи комплексів при плануванні етапів їх розробки.

Розглянуто проблемні питання адаптивного управління структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення, що зорієнтовані на відпрацювання науковометодичних основ (методів і засобів) та обгрунтування і вибору управлінських рішень, що враховують динамічність змін оперативно-стратегічної (оперативно-тактичної) обстановки при веденні бойових дій в умовах активної протидії з боку противника. Основну увагу приділено висвітленню на змістовному рівні підходу до вирішення проблеми адаптивної трансформації обліку систем, що досліджуються і адаптивно-стійкому високотехнологічному управлінню нею, а також розробці відповідного науково методичного апарату, що дозволяє обурунтувати управлінські рішення з єдиних системних управлінських позицій, адекватних умовам їх реалізації. Надано формулювання і проведеноя аналіз дослідницьких задач, передбачено використання методичного підходу до формалізації задачі на основі інтерпретації графів. Рекомендовано застосування полімодельного опису різних аспектів аналізу і структурно-функціонального синтезу обліку систем, що розглядаються і управління їх структурною динамікою. Центральна роль у забезпеченні потрібної якості управління відводиться інтегрованим системам підтримки прийняття управлінських рішень, формулюються вимоги до цих систем. У якості основи, на базі якої передбачається створення нового підходу до управління складними системами військового призначення і відповідного науково-методичного апарату, слід прийняти методологію сучасної теорії управління складними об'єктами (процесами), що доповнюється елементами функціонально-структурного підходу, що дозволяє у динамічній єдності розглядати функції і структури об'єктів при визначальній ролі функції по відношенню до структури.

В систематизованому вигляді викладені елементи методології формування концепції розвитку і технічних обрисів зенітних ракетних комплексів як структурних компонентів перспективної системи озброєння протиповітряної оборони, обгрунтування і реалізації вимог, що висуваються до них. Приведені методологічні положення з розробки концептуальних проектних моделей зенітних ракетних комплексів, що служать основою для безпосереднього виконання проектно-конструкторських робіт на стадії дослідно-конструкторських робіт. Передпроектні дослідження і зовнішнє проектування розглядаються як етапи робіт, у межах яких мають бути обгрунтовані загальна концепція та технічний обрис перспективного зенітного ракетного комплексу, проведено обгрунтування його місця й ролі у складі системи озброєння протиповітряної оборони (угруповання протиповітряної оборони). Окреслено, що формування загальної концепції і вибір технічного обрису перспективного зенітного ракетного комплексу мають здійснюватися на основі спільного врахування оперативно-тактичних, науково-технічних і виробничо-економічних факторів, від яких залежить можливість створення зенітного ракетного комплексу, з системним розглядом таких аспектів, як необхідність, можливість і доцільність створення нового зенітного ракетного комплексу при існуючих обмеженнях. Зроблено висновок про те, що при створені перспективних складних зенітних ракетних комплексів особливе значення мають перші етапи їх проробки, на яких формуються концептуальні проектні моделі і обгрунтовуються оперативно-тактичні вимоги, що висуваються до них, при цьому особлива роль в передпроектних дослідженнях має відводитися імітаційному моделюванню, як інструментальному засобу, що дозволяє відтворити процеси бойового застосування зенітних ракетних комплексів у різних умовах оперативно-тактичної обстановки.

Викладено методичний підхід до формування системно-концептуальних положень про порядок виконання заходів і робіт розвитку системи озброєння протиповітряної оборони (СОПО) держави та її збройних сил у програмному періоді часу та у подальшій перспективі, представлені організаційно-методичні основи обгрунтування, формулювання і реалізації концепції розвитку й обрису перспективної СОПО у рамках программно-цільового планування діяльності у воєнно-технічній області та программно-ситуаційного управління цією діяльністю. Обгрунтовано, що одним з основних напрямків розвитку озброєння протиповітряної оборони, а також технічного переоснащення угруповань протиповітряної оборони має стати поетапна, планова і скоординована по цілях та задачах еволюційно-інноваційна трансформація різнорідних зразків існуючих видів і типів озброєння та військової техніки (ВТ), у сукупність нових зразків, що інтегрується до складу перспективної СОПО. Необхідно забезпечити умови для швидкої інтеграції нових зразків озброєння та ВТ, у склад СОПО з поетапною заміною застарілих зразків новітніми зразками. В перспективі планування слід обирати сумісний розвиток традиційних і нетрадиційних видів озброєння та ВТ і їх інтеграцію до складу СОПО для вирішення нових завдань. Обгрунтовано, що необхідно прагнути до того, щоб в складі СОПО залишались зразки не більше двох останніх поколінь, разом з цим розробку та реалізацію новітнього озброєння, враховуючи їх високу вартість, слід здійснювати перш за все, на основних напрямках розвитку СОПО, для рішення пріоритетних задач. Головна роль у формуванні оперативно-тактичних вимог, повинна відводитись замовнику, а технічних вимог - розробнику зразків озброєння та ВТ. Концептуальні документи, що визначають вигляд та обрис перспективної СОПО, мають визначати основні шляхи розвитку.

Розглянуто проблемні аспекти управління структурною динамікою і функціонуванням єдиної системи протиповітряної оборони держави і її збройних сил перспективного обрису в умовах динамічної зміни повітряної обстановки у районі ведення бойових дій. Система протиповітряної оборони представлена як складна багатоструктурна й територіально (просторово) розподілена система військового призначення, що складається з рухомих і стаціонарних її компонентів. Визначено, що склад задіяних на відбиття нападу повітряного противника її структурно-функціональних компонентів має узгоджуватись з динамікою зміни обстановки у повітряному просторі. Вибір способу управління функціонуванням єдиною системою протиповітряної оборони та її структурною динамікою має зводитись до пошуку компромісного варіанту управлінського рішення з використанням декількох часткових показників якості або узагальненого показника ефективності управління, якщо його можливо бути обгрунтовано визначити (сформувати) при наявних об'єктивних даних про основні умови функціонування системи протиповітряної оборони.

Виділено аспекти і положення підготовки і реалізації планів і програм розвитку складних систем військового призначення. Значну увагу приділено напрямку визначення шляхів заощадження ресурсів для створення нових систем багатовартісних зразків озброєння і військової техніки. Виділено деякі положення з позитивного досвіду, які б могли бути результативно застосованими у практиці підготовки і реалізації планів і програм розвитку системи озброєння протиповітряної оборони держави з урахуванням специфічних особливостей існуючих обмежень різного характеру, у тому числі організаційних і фінансових. Перспективна багатопозиційна система протиповітряної оборони має включати до себе новітні вогневі засоби, засоби розвідки, управління і забезпечення з бережливими їх життєвими циклами, а система озброєнь протиповітряної оборони у цілому має мати свій бережливий керований життєвий цикл. Реалізація планів і програм розвитку має бути зорієнтована на виконання цих вимог. Концепція розвитку системи озброєння протиповітряної оборони має у системній єдності відображувати оперативно-стратегічні й оперативно-тактичні потреби, науково-технічні можливості і воєнно-економічну доцільність реалізації запланованих напрямків вдосконалення і розвитку системи озброєння у програмному періоді часу. Розробка і виробництво нових і вдосконалення існуючих зразків ОВТ має декілька їх варіантів реалізації, а саме - це революційний і еволюційний варіанти і глибокої, середньої і незначної модернізації.

Розглянуто проблемні аспекти управління структурною динамікою і функціонуванням єдиної системи протиповітряної оборони держави і її збройних сил перспективного обрису в умовах динамічної зміни повітряної обстановки у районі ведення бойових дій. Система протиповітряної оборони представлена як складна багатоструктурна й територіально (просторово) розподілена система військового призначення, що складається з рухомих і стаціонарних її компонентів. Визначено, що склад задіяних на відбиття нападу повітряного противника її структурно-функціональних компонентів має узгоджуватись з динамікою зміни обстановки у повітряному просторі. Вибір способу управління функціонуванням єдиною системою протиповітряної оборони та її структурною динамікою має зводитись до пошуку компромісного варіанту управлінського рішення з використанням декількох часткових показників якості або узагальненого показника ефективності управління, якщо його можливо бути обгрунтовано визначити (сформувати) при наявних об'єктивних даних про основні умови функціонування системи протиповітряної оборони.

Виділено аспекти і положення підготовки і реалізації планів і програм розвитку складних систем військового призначення. Значну увагу приділено напрямку визначення шляхів заощадження ресурсів для створення нових систем багатовартісних зразків озброєння і військової техніки. Виділено деякі положення з позитивного досвіду, які б могли бути результативно застосованими у практиці підготовки і реалізації планів і програм розвитку системи озброєння протиповітряної оборони держави з урахуванням специфічних особливостей існуючих обмежень різного характеру, у тому числі організаційних і фінансових. Перспективна багатопозиційна система протиповітряної оборони має включати до себе новітні вогневі засоби, засоби розвідки, управління і забезпечення з бережливими їх життєвими циклами, а система озброєнь протиповітряної оборони у цілому має мати свій бережливий керований життєвий цикл. Реалізація планів і програм розвитку має бути зорієнтована на виконання цих вимог. Концепція розвитку системи озброєння протиповітряної оборони має у системній єдності відображувати оперативно-стратегічні й оперативно-тактичні потреби, науково-технічні можливості і воєнно-економічну доцільність реалізації запланованих напрямків вдосконалення і розвитку системи озброєння у програмному періоді часу. Розробка і виробництво нових і вдосконалення існуючих зразків ОВТ має декілька їх варіантів реалізації, а саме - це революційний і еволюційний варіанти і глибокої, середньої і незначної модернізації.

Розглянуто актуальні аспекти, що пов'язані з процедурами формування і реалізації державних оборонних замовлень в умовах прояву різних факторів ризику. Основну увагу зосереджено на науково-методичному підході до оцінювання рівня очікуваних ризиків і управління цими ризиками. Відмічено, що використання при формуванні і реалізації державного оборонного замовлення відповідних адекватних методів, моделей і методик буде сприяти зменшенню рівня ризику і підвищенню результативності виконання завдань і заходів державного оборонного замовлення. Доведено, про доцільність врахування у вітчизняній практиці накопиченого позитивного досвіду провідних країн світу із зменшення ризиків невиконання наукових і інших перспективних (інноваційних) проектів створення зразків озброєння і військової техніки, які мають складати основу системи озброєння збройних сил держави. Під ризиком у статті розуміється міра нездатності досягнення мети програми у рамках запланованої вартості, термінів робіт і технічних вимог, що надає ризику складових імовірності недосяжності конкретної мети програми і наслідків недосяжності даної мети. За досвідом МО США виділяються аспекти прийняття ризику, ухилення від ризику, контролю ризику, передачі ризику і комбінації вищевказаних способів для реагування на подію ризику. Виділено найбільш важливий метод оцінювання факторів ризику у системі державного оборонного замовлення, що зорієнтований на встановлення величини втрат економічного характеру. Приведено актуальність проблеми управління ризиками у процесі виконання заходів державного оборонного замовлення і державних цільових програм розвитку озброєння і військової техніки в умовах збільшення невизначеності і все більшого розширення масштабів прояву факторів ризику. Виокремлена необхідність створення дієвого бережливого механізму господарювання оборонно-промислового комплексу держави в умовах прояву різних факторів ризику на усьому періоді життєвого циклу системи озброєння збройних сил.

Виділено ряд положень з досвіду діяльності у військово-технічній області промислово розвинутих країн світу, розглядаються аспекти, що пов'язані з організацією закупівлі і постачання продукції оборонного призначення, з підготовкою і реалізацією планів і програм розвитку складних систем військового призначення. Відмічається, що значна увага приділена проблемі управління бережливим життєвим циклом цих систем, реформі нормативно-правової бази, що регулює систему воєнних закупівель для міністерства оборони, а також еволюційному процесу технічного оснащення збройних сил, який використовується цими країнами. У якості ключового елементу еволюційної стратегії придбання озброєння і військової техніки виділяється необхідність забезпечення постійного зв'язку розробників і потенційних споживачів виробів військового призначення. Відмічається, що особливе місце у міністерстві оборони Сполучених Штатів Америки займає управління перспективних досліджень і розробок. Аналогічні структури формуються і в інших країнах світу. Указується на те, що вибір напрямків подальшого розвитку системи озброєння протиповітряної оборони буде більш повно і всебічно обгрунтованим, якщо врахувати позитивний досвід діяльності промислово розвинутих країн світу в області технічного оснащення своїх збройних сил при формуванні концепції розвитку і обліку цієї системи. Значна увага приділена науково-методичному апарату їх обгрунтування.

Надано системно-концептуальні положення про тенденції розвитку і проблемні питання відносно до автоматизованого управління функціонуванням і структурною динамікою складних багатоструктурних систем військового призначення, особливістю яких є територіальне (просторове) розподілення взаємопов'язаних й організаційно взаємодіючих їх структурно-функціональних компонентів які, при необхідності, можуть додатково підсилювати (активізуватися або блокуватись) в залежності від обстановки, що складається в районі ведення бойових дій. Основну увагу зосереджено на використанні оновленої (нетрадиційної) моделі управління й інтегрованої системи підтримки прийняття управлінських рішень в рамках єдиної автоматизованої системи управління (ЄАСУ). Виділено основні властивості перспективною ЄАСУ і визначено концепцію її побудови. Відмічено важливу роль військової телекомунікаційної системи у забезпеченні ефективного управління територіально розподіленими компонентами складної багатоструктурної системи військового призначення та її структурною динамікою. Виділено рівні інформаційних ресурсів, що використовуються і потребують їх стандартизації й регламентації, а також проблемні питання автоматизації та інформатизації процесів управління структурною динамікою складних багато-структурних організаційно-технічних і технічних систем військового призначення в умовах обстановки, що динамічно змінюється при веденні операцій (бойових дій).

Розглянуто методичні аспекти обгрунтування концептуальної побудови (конфігурації) перспективної системи радіолокаційної розвідки повітряного простору, що здійснюється в інтересах забезпечення виконання задач протиповітряної оборони, а також методичні аспекти дослідження процесу управління її функціонуванням і структурною динамікою в умовах зміни повітряної і сигнально-перешкодової обстановки. У якості перспективної системи радіолокаційної розвідки пропонується використовувати багатопозиційну радіолокаційну систему (БПРЛС), що складається з мережі територіально-розподілених радіолокаційних засобів. Вважається, що БПРЛС має складатись з приймальних, передавальних і приймально-передавальних позицій, узгоджено керованих з центрального пункту управління, зв'язку, збору й обробки інформації про повітряну і сигнально-перешкодову обстановку. Це забезпечить виявлення і супроводження як випромінюючих, так і невипромінюючих повітряних об'єктів. Указано на необхідність адаптивного управління параметрами, структурою і режими роботи БПРЛС. Показано, що для автоматизації адаптивного управління у загальний контур управління необхідно вводити відповідні спеціальні програмні засоби, які забезпечать реалізацію методів адаптації на різних ієрархічних рівнях. У якості основних переваг БПРЛС виділяються її високі перешкодостійкість, інформативність, живучість, а також стійке супроводження траєкторій літальних апаратів. Відмічено, що для побудови перешкодостійкої і територіально-розподіленої БПРЛС потрібна реалізація як нових конструктивно-технологічних рішень, так і додаткова розробка специфічних методів обробки інформації та управління БПРЛС з комплексним врахуванням невизначеності у діях противника і впливу організованих радіоперешкод.

Розглянуто ієрархічну структуру вартісних показників життєвого циклу зразка озброєння і військової техніки (ОВТ) та група вихідних даних, що необхідні для оцінювання значень цих показників. Відмічено, що вартісні показники мають розглядатися у взаємозв'язку з часовими показниками життєвого циклу зразка ОВТ. Серед основних положень (необхідності, можливості і доцільності розробки і закупівлі перспективних зразків ОВТ, що використовуються при обгрунтуванні рішень про можливість створення нових зразків, виділяється воєнно-економічна доцільність, як надважливе положення, яким слід керуватися в умовах обмеженого фінансово-економічного ресурсу держави. Розглянуто питання, що пов'язані з лімітованими, мінімально припустимими і контрактними цінами ОВТ. Наголошено на необхідності використання досвіду провідних країн світу в області державного господарювання і ціноутворення на продукцію оборонного призначення. Наголошено, що в умовах обмежених ресурсів варіант витрачання фінансових ресурсів, що планується для реалізації, буде результативним, якщо серед усіх альтернатив створення зразків ОВТ він забезпечує мінімізацію технологічних і техніко-економічних ризиків до рівня прийнятних для замовника і забезпечує на плановому періоді досягнення максимально можливого ефекту. Зазначено, для оцінювання воєнно-економічної доцільності створення нового зразка ОВТ (модернізації існуючого) необхідно враховувати у взаємозв'язку усі витрати замовника на усі стадії життєвого циклу зразка для визначення на початку його створення доцільності продовження його ЖЦ. Приділена увага в ажливості науково-методичного забезпечення і супроводження розробки і корегування планових документів фінансування розвитку озброєння і військової техніки, та забезпечення життєвих циклів складних наукоємних і високотехнологічних зразків озброєння і військової техніки.

Розглянуто проблемні аспекти та критичні ситуації концептуального характеру, що виникають на сучасному етапі розвитку збройних сил та їх систем озброєння. Проведено аналіз передового досвіду провідних країн світу для розв'язання тупикових ситуацій, які стримують подальший розвиток та застосування високотехнологічних і наукомістких складних систем технологій військового призначення. Виходячи з положень національних воєнних стратегій і коаліційних стратегій союзних країн сформульовані питання інноваційного розвитку збройних сил та їх систем озброєння з урахуванням прогнозованих ресурсних обмежень. Наведено приклади подальшого розвитку озброєння та військової техніки (ОВТ) за деякими напрямками, такими, як безпілотні літальні апарати і пілотовані літаки, а також за інноваційними пропозиціями щодо розвитку ОВТ і проблемних питань, трансформації відповідних ключових і керівних документів, формування низки інтегруючих концепцій, ролі науково-технічного і технологічного набутку в рамках підготовки до ведення війн нового типу.