Вивчено клінічну ефективність та дію на гемодинаміку, стан функції нирок і метаболізм ліпідів доксазозину в порівнянні з інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту моексиприлом і блокатором рецепторів ангіотензину ІІ лосартану, а також ефективності комбінації цих препаратів за низьких доз. Доведено, що моексиприл, лосартан і доксазозин виявляють співставний гіпотензивний ефект у хворих на цукровий діабет з діабетичною нефропатією.

Изучена клиническая эффективность и действие на гемодинамику, состояние функции почек и метаболизм липидов доксазозина в сравнении с ингибитором ангиотензинпревращающего фермента моэксиприлом и блокатором рецепторов ангиотензина ІІ лосартаном, а также эффективности комбинации этих препаратов в низких дозах. Доказано, что моэксиприл, лосартан и доксазозин проявляют сопоставимый гипотензивный эффект у больных сахарным диабетом с диабетической нефропатией.

Обследовано 20 здоровых лиц, 150 больных с диабетической нефропатией I - III стадии. Изучена кардиальная, почечная и церебральная гемодинамика в процессе лечения. Базисная терапия включала ингибиторы АПФ (ИАПФ) - лизиноприл или периндоприл и антагонист рецепторов ангиотензина II (АРАII) - лосартан. Дополнительно в качестве ангиопротекторов назначали актовегин и пентоксифиллин. Лекарственные препараты вводили инфузионно в течение 10 дней. За больными наблюдали в течение 1 года. Анализ полученных данных доказал, что у больных с диабетической нефропатией применение лечебных препаратов с ангиопротекторным действием, а именно пентоксифиллина и актовегина, на фоне базисной комбинированной терапии с применением комбинации ИАПФ и АРАII позволяет усилить органопротекторный эффект проводимой терапии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414-3

Рубрики:

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализирована активность нетрипсиноподобных протеиназ (НТПП), кальпаинов в сыворотке крови и моче больных хроническим пиелонефритом (ХПН) и хроническим гломерулонефритом (ХГН) в динамике терапии с использованием ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента и блокаторов рецепторов к ангиотензину II 1-го типа. Показано, что после лечения у больных с ХПН активизируется защита от избыточной активности протеиназ, но наблюдается тенденция к повышению уровня НТПП, что обусловлено, вероятнее всего, активизацией химазы. Отмечена высокая активность кальпаинов в моче, что может обусловливать формирование структурных и функциональных изменений в почечных тканях и, как следствие, - необходимость дополнения традиционной терапии препаратами цитопротекторного действия. На фоне лечения у больных с ХГН отмечена активизация кальпаинов в сыворотке крови и снижение их уровня в моче, что может обусловливать уменьшение аномальной трансгломерулярной секреции белков, тубулярной секреции. Достижение большего терапевтического эффекта может быть обеспечено назначением недигидропиридиновых блокаторов кальциевых каналов.

Обгрунтовано організаційно-методичні умови профілактики вживання підлітками психоактивних речовин (створення, упровадження й оцінювання шкільної програми з профілактики вживання підлітками психоактивних речовин (ПАР) та організація педагогічного управління процесом профілактики вживання підлітками ПАР). Визначено компоненти (когнітивний, емоційно-ціннісний, діяльнісно-поведінковий), критерії (знання, цінності, поведінка), показники та виявлено рівні сформованості несприйнятливості до вживання психоактивних речовин у підлітків (високий, достатній, середній, низький). Визначено взаємозалежність рівнів прояву несприйнятливості до вживання ПАР і типології підлітка (високий рівень характерний для активно-позитивного типу, достатній -пасивно-позитивного, середній - ситуативно-нестійкого та низький - активно-негативного типу). Розкрито сутність поняття "профілактика вживання підлітками психоактивних речовин" як комплексу цілеспрямованих колективних і індивідуальних впливів на свідомість, почуття та волю учнів з метою вироблення імунітету до негативних впливів навколишнього середовища.

Определено содержание активатора плазминогена урокиназы и ее ингибитора PAI-1 у больных с диабетической нефропатией (ДН) на разных стадиях заболевания и в динамике лечения ингибитором АПФ моэксиприлом и антагонистом рецепторов ангиотензина II лосартаном. У больных с ДН выявлено повышение содержания урокиназы и PAI-1 на начальных стадиях заболевания. Прогрессирование ДН сопровождалось существенным возрастанием уровня PAI-1 на фоне незначительного снижения концентрации урокиназы. На всех стадиях ДН нарушается соотношение концентраций урокиназы и PAI-1, что играет значительную роль в развитии гломерулосклероза и интерстициального фиброза почек. Блокада ренин-ангиотензиновой системы моэксиприлом и лосартаном способствует нормализации баланса между компонентами фибринолитической системы - урокиназой и PAI-1, что может быть одним из механизмов положительного воздействия этих препаратов на почки.

С целью изучения подходов к вторичной профилактике развития возможных сердечно-сосудистых осложнений у больных хроническими болезнями почек, направленных на коррекцию развития структурных изменений сосудов, выявлено, что в сравнении с исходными значениями при хроническом пиелонефрите активность нетрипсиноподобных протеиназ (НТПП) растет в сыворотке крови и практически не изменяется в моче, активность кальпаинов растет в обеих биологических средах. Рост активности НТПП в сыворотке крови при отсутствии изменений в моче свидетельствует о возможном развитии вазоконстрикторных изменений сосудов почек. Повышение активности кальпаинов в обеих биологических средах указывает на возможность формирования благоприятных условий для развития атеросклеротических повреждений сосудов.

Изучена экспрессия рецептора адгезии CD11b на изолированных нейтрофилах 48 больных с диабетической нефропатией, 20 больных гипертонической болезнью и 10 здоровых доноров непрямым иммунофлуоресцентным методом. Показано, что процесс развития диабетической нефропатии сопровождается существенным возрастанием количества CD11b положительных нейтрофилов уже на ранних стадиях заболевания. Диабетическое микроокружение существенно стимулировало экспрессию CD11b на клетках. Увеличение экспрессии рецепторов адгезии на нейтрофилах способствует нарушению клеточной кооперации и может быть важным фактором прогрессирования заболевания.

Развитие и прогрессирование диабетической нефропатии происходят на фоне активации воспалительных механизмов. При этом увеличивается дисбаланс между уровнями секреции и потребления интерлейкинов изолированными моноцитами и клетками почек, что сопровождается формированием постоянных условий как для поддержания воспалительного процесса в почках, так и для формирования артериальной гипертензии. Применение комплексного лечения с использованием препаратов, которые модулируют ренин-ангиотензиновую систему, приводит к снижению концентрации провоспалительных интерлейкинов у больных с диабетической нефропатией.

Проаналізовано соціальні причини адиктивної (залежної) поведінки підлітків від вживання психоактивних речовин (ПАР). Розглянуто фактори, що посилюють ризик нарковживання: суперечності та неузгодженості в законодавстві; доступність ПАР, деструктивна роль реклами та ЗМІ; часті зміни місця проживання сім'ї; сімейна схильність; формування негативних рис характеру під час виховання дитини; порушене соціальне мікросередовище; фармокологічні властивості ПАР. Розкрито сучасний стан державної політики щодо запобігання поширенню вживання ПАР серед неповнолітніх. Акцентовано увагу на проблемі профілактики фізіологічних, поведінкових, психологічних, соціальних, кримінальних виявів поведінки підлітків, пов'язаних з уживанням ПАР.

У хворих на прогресивну діабетичну нефропатію визначено принципи і типи порушення кардіальної та ренальної гемодинаміки в міру прогресування основного захворювання залежно від маси тіла в динаміці лікування препаратами базисної терапії та сулодексидом. Обстежено 106 хворих на діабетичну нефропатію з артеріальною гіпертензією, з яких 30 хворих із нормальною масою тіла та 76 хворих з ожирінням, 20 хворих на гіпертонічну хворобу та 10 здорових осіб. Визначено стан кардіальної та ниркової гемодинаміки в динаміці лікування. Встановлено, що у хворих з надлишковою масою тіла спостережено пришвидшене прогресування "діабетичного серця", що призводить до більш раннього виникнення систолічної дисфункції, але не виявлено суттєвої залежності ниркової гемодинаміки від маси тіла, хоча відмічено пришвидшений темп зростання швидкості клубочкової фільтрації на ранніх стадіях. У разі лікування препаратами базисної терапії одержано виражений кардіопротекторний та нефропротекторний ефект. У динаміці лікування з додатковим використанням сулодексиду одержано суттєвий приріст нефропротекторної ефективності комбінованої терапії. Висновки: у хворих з надлишковою масою тіла спостережено пришвидшене прогресування "діабетичного серця". Під час лікуванні препаратами базисної терапії одержано виражений кардіопротективний та нефропротективний ефекти. У динаміці лікування з додатковим використанням сулодексиду одержано суттєвий приріст нефропротективної ефективності комбінованої терапії.

Вивчали ліпідний спектр крові та ліпідонавантажених лейкоцитів у хворих на хронічний гломерулонефрит в аспекті можливого розвитку проатерогенних ускладнень за цієї патології. Встановлено, що на тлі дисліпідемії в периферичній крові хворих підвищується вміст ліпідонавантажених лейкоцитів. Додаткові зміни ліпідного метаболізму за хронічного гломерулонефриту полягають у порушенні транспорту ліпідів та їх лейкоцитарного кліренсу та можуть сприяти розвитку судинних атеросклеротичних ускладнень. Виявлені порушення мають прогностичне значення і можуть служити критерієм ефективності терапії та обумовлюють більш активне застосування у хворих антиліпідної терапії.

За допомогою аналізу наукової літератури розглянуто проблему наркоманії (токсикоманії) та тютюнопаління бездоглядних неповнолітніх. Обгрунтовано профілактику вживання неповнолітніми психоактивних речовин (ПАР). Розкрито причини та наслідки вживання ПАР,підходи до профілактичної роботи з дітьми, батьками та викладачами. Зроблено висновок, що для підлітків, обділених увагою дорослих (батьків, вчителів, опікунів) важливо для профілактики їх бездоглядності, зміцнення здоров'я, пропагувати серед них несприятливість до вживання психоактивних речовин.

Освещена профилактика употребления несовершеннолетними психоактивных веществ. Раскрыты причины и следствия употребления ПАВ, подходы к профилактиктической работе с детьми, родителями и преподавателями.

It is devoted to the prophylaxis of drugТs use by the neglected teenagers. Found out causes and effects of the use, approaches to prophylactic work with children, parents and teachers.

Встановлено, що у хворих на діабетичну нефропатію (ДН) вже на початкових стадіях захворювання спостерігаається суттєве зростання рівня моноцитарного хемоатрактантного протеїну-1 (МХП-1) в плазмі крові у порівнянні з контролем. Прогресування захворювання супроводжується подальшим зростанням концентрації МХП-1 в крові хворих з пізніми стадіями діабетичної нефропатії. Виявлене підвищення концентрації МХП-1 в плазмі крові хворих ДН може бути маркером розвитку запальних і склеротичних змін в нирковії тканині й обумовлює більш активне застосування у цієї категорії хворих специфічної протизапальної терапії.

Установлено, что у больных диабетической нефропатией (ДН) уже на начальных стадиях болезни имеет место существенное повышение уровня МХП-1 в плазме крови в сравнении с контролем. Прогрессирование заболевания сопровождается дальнейшим ростом концентрации МХП-1 в крови больных с поздними стадиями ДН. Выявленное повышение концентрации МХП-1 в плазме крови больных ДН может быть маркером развития воспалительных и склеротических изменений в почечной ткани и обусловливает более активное применение у данной категории больных специфической противовоспалительной терапии.

Our data showed that diabetic nephropathy (DN) is accompanied by significant growth of monocyte chemoattractant protein-1 (MСP-1) in blood plasma of patients with the initial stages of the disease. Progressing of the disease went along with the further increase of MСP-1 concentration in patients with advanced stages of DN. The revealed increase of MСP-1 blood plasma level in patients with DN may be a marker of inflammatory and sclerotic changes in renal tissue and causes more active application of specific anti-inflammatory therapy for these patients.

Виявлено суттєве підвищення концентрації моноцитарного хемоатрактантного протеїну 1-го типу (МХП-1) в плазмі крові хворих на хронічний гломерулонефрит на фоні ішемічної хвороби серця. Встановлено прямий кореляційний зв'язок концентрації МХП-1 з рівнями альбуміну сечі й креатиніну крові та зворотний кореляційний зв'язок зі швидкістю клубочкової фільтрації. Виявлені зв'язки свідчать, що рівень МХП-1 відображає функціональний стан нирок і може бути використаний як доповнення до традиційних методів обстеження хворих та контролю ефективності терапії.

Выявлено существенное повышение концентрации моноцитарного хемоатрактантного протеина 1-го типа (МХП-1) в плазме крови больных хроническим гломерулонефритом на фоне ишемической болезни сердца. Установлена прямая корреляционная связь концентрации МХП-1 с уровнями альбумина мочи и креатинина крови и обратная корреляционная связь со скоростью клубочковой фильтрации. Выявленные связи свидетельствуют о том, что уровень МХП-1 отображает функциональное состояние почек и может быть использован как дополнение к традиционным методам обследования больных и контроля эффективности терапии.

Сьогодні тривалість життя хворих на цукровий діабет (ЦД) зросла у декілька разів. Та одночасно зі збільшенням тривалості життя хворих на ЦД загострилась проблема судинних ускладнень. Оскільки ендотеліальна дисфункція призводить до виникнення діабетичної нефропатії (ДН), активації пресорних компонентів ренін-ангіотензинової системи (РАС), наростання важкості артеріальної гіпертензії (АГ) з ремоделюванням усієї судинної системи організму. Мета роботи - визначити вплив мельдонію на обмін оксиду азоту (NO) та кардіальну гемодинаміку хворих на ДН із базисним органопротекторним лікуванням. Обстежено 360 хворих на ЦД з ДН I - IV стадії за класифікацією С. E. Mogensen (1983), середній вік хворих 58,6 +- 6,1 року, група порівняння - 80 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II - III ст. відповідного віку, контрольна група - 20 практично здорових людей віком (26,2 +- 3,4) року. Визначено стан обміну окису азоту та проведено спостереження кардіальної гемодинаміки. Лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального фермена (ІАПФ) (лізиноприл 10,0 - 20,0 мг на добу) та антагоністами кальцію (АК) (лерканідипін 10,0 - 20,0 мг на добу) отримували 146 хворих. Комбіноване лікування ІАПФ, АК та препаратом мельдонію Мілдракор отримували 68 хворих. Мельдоній призначали внутрішньовенно по 10,0 мл упродовж 10 діб, далі перорально по 1000,0 мі на добу впродовж місяця. У хворих на ЦД із ДН з прогресуванням ендотеліальної дисфункції виникає "діабетичне серце", що характеризується насамперед діастолічною дисфункцією міокарда. Ці зміни відбуваються за наявності проліферативних процесів та фіброзу міокарда. У хворих на ДН, розпочинаючи з III стадії, спостерігається порушення систолічної функції серця, що згодом призводить до виникнення серцевої недостатності. Препарати базисного лікування (ІАПФ та АК) позитивно діють як на прояви ендотеліальної дисфункції, так і на структуральні зміни міокарда, захищаючи його від подальшого ремоделювання. Додаткове призначення мельдонію сприяє подальшому покращенню морфологічної структури та скоротливої функції міокарда через комплексний вплив на метаболічні процеси та обмін NO. Висновки: застосування мельдонію у комбінації із базисними препаратами у пацієнтів з ДН покращує морфологічну структуру та скоротливу функцію міокарда завдяки комплексному впливу на метаболічні процеси та обмін оксиду азоту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р696.54

Рубрики:

Цукровий діабет

Хвороби нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначити вміст фактора росту ендотелію судин (VEGF) у сироватці крові хворих на діабетичну нефропатію (ДН)-носіїв генотипів поліморфізму гена Klotho на різних стадіях захворювання та в динаміці лікування. Обстежено 84 (38 чоловіків і 46 жінок) хворих на цукровий діабет 2 типу, яких залежно від функціонального стану нирок розділили на дві групи: з нормальною швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та альбумінурією (n = 46) та зі зниженою ШКФ та альбумінурією (n = 38). Контрольну групу утворили 40 здорових осіб. Ампліфікацію ДНК і генотипування поліморфізму гена Klotho проведено методом полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу. Концентрацію VEGF визначено методом імуноферментного аналізу до лікування та через 6 міс терапії (антидіабетичні препарати, блокатори ренін-ангіотензин-альдостеронової системи - інгібітор ангіотензинперетворювального фермента або блокатор рецепторів ангіотензину II та інгібітор коензим А-редуктази. У хворих на ДН виявлено значне підвищення рівня VEGF у сироватці крові, яке мало тісний взаємозв'язок із функціональним станом нирок. Рівень VEGF становив (162,63 +- 0,31) пг/мл у разі альбумінурії та нормальної ШКФ і (367,43 +- 36,15) пг/мл - у разі альбумінурії та зниження ШКФ. Найбільший рівень відповіді на патогенетичне лікування відзначено в групі з початковими стадіями нефропатії: вміст VEGF зменшився на 28 %, тоді як у групі зі зниженою ШКФ - лише на 16 %. Висновки: у носіїв гетерозиготного генотипу поліморфізму F352V гена Klotho виявлено статистично значущо нижчі рівні VEGF у сироватці крові порівняно з носіями поширеного генотипу F352F. Вміст VEGF у сироватці крові пацієнтів з ДН може бути інтегральним маркером ендотеліальної дисфункції і патологічного ангіогенезу. Через 6 міс нефропротекторної терапії відзначено статистично значуще зменшення рівня VEGF у сироватці крові в обох групах хворих на ДН.

У наш час цукровий діабет (ЦД) є складною світовою проблемою, вплив якої збільшується щороку. Так, у 2019 році ЦД у світі був виявлений у 463 млн дорослих людей (від 20 до 79 років). А основною причиною смертей у хворих на ЦД є серцево-судинні ускладнення. Мета дослідження - вивчення особливостей структурних і функціональних змін у серці у хворих на ЦД 2-го типу з порушенням функції нирок. Були обстежені 98 хворих із ЦД 2-го типу, із них 78 пацієнтів були з діабетичною нефропатією (ДН) різного ступеня тяжкості. Контрольну групу становили 20 здорових пацієнтів. Після клінічного обстеження залежно від стану функції нирок усі пацієнти були розділені на групи: I група - хворі на ЦД 2-го типу без ознак нефропатії (n = 36), II група - хворі на ЦД 2-го типу з нормальною швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та альбумінурією (n = 33), III група - хворі на ЦД 2-го типу зі зниженою ШКФ й альбумінурією (n = 29). Для дослідження змін гемодинаміки і структурних параметрів серця пацієнтам проводили трансторакальну ехокардіографію на ультразвуковому апараті "Ultima PA" (Radmir, Україна) з використанням секторального фазованого датчика з діапазоном частот 2 - 3 МГц за стандартною методикою згідно з рекомендаціями Американського ехокардіографічного товариства. Для отримання індексованих показників хворим проводили антропометричні виміри. У хворих із ДН та альбумінурією і зниженою ШКФ виявлене збільшення лінійних розмірів серця порівняно з контролем і хворими без ознак нефропатії. При ДН у хворих відзначається вірогідне збільшення маси міокарда лівого шлуночка й істотне збільшення частоти виявлення гіпертрофії лівого шлуночка до 91,3 % у хворих з альбумінурією й збереженою функцією нирок і до 100 % - при зниженні ШКФ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р414

Рубрики:

Цукровий діабет

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ